WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Іванова Н.В.

Чернігівський державний технологічний університет, Україна

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ РИНКІВ ЛОГІСТИЧНИХ ПОСЛУГ

Постійна нестабільність локальних і регіональних ринків логістичних послуг в Україні ускладнює реалізацію принципів повноцінної конкуренції в цій сфері. Поведінка споживача і виробника логістичних послуг в таких умовах не відповідає класичним механізмам ринкової конкуренції, а їх очікування часто є ірраціональними. У сфері послуг є ряд господарських ланок, які суттєво впливають на ринкові параметри (ціну, обсяг попиту і пропозиції, параметри нецінової конкуренції), що фактично характеризує їх як монополістів на ринку.

На сучасному ринку логістичних послуг виділити можна три основних напрямки:

– виконання перевезень і експедирування вантажів транспортом різних видів;

– надання складських послуг;

– надання послуг по інтеграції, а також керуванню ланцюгами постачань.

В Україні ринок надання логістичних послуг знаходиться на стадії становлення, але характеризується активним розвитком. У той час, як сектор складських і транспортно-експедиторських послуг широко представлений малими та середніми компаніями, які надають традиційні послуги по виконанню перевезень і складської обробки вантажопотоків, сектор послуг з логістичної інтеграції, а також управління ланцюгами постачань (діяльність, характерна для 3PL-провайдерів) на ринку представлена в основному великим бізнесом.

Для сучасного етапу розвитку українського ринку логістичних послуг характерним є:

– розширення контурів інформатизації, що проявляється в готовності логістичних компаній оперативно надавати клієнтам необхідну інформацію;

– укладення контрактів на 3-5 років, що дозволяє реалізовувати довгострокові плани розвитку та тривалого співробітництва;

– тенденції глобалізації та інтеграції надають можливість міжрегіонального доступу до ринків збуту;

– інтеграційні процеси у галузі сприяють формуванню різних союзів і об’єднань;

– реалізація діяльності на основі логістичних компетенцій компаній, що значно підвищує якість послуг;

– збільшення цінності послуг логістичних компаній для клієнтів через зниження витрат разом з розширенням можливостей і географії роботи.

На регіональних ринках логістичних послуг простежуються суперечності та особливості в механізмах ціноутворення. На відміну від класичних механізмів, зберігаються “псевдо-адміністративні ціни”, які не є ні результатом перетину попиту і пропозиції, ні результатом тяжіння до їх реальної вартості . На ціноутворення в сучасних регіональних та локальних ринках послуг впливають наступні фактори:

– нестійкість попиту і пропозиції, яка зумовлює нестійкість цін на послуги. На основі екстраполяції вони стають непрогнозованими ;

– недосконалість нецінової конкуренції, при якій основні фактори ціноутворення (рівень витрат, якість послуг та ін.) відіграють другорядну роль і ціна суттєво відрізняється від вартості;

– монополізм виробника, який зумовлює створення дефіциту і штучне завищення ціни. На відміну від класичного ринку, де механізм ціноутворення за умов конкурентного середовища дає змогу здійснювати контроль за попитом і стимулювати економне споживання ресурсів. В умовах дії недосконалого ринкового механізму у монополіста певного виду послуг з’являється можливість встановити вищу, порівняно із собівартістю ціну, та покрити за цей рахунок неефективність їх надання;

– соціальна значущість послуг, яка визначає об’єктивні умови діяльності суб’єктів ринку, що передбачає підтримку цін на них на низькому і пільговому рівнях.

Дослідження еластичності доходу в залежності від обсягів виробництва логістичних послуг на регіональних ринках України, який в середньому дорівнює 0,576, – свідчить про низький ступінь еластичності, що може пояснюватись низьким рівнем ефективності виробництва. Це також вказує на неможливість досягнення збал ансованості ринку логістичних послуг виключно на основі його саморегуляції.

Узагальнюючи проведений аналіз та оцінку сучасного рівня розвитку ринку логістичних послуг, відзначимо основні проблеми, які стримують його розвиток і зростання:

– недостатнє оновлення основних засобів у галузях виробничої інфраструктури, невідповідність їх технічного рівня сучасним і перспективним вимогам;

– низький рівень міжгалузевої координації у розвитку транспортної інфраструктури, що призводить до роз’єднання єдиного транспортного простору, нераціонального використання ресурсів і зниження ефективності використання транспорту;

– повільне удосконалення складських технологій та недостатній їх зв’язок із виробничими, торговельними, складськими і митними технологіями;

– недостатня ефективність фінансово-економічних механізмів, що стимулюють надання інвестицій на розвиток логістики в Україні.

Одним із напрямів вирішення даних проблем є розробка комплексної програми розвитку логістичної сфери, спрямованої на підвищення ефективності функціонування цих галузей, організацію раціональної системи логістичного обслуговування потреб регіону в перевезеннях, формування конкурентного середовища на регіональному ринку транспортно-складських послуг тощо.