WEB-ресурс научно-практических конференций

Курець В. С.

Львівський національний університет ім. І. Франка, Україна

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ У ФІНАНСОВОМУ УПРАВЛІННІ ЗАГАЛЬНООСВІТНІМИ ШКОЛАМИ УКРАЇНИ

Аналіз наявного стану в управлінні загальноосвітніми школами свідчить, що у системі фінансового управління освітою спостерігається незбалансованість у функціях на рівні центральних органів. Зокрема, у законодавчих документах зазначено, що “до державних органів управління освітою в Україні належать: Міністерство освіти; місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування” [2, С.11], а також “Міністерство освіти України є центральним органом виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти; бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти, розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти освіти; визначає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення закладів освіти; забезпечує випуск підручників, методичної літератури; розробляє проекти положень про заклади освіти, що затверджуються Кабінетом Міністрів України; здійснює керівництво державними закладами освіти”[2, С.12], “місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти і в межах їх компетенції: встановлюють, не нижче визначених Міністерством освіти України мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування закладів освіти, що є комунальною власністю та забезпечують фінансування витрат для їх утримання; забезпечують розвиток мережі закладів освіти та установ, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування”[2, С.14], “спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі середньої освіти є Міністерство освіти України, яке: реалізує державну політику в сфері загальної середньої освіти; розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів України нормативи матеріально-технічного та фінансового забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів згідно з Державним стандартом загальної середньої освіти” [3, С.37], “державний контроль за діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів здійснюють Міністерство освіти України, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані загальноосвітні навчальні заклади, Міністерство освіти Автономної республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування” [3, С.40].

У ст. 43 Закону України “Про загальну середню освіту” зазначається, що “утримання та розвиток матеріально-технічної бази загальноосвітніх шкіл фінансуються за рахунок коштів засновників цих закладів” [3, С.43], а саме з місцевого бюджету.

У ст. 32 Закону України “Про місцеве самоврядування” зазначено, що до повноважень місцевих органів виконавчої влади належать “управління закладами освіти, які належать територіальним громадам, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; забезпечення регулярного безкоштовного підвезення до місця навчання і додому школярів; розвиток і вдосконалення мережі освітніх закладів” [5.Ст.32].

У ст. 22 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” зазначено, що місцева державна адміністрація ”виконує програми щодо обов’язкової повної середньої освіти, здійснює загальне керівництво закладами освіти, що належать до сфери її управління, їх матеріально-фінансове забезпечення; вживає заходів до збереження мережі закладів освіти та розробляє прогнози її розвитку” [4, С.22].

У ст. 75 Бюджетного Кодексу України зазначено, що “Міністерство фінансів України доводить до органів місцевого самоврядування: особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період; розрахунки прогнозованих обсягів міжбюджетних трансфертів, інші показники, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів, а також вимоги до форми проекту рішення про місцевий бюджет” [1, С.75]. Згідно зі ст. 88 та 89 Бюджетного Кодексу фінансування видатків для утримання загальноосвітніх шкіл здійснюється з бюджетів районів та міст обласного значення.

Сучасна система фінансування загальноосвітніх закладів не забезпечує адекватного покриття необхідних видатків за рахунок державних коштів та ефективного планування видатків для фінансування розвитку закладів.

Висновки. Для сучасного стану фінансового управління загальноосвітніми школами характерний процес децентралізації, відповідно потребує вирішення проблема розширення повноважень фінансового управління місцевих органів виконавчої влади з акумуляції і розпорядження фінансових ресурсів, що зумовлено необхідністю кращого врахування освітніх потреб певної місцевості, охоплюючи широке коло організаційних, педагогічних, управлінських, фінансових питань.

Нормативно-правове регулювання процесу фінансування загальної середньої освіти складається з багатьох документів, тому перш ніж розглядати повноваження фінансового управління загальноосвітніми школами, доцільно модернізувати законодавчу базу.

Список використаних джерел:

1. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року № 2542 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http/www.rada.qov.ua. - Верховна Рада України.

2. Закон України “Про освіту” від 23 березня 1996 року № 100/96-ВР. / Загальна середня освіта : зб. нормативно-правових документів. – К. : ЗАТ “Нічлава”, 2003. Ч. 1. – с. 42 - 71.

3. Закон України “Про загальну середню освіту” від 13 травня 1999 року № 651-ХІV / Загальна середня освіта : зб. нормативно – правових документів. – К. ЗАТ “Нічлава”, 2003. – Ч.1. – с. 72 – 98.

4. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 09 квітня 1999 року № 586-ХІV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http/ zakon: rada.qov.ua. – Верховна Рада України.

5. Закон України “Про місцеве самоврядування” від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР./ Іщенко О.М. Місцеве самоврядування : світовий досвід та особливості української моделі. – К., 2003. – с. 227.