WEB-ресурс научно-практических конференций

К.геогр.н. Теслюк Р. Т.

Інститут регіональних досліджень НАН України

РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНИХ ЗМІН У СТАТУСАХ ЗАЙНЯТОСТІ В УКРАЇНІ

Матеріально-економічне становище є однією з головних складових якості життя населення. Значну частку доходів українських громадян складають доходи від праці (41,9% у 2009р.) [1] . Незаперечним фактом є те, що одним з пріоритетних завдань держави повинно бути забезпечення зайнятості її мешканців. Подолання наслідків фінансово-економічної кризи, складна демографічна ситуація, інтенсифікація глобалізаційних процесів, пов’язані з ними структурні зрушення у господарстві країни, – ці та інші чинники вимагають нових підходів забезпечення зайнятості населення та організації праці загалом.

Сучасні тенденції у системі зайнятості вказують на поступове, але рівномірне і стабільне зниження ролі найманої праці у формуванні доходів громадян України. Все більшою є частка працюючих не за наймом у секторі самостійної зайнятості, стабільною залишається частка зайнятих у неформальному секторі. Ці тенденції посилюються поширенням новим форм зайнятості, в т.ч. дистанційної. З огляду на викладене, аналіз структурних зрушень системи зайнятості є необхідним для вивчення проблем організації праці та формування доходів населення.

Структурні зміни в системі зайнятості були об’єктом досліджень багатьох науковців (С.Бандур, М.Бібен, Д.Богиня, В.Герасимчук, О.Грішнова, Б. ґ єнкін, М.Долішній, Г.Завіновська, С.Злупко, Р.Колосова, А. Колот, Е.Лібанова, Л.Лісогор, Ю.Маршавін, Ю.Машика, О.Нестеренко, В.Петюх, Ф.Прокопов, Е.Прушківська, У.Садова, Л.Семів, Т.Чатченко та ін.). В їхніх роботах досліджено найважливіші теоретичні, методологічні та практичні питання, що стосуються головних тенденцій трансформації системи зайнятості та її територіальної організації.

Очевидним є факт, що економічна криза суттєво вплинула на систему зайнятості. За І півріччя 2009р. чисельність безробітних (за методологією МОП) збільшилась (у порівнянні з докризовим аналогічним періодом 2008 року) на 609,2тис.ос. (або на 43,5%) і становила близько 2 млн ос. За цей же період 2010р. безробітних вже стало менше на 141,3тис.ос. (1869,1тис. ос.). Загалом чисельність зайнятого населення у 2009р. порівняно з 2008 скоротилася на 780,8тис. ос. Відповідно скоротилася частка зайнятого населення (у населенні віком 15-70рр.), – обірвавши позитивну динаміку 2001-2008рр. і опустившись на рівень 2005р.

Рівень безробіття працездатного населення у віці 15-70 років у 2009р. зріс порівняно з 2008 на 2,4% до 8,8% економічно активного населення відповідного віку. Причому 45,5 % безробітних було вивільнено з економічних причин.

Станом на 01.01.2010 чисельність економічно активного населення (ЕАН) складала 22150,3тис. ос. (63,3% до населення відповідного віку), що є найменшим абсолютним показником за останні 10 років. У порівнянні з 2000р. вона зменшилась на 680,5тис.ос. Проте внаслідок депопуляції населення частка ЕАН у загальній чисельності населення у віці 15-70рр. стабільно зростає з 2003р. У І кварталі 2010р. відзначимо деякі позитивні зрушення у зайнятості: чисельність зайнятих зросла на 22,1 тис. ос. (на 0,7% до населення відповідного віку), проте абсолютний показник ЕАН продовжує скорочуватись (на 67,6 тис. ос. у порівнянні з 2010р.) (табл.1).

До головних чинників структурних зрушень системи зайнятості, які у своїй взаємодії визначають сучасний стан ринку праці в Україні: світова фінансово-економічна криза, загальна демографічна ситуація в країні та її регіонах, глобалізаційні процеси, структурні зміни в економіці, поширення нових форм зайнятості населення.

Таблиця 1 Динаміка зайнятості та економічно активного населення України*

*Джерело: Держкомстат України

**Дані за І півріччя 2010 р.

Важливою тенденцією зайнятості населення України є зростання частки осіб, зайнятих поза сферою найманої праці (на власному (сімейному) підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому з членів домогосподарства, або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, виробленої внаслідок цієї діяльності). Криза суттєво вплинула на зміну сфер докладання праці, що відобразилось у зростанні частки осіб, зайнятих поза наймом.

Якщо у 2000 р. кількість найманих працівників в Україні складала 79,5% до облікової кількості штатних працівників, то у 2009р. вона зменшилась до 64,1%, тобто більше третини працівників зайняті не на засадах найму. При цьому у 2009р. відбувся значний стрибок – частка осіб, зайнятих ненайманою працею зросла аж на 2,4%.

Значні територіальні відмінності у статусах зайнятості населення відображено на рис.1. Більше половини працівників Чернівецької та Закарпатської областей у 2009р. працювали не за наймом (відповідно 55,8 та 55,3% до облікової кількості штатних працівників). Високим цей показник є в Херсонській (49,5%) та Миколаївській (44,5%), західних Івано-Франківській (47,4%), Тернопільській (47,1%) і Хмельницькій (46,7%) областях. Найменша відносна кількість зайнятих не за наймом у Києві (12,7%), промислових Дніпропетровській (28,8%), Запорізькій (30,8,8%) та Донецькій (31,6%) областях (див.рис.1).

Загалом в Україні середньорічний темп росту рівня зайнятості поза наймом у 2000-2009рр. склав 6%. Найвищі темпи росту за цей період демонстрували Хмельницька і Сумська (по 15%), Черкаська (14%), Миколаївська (13%), Чернівецька (12%) і Кіровоградська (11%) області. Лише у Києві показник рівня зайнятості поза наймом скоротився на 1%, хоча до 2007р. динаміка цього показника теж була позитивною. Відзначимо відносно невисокі темпи зростання цього показника у Закарпатській і Чернівецькій областях, які можна пояснити тим, що ці області завжди мали високий показник з початку ведення відповідної статистики.

Джерело: укладено автором за даними Держкомстату України.

Рис.1. Частка зайнятих поза наймом, у структурі зайнятого населення, % (2009 р.).

Загалом співставляючи показники рівня зайнятості населення регіонів України за статусами зайнятості та частку заробітної плати у структурі грошових доходів, прослідковується взаємозв’язок між ними. Обчислений коефіцієнт кореляції між рівнем зайнятості не за наймом та часткою оплати праці у структурі доходів населення складає -0,68, що свідчить про середній обернений зв?’язок [1].

Сучасні рівні розвитку системи зайнятості регіону та країни загалом не можуть достатньою мірою гарантувати реалізацію одного з основоположних прав людини – права на працю, дохід від якої є основою матеріального становища більшості українських громадян. Наслідки системної кризи, і пов’язані з нею структурні зміни в економіці, зростання безробіття, негативна динаміка економічно активного населення, – ці та інші явища ставлять під загрозу економічну безпеку численних верств населення.

На фоні стабільного скорочення загальної чисельності населення та економічно активного населення зокрема, постає проблема використання потенціалу кожної людини як працівника. Особливо актуальною вона постає враховуючи тенденції зниження частки найманої праці у структурі зайнятості населення (до 64,1% у 2009р.). В структурі зайнятості населення регіонів України зайнятість не за наймом переважає у Закарпатській та Чернівецькій областях і наближається до 50% у Херсонській. Темпи росту частки зайнятих поза наймом свідчать стійке зростання важливості самозайнятості та нових форм зайнятості населення.

Сучасні трансформаційні процеси у системі зайнятості вимагають пошуку нових підходів до вивчення проблем організації праці, що передбачає аналіз усіх форм зайнятості населення, їх наслідків для економіки регіону та впливу на формування доходів населення.

Список літератури

1. ТеслюкР.Т. Територіальні особливості трансформації системи зайнятості та формування доходів населення / ТеслюкР.Т., ЗелінськаГ.О., МахонюкО.В. // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Регіональні особливості організації праці в умовах системної кризи : [зб. наук. пр.] / НАН України. Ін-т регіональних досліджень; відп. ред. Є.І. Бойко. – Львів, 2010. – Вип. 4 ( 84 ).