WEB-ресурс научно-практических конференций

Лієв О.С.

Академія муніципального управління, Україна

ПЕРЕОРІЄНТАЦІЯ СУЧАСНОГО ЕКОЛОГІЧНО НЕБЕЗПЕЧНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Актуальність

Сучасна екологічна ситуація, незворотність взаємовпливів у системі “суспільство – природа”, потребують суттєвих трансформацій існуючих нині економічних відносин і корегування ринкових механізмів.

Постановка проблеми

Сформувати засади державної політики природокористування на основі комплексної системи управління.

Держава і представники громадянського суспільства (неурядової організації, органи місцевого самоврядування) покликані встановити систему законів, прав і відпові­дальності, розробити комплекс механізмів, імплементованих у ринкові і жорстко контролювати виконання затверджених вимог. Такий тип політики існує у США і країнах Західної Європи . Зокрема , американська модель екологічної політики – це тісна інституціалізована взаємодія дер­жави і представників громадянського суспільства . Держава п ідтримує ринкові “правила гри ”, при цьому не стаючи на бік ні екологічних організацій , ні промислового сектора. Одночасно воно санкціо­нує створення інститутів , у межах яких пропонує представникам громадянського суспільства самим вирішувати суперечності , що виникають між ними [ 2 , с. 286] . У Європі менш розповсюджений формальн о- інституціональний характер екологічної політики . Тут політики обмежуються мінімумом екологічних законодавчих актів і представницьких інститутів , але активніше працюють з бізнесменами й екологічною громадськістю за відкритої п ідтримки державою останніх . Важлива колективна участь в ухваленні р ішень . На нашу думку, найбільш демократичним методом політики є делегування державою повноважень у прийнятті певних р ішень громадам, яких це рішення торкнеться в першу чергу .

За останні роки більша частина св іту зробила три важливих вибори :

1) бажаною формою політичного ладу визнана демократія ;

2) домінуючою формою економічного устрою є модифікований вільний ринок ;

3) більшість людей усвідомлює себе органічною частинкою глобальної цивілізації , що допомагає краще збагнути наш моральний обов’язок перед майбутнім . Навіть країни , які офіційно все ще перебувають в опозиції до демократії та ринкових відносин , потроху посуваються в цьому напрямі [ 3 , с. 70-71].

Крім того, св ітове співтовариство визнало необхідність переходу на засади сталого розвитку . У Допові д і Міжнародної комісії з навколишнього середови­ща “Наше спільне майбутнє ” зазначено , що досягнення ста­лого розвитку потребує таких передумов :

- політична система, здатна забезпечити участь широкої громадськості у прийнятті р ішень ;

- економічна система, яка могла б забезпечити розширене виробництво та технічний прогрес на власній міцній базі ;

- соц іальна система, здатна забезпечити зняття напружень , що виникають за умов негармонійного економічного розвитку ;

- система ефективного виробництва , зорієнтованого на збереження еколого-ресурсної бази ;

- технологічна система, яка могла б стимулювати постійний по­шук нових р ішень ;

- міжнародна система, що сприяла б усталеності торговельних та ф інансових зв'язків ;

- достатньо гнучка , здатна до самокорегування адміністративна система [ 1 , с. 6 8 ].

Наслідком реалізації цих пе­редумов має бути переорієнтація сучасного е кологічно небезпечного природокористування , функціонування виробничих систем, переосмислення засад та стратегій пода льшого існування соц іуму . Отже , п отрібен глобальний план розвитку , який поєднував би розмах і довготривалість , комплексність та всебічність , досягнення консенсусу в ідеологічних поглядах на майбутн є , формуванні екологоорієнтованого світогляду , цінностей , основоположних політичних , економічних і етичних принципів , створення моделі життєздатного суспільства з вирішенням проблем нау кового , економічного , технологічного , політико-правового та св іто глядного рівнів .

Висновки

Отже, для України ці процеси більш складні, оскільки потрібно вирішувати проблему екологізації розвитку економіки в умовах становлення ринкових відносин, не маючи ні досвіду ринкового господарювання, ні досконалої нормативно-правової бази регулювання сфери природокористування з позицій сталості.

Список литературы

1. Міщенко В.С. Дієвість економічних підойм екологічної політики чи „забруднювач платить" // Економіка України. – 2002. – № 7. – С. 62–69.

2. Стігліц Джозеф Е. Економіка державного сектора / Пер. з англ. А. Олійник , Р. Скільський . – К.: Основи , 1998. – 854 с.

3. Толстоухов А.В. Екобезпечний розвиток : пошуки стратегем : ( Монографія ) / А.В. Толстоухов , М.І. Хилько ; Інститут ф ілософії ім . Г.С. Сковороди НАН України ; Київський національний університет ім . Тараса Шевченка . – К.: Знання України , 2001. – 333 с.