WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Михайліченко Г.І.

Київський національний торговельно-економічний університет, Україна

ФОРМУВАННЯ ОБ ’ ЄКТІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В СФЕРІ ТУРИЗМУ

Інновації стрімко входять до будь-якої сфери застосування людської праці. Зміни, які вони породжують , є двигуном економічного розвитку, як незворотнього , спрямованого закономірного процесу перетворень.

Вичерпання джерел видимих новацій призвело до еволюції нових форм, безупинного пошуку і використання нових способів і сфер реалізації потенціалу підприємства [1, с. 273].

В умовах глобалізації туристичний бізнес України потребує швидкої модернізації та адаптації до змін світосистемних закономірностей. Реструктуризація світового та національного ринку туризму, яка обумовлює виникнення нових форм взаємодії різних суб’єктів між собою і для сфери туризму є інноваційними інституціями; зменшення платоспроможності туристичного попиту та зміна в потребах туристів спонукають винайдення шляхів подолання управлінської та економічної кризи за рахунок внесення різних видів новацій. Однак, до сьогодні немає цілісного уявлення про інноваційний розвиток підприємств туризму, не конкретизовано етапи інноваційного процесу, зміст і структуру інноваційних змін, появу та порядок упровадження нововведень.

За результатами наукових досл іджень існує декілька підходів до формування об ’ єктів інноваційних перетворень. Одні , вважають, що всі види інновацій можна поділити на продуктові та технологічні (або процесні ) [2 , 3 ] . Інші, і таких більшість, виоремлюють більше десяти різних однак класифікації новацій та інновацій [4,5]. Законодавчо до об’єктів інноваційної діяльності віднесено [6]: інноваційні програми і проекти; нові знання та інтелектуальні продукти; виробниче обладнання та процеси; інфраструктура виробництва і підприємництва; механізми формування споживчого ринку і збуту продукту, організаційно-технічні рішення виробничого, адмініст-ративного , комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва, обслуговування і (або) соціальної сфери; сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки (для виробничих підприємств туристичної сфери: заклади розміщення, ресторанного і курортного бізнесу та ін.; туристичний продукт на національному, регіональному рівні; на рівні дестинації , на рівні туристичного підприємства [доопрацьовано автором на основі 4]. Прикладами реалізації таких новацій стали: на національному рівні п роект Forsa (Закарпаття) при фінансовій підтримці фонду " Евразія " розроблення концепції Закарпатського туристичного шляху (ЗТП); на міжнародному рівні: п роекти Всесвітньої туристичної організації "Стимулювання" (розвиток інноваційного туристичного продукту, маркетингових інновацій), "Зелена економіка" (сталий, гармонійний розвиток туристичних підприємств), "Еластичність та здатність швидко відновлювати втрачені сили" (посткризові дії та відновлення економічних показників туристичного сектору економіки).

За видами та формами пливу інновації поділяються на: інновації, що формують нові споживчі цінності; нові технологїї ; нова техніка (модернізація виробництва); базисні та сателітні нововведення, які складають інноваційний кластер; нові організаційні форми; нові продукти, види туризму, напрями, маршрути.

За характером та сферами зон управління: виробничі інновації; управлінські ( стратегічні ) інновації; інновації в маркетингу; оцінка інноваційної активності; бенчмаркінг та гудвіл.

За видами ресурсів: матеріальні інновації; інновації в фінансовому обігу; інтелектуальні інновації; науково-технічні інновації; ресурсні інновації.

На думку закордонних дослідників, інновація – це пошук, відкриття, розвиток, удосконалення, прийняття і комерціалізація нових процесів, нової продукції і нових організаційних структур і процедур.[5]

Інновації продукту – ця категорія складається із зміненої або нової продукції або послуги, що розвиваються до стадії комерціалізації.

Інновації процесу – ці інновації створюють шляхи використання потенціалу підприємства з новою або вдосконаленою технологією. Цей вид інновацій може бути об ’ єднаним з або бути результатом інновації продукту.

Інновації в управлінні – нові робочі профілі, партнерські структури і системи повноважень, часто в комбінації із новою продукцією, послугами і виробничими технологіями. Вони можуть, для зразку, призвести до зміни штатного повноваження через робоче збагачення, навчання і децентралізацію.

Інновації в логістиці – матеріали, угоди, інформація і клієнти визначають приклади керованих потоків. Недавні нововведення в цьому секторі – маркетинг в Інтернеті, збільшення ролі центральної транспортної системи і об’єднання ситеми інформації туристчиних посередників-організаторів.

Інституційні інновації – ця категорія пов ’ язана з партнерськими і регулюючими структурами в суспільствах. Інституційні інновації виходять за межі індивідуальної фірми. Вони роблять поперечний надріз громадських і приватних секторів і формують нові правила і регулятори. Реформи фінансових стимулів, які реструктуризують поняття соціального або оздоровчого туризму, установка або зміна кредитних установ і зміни в умовах фінансування.

Висновки. Управлінський механізм регулювання діяльності туристичних підприємств повинен бути доповнений необхідними процесами щодо розроблення та імплементації різних видів інновацій при формуванні та збуті нових продуктів, ефективності застосування інноваційного потенціалу пропорційно можливостям та перспективам розвитку підприємства; обгрунтуванні інноваційних стратегій розвитку підприємств туристичної індустрії, господарських інтеграційних процесів; монополізації інтелектуального капіталу та комерціалізації авторських прав інтелектуальної власності.

Список використаних джерел:

1. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: навчальний посібник / Сергій Миколайович Ілляшенко . – Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. – 278 с. [10с.] – ISBN 966-680-080-2.

2. Національна інноваційна система України: проблеми і принципи побудови. [ Макаренко І.П., Копка Н.М., Рогожин О.Г., Кузьменко В.И. ] – К.: Ін-т проблем національної безпеки, 2007р. – 520с. – укр. – ISBN 978-966-581-943-1.

3. Йохна М.А. Економіка і організація інноваційної діяльності: Навчальний посібник / Йохна М.А., Стадник В.В. – К.: Вид.-й центр «Академія», 2005. – с. 25. – ISBN 966-580-184-8.

4. Федулова Л.І. Інноваційна економіка. Підручник. – К.: Либідь, 2006 р. – 477с. – ISBN 966-06-0438-6.

5. Інноваційний розвиток промисловості України. Монографія [Текст] / О.І. Волков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ін.; Під ред. проф. О.І. Волкова, проф. М.П. Дениченка . – К.: КНТ, 2006. – 648 с. – ISBN 966-373-063-3.

6. ЗУ «Про інноваційну діяльність»: за станом на 03.06.2010 // електронний ресурс: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

7. Hjalager , A.-M. Innovation patterns in sustainable tourism. Toourism Management, Vol.18, No 1, 1997, p. 35.