WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Приходько І . П .

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України

ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ НА РІВНІ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ В АГРАРНІЙ СФЕРІ

Актуальність

Поліструктурність такого об’єкта, як вищий навчальний заклад в аграрній сфері, потребує великої кількості критеріїв для оцінки змістовних і організаційних аспектів діяльності ВНЗ, тому критерії потребують певної інтеграції. П ід час розробки системи критеріїв необхідно вирішити , що треба оцінювати . Критерії розподіляються за р ізними принципами, серед яких виділяємо такі групи .

Постановка проблеми

Розробити відповідні управлінські рішення на рівні вищого навчального закладу аграрної сфери .

Кількісні та якісні . Кількісні критерії є найбільш розповсюдженими показниками оцінки д іяльності ВНЗ. Це прямий та об’єктивний спосіб оцінки , завдяки якому можна оцінити досягнуті результати . До якісних критеріїв в ідносять сучасність освіти , відповідність змісту освіти вимогам розвитку країни та інтересам особи, що навчається , ступінь реалізації навчальним закладом задач вищої освіти [2, c . 171].

Зовнішні та внутрішні . Зовнішні критерії – це стандарти , нормативи , документи . Внутрішні – це внутрішній моніторинг якості , внутрішня оцінка керівництва ВНЗ [ 3 , c . 125].

Комплексні та прості критерії . Якщо в одному критерію враховується інформація , комбінована в результаті оцінки р ізних характеристик, то це є комплексний критерій . Якщо оцінюються окремі види д іяльності , то дані критерії є простими [1, c . 27].

У процесі розробки критеріїв , сл ід враховувати зарубіжний досвід , особливо європейських країн , адже узагальнення його дає підстави для більш адекватного механізму визначення рівня готовності ВНЗ до діяльності в сучасних умовах . Для зарубіжних систем оцінювання характерним є використання р ізноманітних шкал та критеріїв , за допомогою яких здійснюється діагностика всіх видів діяльності ВНЗ, застосування прозорих , заздалегідь відомих методів оцінювання , а також постійне інформування громадськості про результати освітньої діяльності [ 4 , c . 15].

Варто зазначити , що точної та об’єктивної оцінки усіх критеріїв досягти практично неможливо . Це пов ’язано з неможливістю чітко зафіксувати і кількісно виміряти деякі характеристики. У запропонованій нами методиці визначення критеріїв оцінки д іяльності ВНЗ використана бальна оцінка показників прогресу – від мінімального позитивного (1 бал) до максимального позитивного (10 балів ), тобто результати освітньої діяльності в означеному напряму вимірюються кваліметрично , де будь-якому балу відповідає певний рівень прояву якості .

О бумовлено необхідністю введення і достатністю показників за кожним критерієм . Кожний критерій отримує інтегральну якість і розкладається на декілька основних показників , які у свою чергу ієрархічно пов’язані та розміщуються за відповідними р івнями . П ід час вибору показників доцільно керуватися загальними уявленнями про їхню дієвість ( чи дійсно показник характеризує той аспект, який він повинен характеризувати ), надійність ( чи вільний цей показник від погрішності ) і можливість порівняння ( чи розуміється показник єдиним чином незалежно від типу програми або ВНЗ).

П ід час добору показників слід також оцінити їхню об’єктивність і суб’єктивність . Об’єктивними вважають ті показники , які не залежать ві д розробників . Наприклад , відношення кількості студентів до чисельності викладачів або кількість книг у бібліотеці два незалежні експерти оцінять однаково . Суб’єктивні показники можуть змінюватися залежно ві д думки респондента. Наприклад , якість навчальної програми буде ві др ізнятися привласненою їй оцінкою . Суб’єктивним також буде експертне оцінювання організованості , технологічності , цілевизначеності , плановості освітнього процесу тощо . За інших р івних умов перевага віддається показникам , що описують процес , тобто якість освіти та її результати ( наприклад , успішна кар’єра випускників ).

Кожна заявка окремого ВНЗ має оцінюватися 2-3 незалежними експертами . Експертні висновки пропонується представляти у вигляді опису та бальної оцінки в межах єдиної встановленої шкали . У випадку істотної розбіжності оцінок експертів заявка може бути передана на додаткову експертизу . Крім цього , експерти можуть запросити інформацію у МОН України для п ідтвердження вірогідності показників , а також здійснювати виїзди на місця для додаткової перевірки . До інструментарію роботи експертів входять аплікаційна форма ВНЗ, лист-спостереження та р ізноманітні анкети для студентів , викладачів , адміністративного складу, ректора ВНЗ. Для досягнення р івноваги між фактами та їх інтерпретацією подана інформація аналізується та перевіряється згідно зі встановленими критеріями . Має бути створене програмне забезпечення для обробки даних .

Необхідно ще раз п ідкреслити , що ідеєю запропонованого конкурсу має бути не оцінка ВНЗ ( бо мається на увазі , що у конкурсі можуть взяти участь різнопрофільні ВНЗ), а його заява про євроінтеграційну програму діяльності , підтверджену потенціалом навчального закладу та визначену стратегією розвитку .

Висновки

Підбиваючи підсумок, слід сказати, що участь вищого навчального закладу аграрної сфери, у конкурсі підтверджується звітом із самооцінки з цілеспрямованого розвитку вищого навчального закладу в усіх сферах діяльності – освітній, науковій, соціальній та міжнародній в контексті євроінтеграції . Це має бути безпристрасна та об’єктивна інформація про свою освітню д іяльність відповідно до отриманих критеріїв .

Список літератури

1. Дем’янчук О. Державна політика незалежної України в галузі освіти // Нова політика. - 2000. - № 4 - С.26-29

2. Колисниченко Н. Відкрита модель вищої освіти як базова в період трансформацій // Вісн.УАДУ . - 2002.- № 2. - С.171-172

3. Сикорская И.Н. Государственная политика в сфере образовательных интеграционных процессов // Зб. наук. праць ДонДУУ : «Фінансовий механізм державного управління економікою України»: серія «Державне управління», т.V , вип. 37. – Донецьк: Норд-Прес, 2004. – С.123-132

4. Табачник Д. Стан та перспективи розвитку освіти в Україні у контексті євронтеграції // Вища школа. – 2006. - № 4. – С.15