WEB-ресурс научно-практических конференций

К. філолог.н. Рудкевич І.В.

Донецький державний університет управління, Україна

СТРУКТУРНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА В СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ

Актуальність

Зменшення навантаження на вільне робоче місце є завданням, насамперед, державного регулювання зайнятості, яке може бути частково досягнуто через стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць в пріоритетних галузях економіки або в областях з найнапруженішою ситуацією на ринку праці. Необхідно зробити так, щоб підприємцям було економічно вигідно створювати ро­бочі місця. Саме тому Україні слід скористатися досвідом країн із розвиненою ринковою економі­кою, які широко застосовують системи субсидування підприємців на працевлаштування безробіт­них та систему дотацій підприємцям на створення нових робочих місць.

Постановка проблеми

Проаналізувати основні напрямки державної політики в сфері регулювання зайнятості населення.

Варто зазначити, що перші позитивні зрушення в цьому напрямі в Україні вже є. Так, порядок надання дотацій роботодав­цям, які працевлаштували за направленням Дер­жавної служби зайнятості безробітних громадян, а також забезпечили молодь після отримання про­фесійно-технічної або вищої освіти першим робо­чим місцем, регулюється відповідно Законами України: «Про загальнообов'язкове державне соці­альне страхування на випадок безробіття» [2] та «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або про­фесійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю» [1]. Серед активних заходів соціального захисту не­зайнятого населення, які використовує Державна служба зайнятості, а це окрім працевлаштування (в тому числі на дотаційні робочі місця та шляхом виплати одноразової допомоги для органцізації підприємницької діяльності) професійне навчання та громадські роботи, найбільша питома вага належить працевлаштуванню.

Що стосується пасивних методів регулювання зайнятості, то варто визначити, чи має допомога по безробіттю антистимулюючий вплив на активність безробітного населення. Для оцінки ролі цього методу регулювання важливим є порівняння розміру серед­ньої заробітної плати, бажаного рівня заробітної плати та розміру допомоги з безробіття.

Важливою складовою економічної підсистеми державного регулювання зайнятості в Україні виступає фінансово-кредитний механізм, який включає: кредитування; бюджетне фінансування пріоритетних виробництв; інвестиції на створення нових робочих місць і розвиток підприємництва; створення і квотування робочих місць за рахунок коштів Фонду загальноо­бов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Аналізуючи сучасний стан і тенденції фінансового розвитку зазначеної сфери, слід відмітити, що у цих питаннях в Україні наявні численні недоліки, зокрема відсутність чітких методичних підходів до витрачання коштів на різні цілі сприяння зайнятості та складання бюджетів витрачання страхового фонду.

Визначальними факторами впливу на зайнятість в Україні є структурні зрушення економічного, соціального, техніко-технологічного характеру, а саме: характер розподілу і перерозподілу робочої сили між матеріальною, невиробничою та іншими сферами економічної діяльності; зміни в регіональній структурі робочої сили; структурні зрушення у формах господарювання; розвиток ринкових форм зайнятості, в тому числі малого підприємництва; поява гнучких форм зайнятості; технічна і технологічна модернізація робочих місць. Зважаючи на це, структурно-інвестиційна політика, яка впливає переважно на поточний попит регіональних ринків праці є надзвичайно важливою в системі регулювання зайнятості населення.

Структурно-інвестиційний напрямок регулювання зайнятості в Україні базується на двох складових: по-перше – ринкове саморегулювання розвитку ринку робочих місць, по-друге – державний вплив на рівень зайнятості населення та передбачає довгострокову і короткострокову стратегії.

Перша стратегія спрямована на стимулювання створення робочих місць через активізацію інвестиційного процесу, де участь ринкових механізмів та участь держави базуються на залученні інвестицій, кредитному регулюванні, приватизації великих підпри­ємств, пошуку стратегічного інвестора, прямій державній підтримці пріоритетних галузей, поліпшенні загального інвестиційного клімату.

Короткострокова стратегія передбачає стимулювання створення робочих місць через розвиток малого бізнесу, зайнятість у домогосподарствах та інших формах самозайнятості, що є ефективним і оперативним заходом в умовах відсутності великих інвестицій у реальний сектор економіки. Розвиток цього напряму економічного стимулювання робочих місць дозволяє у відносно короткий термін зняти напругу на ринку праці. З іншого боку, можливості малого бізнесу, домогосподарств поглинути значну кількість безробітних обмежені.

Висновки

Таким чином, повільні зміни в галузевій та територіальній структурі національної економіки зумовлюють відтворення раніше сформованої не­досконалої структури попиту на послуги робочої сили, яка суперечить завданням інноваційного розвитку та прискореної трансформації економічної системи. Для досягнення позитивних змін у плані форму­вання необхідних інвестиційних джерел модернізації діючих та введення нових робочих місць необхідно забезпечити випереджальні темпи зростання обсягів інвестицій порівняно з темпами зростання ВВП.

Список літератури

1. Закон України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю» вiд 04.11.2004 № 2150-IV із змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2150-15.

2. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» вiд 02.03.2000 № 1533-III із змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=1533-14.