WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Фойгт Н.А.

Національна академія державного управління при Президентові України

ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИКИ ОХОРОНИ СУСПІЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВИКЛИКІВ

Актуальність теми . Протягом останніх двох декад здоров’я населення України дедалі глибше поринає у стан кризи, проявами якої є розвиток на території України епідемій СНІД та туберкульозу, безпрецедентне поширення хронічної неінфекційної патології, виникнення вогнищ екзотичних інфекцій, формування в населенні принципово нових груп ризику – наркоманів, осіб без постійного місця проживання, сексуальних меншин, нелегальних мігрантів, біженців тощо. Особливості політичного, економічного та соціального розвитку підняли проблему охорони здоров’я на щабель найголовнішої у державній політиці, діяльності недержавних інституцій, громадських утворень та решти політичних і економічних акторів.

Постановка проблеми. Виходячи з поточної ситуації і враховуючи демографічні, економічні й екологічні перспективи України, забезпечення охорони здоров’я населення і надалі залишатиметься однією з провідних детермінант державної політики і накладатиме свій відбиток на процеси економічного розвитку та державного будівництва.

Співпадіння у часі чотирьох світових криз – продовольчої, енергетичної, економічної та глобального потепління, ? докорінним чином змінили зовнішню політику, дипломатію та управлінський контекст глобальної охорони здоров’я. Ці кризи не тільки генерували нові ризики для здоров’я, але також призвели до послаблення актуальності проблем здоров’я у міжнародній політиці. Замість концентрації уваги на зниженні негативного впливу кризової ситуації на глобальне здоров’я, держави зокрема і світова спільнота загалом відвернулись від охороноздоровчих проблем на користь вирішення більш нагальних проблем економічного й екологічного виживання. Це докорінним чином вплинуло на зміст і напрями охороноздоровчої політики, дипломатії та управління, примусивши політичних лідерів охорони здоров’я відмовитись від розвиткових цілей і спрямувати зусилля на підтримку і захист вже завойованих позицій. Під загрозою опинилися: (1) виконання цілей тисячоліття у галузі охорони здоров’я; (2) впровадження Міжнародних регуляцій у сфері охорони здоров’я 2005 р.; (3) колективні дії проти поширення неінфекційних хвороб, включаючи зміцнення домовленостей з Рамкової конвенції контролю над тютюном та (4) подальше розширення надання міжнародної допомоги на розвиток і підтримку глобального здоров’я.

На тлі глобальних загроз екологічної катастрофи, голоду, енергетичного та економічного колапсу заяви політичних лідерів охорони здоров’я про загрози погіршення здоров’я населення виявилися надто непереконливими. Аргументи про важливість вирішення проблем здоров’я скоріше ув’язувались з розвитковими і гуманітарними цілями післякризового періоду.

В Україні глобальні кризові явища 2008 р. проявилися у вигляді двох складових – (1) ті виклики, що виникли у 2008 році внаслідок світової фінансової кризи та відповідно відпливу капіталу і посилення рецесійних процесів економічного розвитку країн світу та (2) виклики, пов’язані з технологічним відставанням, консервативною сировинною структурою виробництва і високою залежністю економіки від зовнішнього ринку та його цінової кон’юнктури. Хоча уряд і назвав високу смертність населення однією з застарілих проблем, яка зробила свій внесок у розвиток кризи, поліпшення здоров’я населення та розвиток охороноздоровчої галузі не були внесені у перелік ні першочергових ані середньострокових головних завдань Програми діяльності Кабінету Міністрів України «Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток». Попри те, що серед заходів забезпечення поступального розвитку до 2012 р. у Програмі був передбачений широкий перелік державних акцій і програм з поліпшення суспільного здоров’я та розвитку охорони здоров’я, розлогість і надлишкова всеосяжність цього переліку лише показували гостроту проблеми, але ніяким чином не розвінчували ілюзорність реалізації запланованих дій за такий короткий термін. До того ж, у Програмі знов артикулювалися проблеми, які і раніше висувались на охороноздоровчий порядок денний, але так і не були вирішені.

У листопаді 2008 р. Рада Національної безпеки США визначила 7 основних глобальних трендів до 2025 р.: подальша глобалізація економіки; посилення тиску демографічних проблем; поява на політичній арені дедалі більшої кількості гравців; подальше зменшення життєво важливих ресурсів – енергії, продовольства, питної води, плодючих земель тощо; зростання конфліктного потенціалу всередині та між країнами, посилення терористичних загроз; збільшення світової мультиполярності зі звуженням можливостей багатосторонніх домовленостей та перерозподіл світового впливу. У контексті подальшої політики охорони здоров'я ці майбутні виклики можна розділити на 2 основні групи: (1) тренди, які впливають на детермінанти здоров'я (глобалізація економіки, демографічні зміни, обмеження ресурсів та зростання потенціалу конфлікту) та (2) такі, що визначають контекст політики, дипломатії та управління у сфері охорони здоров'я (нові політичні гравці, мультиполярність без багатосторонності та перерозподіл світового впливу). Згідно прогнозу, роль чинників світового розвитку, які несуть загрозу глобальному здоров'ю, посилюватиметься, а можливість держав, недержавних й міжнародних організацій та інших політичних акторів здійснювати узгоджені колективні акції з протистояння цим загрозам – зменшуватиметься.

Перед якими ж конкретно викликами постане охорона здоров’я України? Оскільки у процесі подальшої глобалізації економіки центр економічної потужності зміщуватиметься з Заходу на Схід і модель «державного капіталізму» набуватиме дедалі більшого впливу як модель економічного розвитку і управління, загальні засади реформування охорони здоров’я, охороноздоровчої політики і управління цією галуззю в Україні мають орієнтуватись на принципи головенства держави і державної відповідальності за стан суспільного здоров’я.

Демографічне старіння набуватиме дедалі потужнішого впливу на структуру і обсяги медичного обслуговування, примушуючи систему охорони здоров’я України залишатися хворобо-орієнтованою через поліморбідність та застарілість хронічних хвороб основного контингенту користувачів медичної допомоги, що в умовах обмеженості ресурсів гальмуватиме розвиток первинної медичної допомоги та профілактики.

Посилення у глобальному політичному просторі ролі нових політичних акторів (Китаю, Індії, Росії, Індонезії, Туреччини, Ірану тощо) змушуватиме українську державу у пошуках надійних альянсів відкинути європейський романтизм і у своїх політичних і економічних перспективах звернутися до свого оточення, найближчого як за територіальними, так і економічними, соціально-культурними, історичними й іншими ознаками. Це уможливить досягнення багатосторонніх домовленостей і полегшить здійснення колективних акцій проти глобальних загроз здоров’ю.

Наслідками глобальних продовольчої, енергетичної та кліматичної криз для, передусім, найменш захищених верств населення України можуть стати поширення хвороб недоїдання та пов’язане з недоїданням ускладнення хронічних хвороб, поширення інфекцій унаслідок послаблення імунітету, підвищення дитячої смертності, становлення нових джерел інфекційних хвороб, зокрема, малярії тощо. У боротьбі з цими загрозами Україна змушена буде покладатися на власні сили, відновлюючи та нарощуючи потужності агропромислового комплексу, розвиваючи атомну та альтернативні види енергетики, захищаючи і примножуючи водні та земельні ресурси. Таким чином, для врахування контексту загроз суспільному здоров’ю політика охорони здоров’я має бути безпосередньо вплетена у агропромислову, енергетичну та екологічну політику з подолання глобальних криз.

Потенціал конфлікту як ще одна загроза суспільному здоров’ю в Україні може реалізуватись через подальше обмеження ресурсів і намагання кримінальних структур контролювати доступ до них. Не слід скидати з рахунків індуковане тривалими політичними змаганнями суспільне протистояння, яке за непродуманих політичних кроків може перетворитись на громадянський конфлікт. Залишається також невичерпаним потенціал етнічного конфлікту в Криму. У цьому контексті у сучасної політичної еліти України для забезпечення свого існування як політичної і владної сили нема іншого шляху крім консолідації суспільства перед лицем нових глобальних загроз.

Висновок . Подальша роль політики охорони здоров’я залежатиме від того, наскільки політичні діячі різних рівнів використовуватимуть мезополітичний простір здоров’я у вирішенні актуальних політичних завдань. У Програмі діяльності Кабінету Міністрів України «Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток», також як і у спільній заяві лідерів 20 держав ? учасників міжнародної зустрічі у Лондоні у квітні 2009 р. констатувалося, що для відновлення економічного зростання після кризи 2008 р. необхідно забезпечити соціальну підтримку населення, додержуватись справедливих стандартів праці і стимулювати перехід до так званої «зеленої економіки», але при цьому не було зазначено важливості захисту здоров’я населення як однієї з ключових складових економічного відродження. Для політики охорони здоров’я це є основоположним викликом і поворотним пунктом, у якому охороноздоровча громадськість має визначити, яким чином і у яких напрямах та обсягах охорона здоров’я може відіграти свою роль як у подоланні негативних ефектів кризи 2008 р., так і подальшому економічному, соціальному і гуманітарному розвитку, і таким чином повернутися у лоно «великої політики», забезпечуючи, з одного боку, використання можливостей глобалізації у спільному подоланні сучасних загроз здоров’ю, з іншого – розробку стратегій запобігання глобальних ризиків.