WEB-ресурс научно-практических конференций

Климовський О.Б.

Харківський національний економічний університет, Україна

ОСОБЛИВОСТІ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ

Відсутність належного теоретичного, методичного та законодавчого забезпечення антикризового управління фінансовою діяльністю підприємств, а також необхідність проведення системних досліджень з питань формування цілісної наукової парадигми антикризового управління свідчить про актуальність зазначеної наукової проблеми.

Стійку тенденцію до збільшення числа підприємств-банкрутів, причини фінансової кризи багатьох підприємств, проблематику антикризового управління, слід розглядати крізь призму закономірностей «нової економіки». Нова економічна реальність, яка сформувалася під впливом інформаційно-інноваційних чинників, являє собою якісно новий рівень виробничих відносин. На відміну від традиційної («старої») економіки, за «нової економіки» основні акценти ставляться на інформаційно-інноваційних моделях розвитку, які передбачають широке впровадження у фінансовій діяльності новітніх наукових досягнень.

На сьогодні практично всі інститути «старої економіки» відчувають трансформаційний тиск з боку «нової економіки». Саме феноменом «нової економіки» пояснюється різке зростання кількості підприємств-банкрутів, що спостерігається нині в усьому світі.

Практика свідчить, що лише підприємства, які своєчасно адаптувалися до вимог «нової економіки», з успіхом використовують шанси, яких вона надає, і на цій основі підтримують достатній рівень конкурентоспроможності. Інші перебувають у стані перманентної фінансової кризи. Серед підприємств, проти яких порушуються справи про банкрутство, значна частка таких, що мають достатній потенціал розвитку. Своєчасне застосування антикризових заходів дало б змогу ним уникнути фінансової кризи та банкрутства. Таким чином, адекватною реакцією на підвищені вимоги до управління фінансами підприємств є запровадження антикризового фінансового менеджменту, який можна вважати продуктом нової «інформаційно-інноваційної економіки».

У процесі організації антикризового управління слід враховувати таки особливості управління фінансами підприємств в умовах:

- функціонування повноцінної системи ризик-менеджменту, що уможливлює регулярне відстеження та прогнозування фінансових ризиків;

- використання емпірично-статистичних методів прогнозування та аналізу фінансово-господарської інформації;

- наявність дієвої системи фінансового контролінгу ;

- впровадження інтегрованої системи оперативного бюджетування;

- орієнтація управлінського процесу на створення доданої вартості за рахунок інтенсифікації впровадження інновацій;

- відкритість та симетричний розподіл фінансової інформації.

Брак достатніх інституційних та функціональних передумов для ефективного антикризового менеджменту значною мірою пояснюється відсутністю цілісної наукової парадигми як концептуальної схеми ідентифікації та вирішення науково-практичних проблем з оптимізації фінансових рішень. Як теоретичний фундамент для оптимізації фінансових рішень та вдосконалення зазначених відносин в роботі розглядаються окремі висновки, гіпотези та концепції представників загальновизнаних у світі «фінансових шкіл»: класичної; неокласичної та неоінституційної . Так, для дослідження механізму антикризового фінансового управління слід використовувати екзогенний спосіб дослідження, характерний для класичної і неокласичної теорії та ендогенний, властивий концепціям неоінституційної теорії.

Підприємствам, які перебувають у кризі, рекомендується використовувати принцип синхронності прийняття рішень щодо формування та використання фінансових ресурсів, який відстоюється неоінституційною теорією, а також дотримання правил фінансування та певних співвідношень при формуванні окремих позицій активів та пасивів (класична теорія). Для побудови системи ризик-менеджменту, профілактики фінансової кризи, планування антикризових заходів практичне значення мають висновки та рекомендації неокласичних концепцій щодо механізмів диверсифікації, оцінки ризиків, застосування критерію NPV, визначення ставки дисконтування.

Ключовим елементом теоретичної парадигми антикризового управління фінансами, на наш погляд, є науково обґрунтовані механізми вирішення проблеми інформаційної асиметрії та агентських витрат, які ускладнюють процес прийняття рішення щодо фінансового оздоровлення підприємств. Природу конфліктів інтересів між учасниками фінансових відносин, можна пояснити прагненням окремих суб’єктів отримати «інформаційну ренту», недосконалістю законодавчого забезпечення, ефектом так званого «принципу лимона». Стосовно проведенного дослідження мова йде про санаційноспроможні підприємства та так звані «підприємства-лимони».

Практичне значення теоретичних напрацювань полягає у можливості розроблення на їх основі конкретних методик, схем та прийомів управління фінансами. У роботі визначено концептуальні шляхи нейтралізації конфліктів інтересів, які виникають між суб’єктами фінансово-економічних відносин:

- розвиток інституцій, які дозволяють зменшити асиметричний розподіл інформації між принципалом та агентом, зокрема інституцій внутрішнього та санаційного аудиту;

- удосконалення договорів, які регулюють відносини між принципалом та агентом, у тому числі на основі врахування в них преференцій агента, встановлення чітких критеріїв оцінки його діяльності та системи стимулювання;

- запровадження сучасних методик діагностики фінансової кризи та планування антикризових заходів;

- удосконалення законодавчого регулювання санації та банкрутства підприємств;

- впровадження адекватних інструментів зменшення інформаційної асиметрії: системи подання сигналів, фільтрування, самоселекція , стимулювання, моніторинг та контроль.

Для досягнення цільових значень окремих параметрів керованої підсистеми, суб’єкти антикризового менеджменту здійснюють вплив на об’єкт управління через застосування відповідного фінансового механізму.

Суб’єкти антикризового фінансового менеджменту (керуюча підсистема) ? це фізичні чи юридичні особи, які за рішенням відповідних органів уповноважені здійснювати комплекс робіт з антикризового управління фінансами підприємства. Об’єктом антикризового фінансового менеджменту (керована підсистема) є сукупність усіх фінансово-економічних ризиків, активи, капітал, фінансові потоки та вартість підприємства, що перебуває у режимі антикризового управління. Вирішення проблеми інформаційної асиметрії між суб’єктами фінансово-економічних відносин, перевірка достовірності антикризових планів та контроль за керуючою підсистемою є завданням внутрішнього та санаційного аудиту.

Таким чином, можна зробити висновок, що цілі антикризового управління, відповідний фінансовий механізм мають бути сформовані так, щоб забезпечити максимальний компроміс між окремими групами інтересів, що мають відношення до підприємства (власники, кредитори, постачальники, клієнти, держава _, персонал).

Список літератури:

1. Комарницікий І.Ф. Теоретико-методологічні засади превентивного антикризового управління промисловим підприємством / І.Ф. Комарницікий , Ю.О. Терлецька // Регіональна економіка. – 2005. – №4. – С.59-65.

2. Макаренко І.О. Критерії економічної ефективності роботи підприємства в умовах антикризового управління / І.О. Макаренко // Актуальні проблеми еко-номіки . – 2006. – №7. – С. 121-125.

3. Терещенко О.О . Антікрізове фінансове управління на підприємстві: Монографія / О.О . Терещенко. – К.: КНЕУ, 2004. – 268 с.