WEB-ресурс научно-практических конференций

Залуцька О.О.

Хмельницький університет управління та права, Україна

ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ: СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ

Суспільство — це різновид складних, диференційованих, динамічних соціальних систем, що характеризуються цілісністю, стійкістю, здатністю до саморозвитку та наявністю особливих соціальних цінностей і норм, які забезпечують його функціонування.

Порядок у суспільстві — необхідна умова його нормальної життєдіяльності. Він відображає досягнутий рівень організації громадського життя, стабільність, злагодженість суспільних відносин. Від рівня суспільного порядку залежить стан суспільної та особистої безпеки.

Але суспільний порядок не виникає сам собою, він є закономірним наслідком регулювання суспільних відносин. Соціальне регулювання — це система засобів, спрямованих на впорядкування поведінки людей, їхніх соціальних спільностей з метою узгодження і стабілізації суспільних відносин. Однією з функцій держави є недопущення зростання соціальної напруги з приводу майнової нерівності, передбачення й фінансування негативних проявів ринку для громадян (безробіття, втрата працездатності), створення ефективної системи соціального захисту в Україні.

Стратегічна мета України досягти рівня економічно розвиненої держави потребує серйозної роботи щодо удосконалення захисту прав і свобод людини, демократизації всіх складових суспільного життя, економічного зростання та забезпечення механізмів і умов для створення матеріального та духовного добробуту населення. Найважливішим аспектом цієї проблеми, віддзеркаленням місця людини в системі державної політики є стан її соціального захисту та надання соціальних гарантій.

Соціальний захист – дуже складна проблема. Вона не відбиває прямих інтересів приватних власників, підприємців. Соціальним захистом може керувати суспільство в особі спеціальних державних органів, профспілок, громадських організацій, споживчих товариств. С оціальний захист можна визначити як систему юридичних,економічних, фінансових, та організаційних засобів і заходів у державі щодо захисту населення від несприятливих наслідків соціальних ризиків.

Урядом посл ідовно вживаються заходи щодо пріоритетного наближення соціальних гарантій до прожиткового мінімуму саме тим категоріям населення , які мають найбільший ризик бідності . Встановлюється прожитковий мінімум (станом на 1 грудня – 734 гривні ); держава допомагає у грошовій формі при народженні (при народженні першої дитини – 12240 грн.; при народженні другої дитини – 25000 грн.; при народженні третьої та наступної дитини – 50000 грн.) по догляду за дитиною до трьох років (мінімальний розмі р – 130 грн.) та похованні ( 1400 грн.); компенсації та допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам тощо.

Термін "соціальний захист" в Україні вживається лише кілька років. Він спрямований на захист населення від безробіття, інфляції, знецінення особистих заощаджень, утримання непрацездатних і незабезпечених громадян шляхом перерозподілу доходів, на підвищення рівня добробуту всіх громадян країни через зростання ефективності ринкової економіки.

Активна соціальна політика України зумовила трансформацію ринкової системи в соціальне ринкове господарство, яке ґрунтується на ринкових економічних принципах і соціальному захисті населення.

Фундаментальними перетвореннями, що відбулися за період здобуття Україною незалежності, можна вважати відокремлення коштів державного і соціального бюджетів, перехід до страхового принципу фінансування видатків на соціальну сферу, встановлення прямої залежності розмірів соціальних виплат від страхових внесків та стажу. Вдалося запровадити управління фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування на засадах представниками тих сторін, за рахунок яких формуються кошти фондів, а саме: представниками держави, роботодавцями та застрахованими особами. Така організація управління системою сприяла ефективнішому вирішенню поточних і стратегічних завдань з урахуванням інтересів кожної сторони, забезпечила прозорість, підзвітність та дієвий фінансовий контроль.

Українська модель системи соціального захисту передбачає, насамперед, необхідність забезпечення соціально гарантованого мінімуму задоволення потреб, створення належних умов для життя тих хто цього потребує, і паралельно з тим створення передумов, аби скоротити кількість тих, хто потребує допомоги. Це можливо шляхом підвищення рівня соціально-медичного забезпечення, освітнього рівня, покращення законодавчої бази, тощо. Але аби ефективно діяла система соціального захисту населення має бути на належному рівні теоретико-методологічне обґрунтування.

Література:

1. Кулішов В.В. Макроекономіка: основи теорії і практикум: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – 2-ге вид., виправлене. – Львів: «Магнолія плюс», 2005 – 256 с.

2. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту України: Навчальний посібник. – К.:Знання, 2005– 615 с.

3. http://www.ukrstat.gov.ua – Державний комітет статистики України.