К рисюк Р.В.

КНЕУ ім. В. Гетьмана, Україна

Актуальнi проблеми фiнансового, кредитного та фiскального секторів

В після кризовий період розвитку досить гостро стоїть проблема фінансових ризиків, оскільки сама криза розпочалася саме з фінансового сектору. Важливість даного сектору також підтверджується тим, що на вирішення фінансових проблем уряди провідних країн витратили сотні мільярдів доларів.

Кредитна та податкова політики також дуже актуальні, оскільки перша – стимулює відновлення споживання, а отже і економіки, а завдяки другій відбувається соціально-економічний розвиток всієї країни.

На наш погляд, досить актуальним є сьогодні ризик відмови від долара , як основної валюти резервування. 16.06.2009 країни БРІК (Бразилія, Росія, Індія і Китай) провели саміт на якому обговорювали альтернативу долару США [1] . Звичайно даний процес швидким не буде і просто відмовитись водночас неможливо. Однак, сам факт проведення такого саміту свідчить про незадоволеність даних країн в гегемонії долара, адже фактично розрахунки країн в доларах та акумулювання його, як резервної валюти - підтримує економіку США на плаву. Російська Федерація вже розпочала процес відходу від долару, створивши бівалютну систему. Окрім цього вона публічно пропагую ідею використання різних валют в якості резервів та створення нових резервних валют, спираючись на те, що кризи в США 2007-2008 років зачепив увесь світ [2] .

Прибічниками даної ідеї є також Китай, зокрема Чжоу Сяочуань , що очолює Народний Банк Китаю (НБК). Варто зазначити, що Китай також розпочав процес відходу від долара, як основної валюти розрахунку. Схема проста – НБК домовляється з Центральним Банком (ЦБ) конкретної країни про взаємне відкриття рахунків в національних валютах - так званих валютних свопах . НБК надає партнерові юані на певну суму, а у відповідь отримує відповідну суму в грошах країни-контрагента. Таким чином, взаємна торгівля забезпечується без участі резервних валют. Пекіну такий кліринг досить вигідний. Будучи "світовою фабрикою", Китай в змозі забезпечити своїм партнерам постачання будь-яких товарів. А сам може, не витрачаючи доларів, набувати у партнерів необхідної продукції. На сьогодні НБК уклав свопові угоди з Гонконгом, Індонезією, Південною Кореєю, Аргентиною, Малайзією і Білорусією. Не виключено, що незабаром Китай запропонує скористатися цією схемою Ірану і Венесуелі [3] .

Таким чином, ймовірність настання такої події досить висока, оскільки Китай вже є достатньо сильною країною, яка може і в праві диктувати свої правила гри.

Даний ризик полягає в тому, що якщо це відбудеться - масовий відхід від долара, як основної валюти резервування, то всі країни не зможуть одночасно, навіть при сучасних технологіях конвертувати долар в іншу валюту, а тому відмова від розрахунку в доларах скажімо Китаю, який володіє найкрупніших золотовалютним запас в доларах - моментально призведе до ланцюгової реакції і знецінення долара, що означатиме, що інші країни-тримачі долара зможуть конвертувати його за значно нижчим курсом, а це фактично означатиме банкрутство для країни.

Таким чином, потрібно відстежувати дану ситуацію і плавно відходити від долара, як основної валюти резервування, замінивши її частину, наприклад, першоджерелом обміну - золотом, а частину на інші валюти провідних країн. Так, наприклад, США тримають в золоті 80% від усього свого золотовалютного резерву ³ , а Україна мала в докризовий період лише1 ,35% золота в золотовалютних резервах [4] .

Локальним фінансовим ризиком є ризик несплати за надані роботи (послуги) . Боротися з цим ризиком можна лише 100% передплатою, або поетапною оплатою та поетапним виконанням робіт чи надання послуги.

Проблеми кредитної політики. Перспективи кредитування на сьогодні такі досить обмежені, оскільки платоспроможність людей до кризового періоду невідновлена, а вартість кредитів досить дорога, оскільки кредитування здійснюється лише в гривні (в банківських установах), яка постійно знецінюється від значних інфляційних процесів. Однак пожвавити кредитування можна, на нашу думку, - зменшенням спреду дохідності, отримуючи вигоду від об’єму наданих кредитів, а не від їх вартості. Крім цього в січні 2011 року ВР має розглянути питання про відновлення валютного кредитування і вразі його відновлення банки зможуть кредитувати за значно нижчими відсотками.

Криза показала, що кредити мають бути видані лише надійним, платоспроможним позичальникам, тобто перш за все працюючим людям. Тому, на нашу думку, саме в цьому напрямку потрібно рухатись – пропонуючи вигідні умови кредитування клієнтам банку, які вже мають зарплатну картку. Було б дуже добре якби по зарплатній карті можна було б отримати і кредитні гроші, що зменшило б вартість обслуговування карток (це б зменшило емісію кредитних) і збільшило кількість потенційних користувачів кредитів. В даному випадку банк не підпадав би під ризик неповернення кошті, оскільки кредит надавався б працюючій особі, окрім цього зменшило б паперову роботу для обох сторін.

Сьогодні, на нашу думку, кредитування, набуло нового більш якісного рівня розвитку. Це пов’язано з обов’язковим внесенням значного авансу від (25-35% - на придбання житла і від 20% на придбання автомобіля), що фактично відбирає якісних позичальників. Такий відбір хоч і зменшить кількість виданих кредитів, однак зробить їх більш надійними і стабільними, що є досить важливим для фінансових установ.

Розширити кредитування може, на нашу думку, держава, запровадивши більше кредитування різноманітних програм на взаємовигідних умовах. Сьогодні вже працюють деякі програми соціального кредитування молоді на купівлю житла на більш вигідних умовах, ніж ті, що пропонують банки.

Таким чином, зважаючи на вище викладене перспективи кредитування хоч і зменшилися, проте покращилась їх якість.

Перспективи податкової політики. Досить актуальним в податковій політиці є боротьба зі зниження податкових надходжень до держави через ухилення від оподаткування, шляхом переведення коштів в офшорні зони. Як свідчить офіційна статистика Україна в 2008 році збільшила інвестиції в 25,5 разів в порівнянні з 2007 роком (з 243,3 млн. дол. до 6,2 млрд. дол.) та майже всі (94%) вони направилися на Кіпр (див. Рис. 1, 2), що фактично свідчить про несплату податків з цієї суми в повному об’ємі. Окрім цього, варто зазначити, що ці 94% інвестицій були здійснені з найбільш розвиненого промислового регіону – Донецької області (див. рис. 3).

Спокуса вивозу капіталу в Україні появилась ще раніше за встановлення незалежності нашої держави [5] . Так, у квітні 1991 року швейцарська компанія Riggs Walmet Group оголосила про те, що виходить на український ринок з пропозицією по створенню та ведення організацій в офшорних зонах. За міжнародними мірками, вартість послуг була досить висока: $4800 за реєстрацію і $1100 щорічно за підтримку. За минулий період в результаті зростання пропозиції подібного роду послуг і зростання конкуренції ціна офшору впала до $500.

Стає очевидним те, що нічого не було зроблено щоб запобігти розвитку цього процесу на ранніх стадіях. Ухилення від сплати податків призводить до парадоксальної ситуації, - бідний платить більше податків, ніж багатий. Тобто фактично найменш забезпечені верстви населення «кормлять» всіх політиків та багачів в повному сенсі цього слова, адже самі багачі-власники підприємств мало того що не сплачують гідно зарплати працівникам так ще й не платять податків до бюджету.

Кіпр за всю незалежність України є головним реципієнтом та донором інвестицій в Україну [6] . На нашу думку, Кіпр користується в політичних колах захистом, а також є інструментом своєрідного «маніпулятору». Так, Кіпр включався в списку КМУ «Про перелік офшорних зон» №77-р від 24.02.2003 року декілька разів. Востаннє - 1 квітня 2005 року - розпорядженням КМУ №82-р до офшорів його зарахував уряд Юлії Тимошенко. Проте менш ніж через рік, 1 лютого 2006 року, Кабмін Юрія Єханурова розпорядженням №44-р скасував це рішення. Як відомо, включення країни до офшорного списку означає, що підприємство може покласти на витрати лише 85% від суми перечисленої до офшорної зони, тобто відбувається сплата своєрідного податку за рахунок власного прибутку підприємства [7] . Таким чинок, виключення Кіпру зі списку офшорних зон фактично означає повне звільнення від оподаткування діяльності підприємства з офшорною зоною. Однак, навіть включення Кіпру до офшорних зон не забезпечує того ж рівня сплати податків, які сплачуються на загальних умовах, тобто бюджет недоотримує коштів, а також не відбувається фактичного надходження податків. На сьогодні (12.2010) Кіпр включений до офшорної зони, оскільки в квітні 2009 року на саміті «Великої 20» було офіційно задекларовано посилити боротьбу з офшорними зонами [8] і Україна, плануючи стати частиною Європейської сім’ї також долучилася до цього процесу. Однак декларування позиції України ніяк не позначилось на співпраці з офшорними зонами. Підприємства працюють у вже відпрацьованому режимі і продовжують ухилятися від сплати податків. Дану проблему, на нашу думку, потрібно вирішувати більш кардинально:

1. Повністю заборонити резидентам реєструвати підприємства в офшорних зонах та здійснювати діяльність на території України.

2. для діючих - збільшити в 2-2,5 рази долю витрат, яку неможна покласти на валові витрати.

Такі заходи, на нашу думку, мають дещо вирівняти умови роботи з тими підприємствами, що працюють на загальних умовах оподаткування.

Отже, розглянута тема є дійсно дуже актуальною сьогодні і, на наш погляд, залишатиметься такою завжди, оскільки фінансовий сегмент має досить вагомий вплив на розвиток не лише індивіду, а й держави в цілому. Фінансові ризики, розглянуті нами, мають не лише локальний але й глобальний характер, що ще раз підтверджує актуальність теми дослідження. Перспективи кредитної політики, хоч і обмежені сьогодні, однак якість кредитів покращилась за рахунок введення більш жорстких умов кредитування (значних авансових внесків), а, отже, і та більш надійних і платоспроможних споживачів. Податкова політика в Україні має значні прогалини з ухиленням від оподаткування шляхом співпраці підприємств-резидентів з офшорними зонами. Вирішення даної проблеми можна лише кардинальним шляхом, - заборонивши реєстрацію нових підприємств, а діючим - встановленням невигідних умов співпраці з офшорними зонами, шляхом – збільшення суми (в 2-2,5рази), яку неможна віднести до валових витрат підприємства-контрагента офшорної компанії.

Додатки

Рис. 1

Рис. 2

Рис. 3