WEB-ресурс научно-практических конференций

Манюк А.М. , Малицький В.В.

Буковинська державна фінансова академія

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ ЯК ОСНОВА ФІНАНСОВОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Під управлінням державним боргом слід розуміти сукупність заходів, що приймаються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення місць і умов розміщення та погашення державних позик, а також забезпечення гармонізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів.

Постановка проблеми. Управління державним боргом супроводжується низкою проблем, починаючи зі звуженості поняття державного боргу в українському законодавстві, що не сприяє реалістичному прогнозуванні основних макроекономічних показників соціально-економічного розвитку країни; проблем структуризації боргу; проблем обліку та звітності державного боргу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Державний борг є предметом дослідження і дискусій багатьох вчених, управління державним боргом розглядають з точки зору важливості для фінансової політики держави та перспектив формування та розвитку економіки. Теоретичним і практичним питанням державного боргу присвячено роботи українських дослідників: Р.В. Касьяненка, З.О. Лютого, Т. Ярмощук та інших.

Мета дослідження. Систематизація динаміки державного боргу з метою ефективного управління державним боргом.

Виклад основного матеріалу дослідження. Політика управління державним боргом є важливим компонентом здійснюваної фінансової політики та суттєвою складовою процесів макроекономічного регулювання. У ринковій економіці менеджмент державного боргу є загальним виразом ставлення держави до фінансових ресурсів та до інструментів макроекономічної координації [2].

Державний борг за своєю економічною сутністю визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидентами та нерезидентами) з приводу перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення. З 1999 р . до 2007 р . відношення державного боргу до ВВП постійно зменшувалося за рахунок підтримки його на відносно стабільному рівні, з одного боку, та високих темпах економічного зростання – з іншого. Однак, починаючи з 2008 р. сума державного боргу та його відношення до ВВП зростає у зв’язку з розгортанням кризових явищ і, відповідно, зростанням потреб держави у державних запозиченнях, з одного боку, та у зв’язку з пригніченням економічної активності – з іншого (рис. 1).

Рис. 1. Відношення державного боргу до ВВП за 1997 – 2009 роки

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» визначено здійснення державних запозичень на загальну суму 88,9 млрд. грн., в тому числі, зовнішніх – 18,8 млрд. грн. (з них 1,25 млрд. $ передбачалося запозичити у Світового банку); внутрішніх – 70,1 млрд. грн. (з них 44,0 млрд. грн. планувалося здійснити для рекапіталізації банків) [1].

У зв’язку з подорожчанням ресурсів на світових ринках капіталу урядом активізовано співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями. Зокрема, наприкінці минулого року укладено угоду з Міжнародним валютним фондом щодо залучення кредиту в розмірі 16,4 млрд. $ для подолання негативних наслідків фінансової кризи. Частина коштів від траншів кредиту Міжнародного валютного фонду спрямовується на покриття дефіциту державного бюджету. Крім того, для фінансування дефіциту державного бюджету у 2008 році залучено 0,8 млрд.$ від Світового банку, а у 2009 році - 1,25 млрд.$. Основною причиною активної співпраці з міжнародними фінансовими організаціями є низька вартість їх кредитів та довші строки надання коштів у порівнянні із залученням кредитних ресурсів на ринках капіталу [3].

Рис. 2. Погашення основної суми державного боргу за 2010 – 2020 роки

Графік погашення основної суми державного боргу протягом наступних 10 років відображає практичну відсутність боргового навантаження у 2014 році та його зменшення, починаючи з 2016 року (рис. 2). З метою зменшення навантаження та уникнення ризику рефінансування доцільним є здійснення державних запозичень відповідним обсягом з терміном погашення у вказаних роках [3].

За станом на 31.01.2010 року державний борг України становив 212.133.243,04 тис.грн. (70,35%). Державний зовнішній борг становив 119.939.835,96 тис.грн. (39,78%) . Державний внутрішній борг становив 92.193.407,08 тис. грн. (30,57%). Гарантований державою борг України становив 89.405.504,24 тис.грн. (29,65% ) , в тому числі: гарантований зовнішній борг – 75.346.696,03 тис.грн. (24,99%); гарантований внутрішній борг – 14.058.808,21 тис.грн. (4,66%) [ 1 ].

За підрахунками КМУ станом на березень 2010 року, державний борг України становив 93,5 % ВВП. За повідомленням МФУ, упродовж червня 2010 року він зріс більш ніж на 5%, це зростання відбулося за рахунок залучення кредиту у розмірі 2 млрд.$ від російського ВТБ Банку [4].

Висновки і перспективи подальших досліджень. Для забезпечення керованості боргових процесів в Україні слід дотримуватися економічно безпечного дефіциту бюджету та обмежити зростання умов­них зобов'язань держави. З метою забезпечення стабільності державних фінансів України у середньостроковій перспективі та запобігання різкому зростанню бор­гових зобов'язань Уряду необхідно запровадити моніторинг і оперативний облік усіх видів фінансових зобов'язань держави, які потенційно можуть впливати на розмір державного боргу України, а також систе­му заходів, спрямованих на зменшення обсягу позикового фінансування ризикових і потенційно небезпечних форм.

Література:

1. Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» в i д 26.12.2008 № 835- VI [ Електронний ресурс ] . – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua

2. Касьяненко Р.В. Управління державним боргом в період економічної кризи / Р.В. Касьяненко // Науковий блог НаУ «Острозька академія» [ Електронний ресурс ] . – Режим доступу: naub.org.ua;

3. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [ Електронний ресурс ] . – Режим доступу: ukrstat.gov.ua;

4. Ярмощук Т. Покращення життя у кредит. Державний борг України продовжує зростати / Т. Ярмощук // Радіо Свобода [ Електронний ресурс ] . – Режим доступу: www . radiosvoboda . org .