WEB-ресурс научно-практических конференций

Олещук М.Г

Українська академія банківської справи, м. Суми

РОЛЬ НБУ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Процеси глобалізації світової економіки призводять до змін світової фінансової системи. Однією з найважливіших причин цих змін можна вважати конкуренцію. Глобалізація у банківській сфері України викликана не лише появою на вітчизняному ринку іноземних банків, а й постійним ростом кількості філій, представництв в нерозвинутих регіонах, процесами укрупнення, злиття, поглинання. В останні роки фінансова сфера стає більш комплексною та універсальної за рахунок появи нових форм обслуговування і нових функцій. Тому Національному банку України необхідно проводити аналіз рівня існуючої конкуренції з метою захисту споживачів від можливості монополізації ринку та появи ризику недовіри до банківського сектора.

В сучасному світі відбувається значний розвиток та ускладнення форм конкуренції між фінансовими посередниками. Це відбувається через зростання їхньої чисельності, розширення спектра послуг, стрімкого розвитку технологій, завдяки чому конкуренція переростає з цінової в нецінову. Успішна діяльність банків в такому випадку все більше залежить від їх здатності пристосуватися до зовнішніх умов з максимальною користю для себе. Поряд з цим вирішення проблеми контролю та регулювання за рівнем конкуренції все гостріше постає перед НБУ. Але повне усунення конкуренції з банківського ринку неможливо та недоцільно, адже конкуренція – це внутрішня рушійна сила ринкового середовища, що стимулює і підтримує його життєдіяльність[1].

Поряд з цим існує багато причин, за яких ринкова конкуренція в банківському секторі має бути домінуючим фактором. По-перше, конкурентний відбір. Банки, відібрані внаслідок жорсткої конкуренції – це банки, які ефективніше використовують свій капітал; швидше адаптуються до ринкових нововведень; мають гнучку і стратегічно виважену політику, якісний менеджмент та ефективні інформаційні системи[2]. Друга причина полягає в тому, що в процесі отримання дешевих ресурсів та максимального прибутку виникає конкуренція за споживача банківських послуг, отже за ресурси, і це приводить до розширення асортименту послуг, витіснення з ринку неякісних продуктів і як наслідок боротьби виникає здешевлення вартості банківських послуг. Але ця боротьба повинна бити контрольованою НБУ, так як ці процеси можуть привести до недоброякісної конкуренції і як наслідок – до появи недовіри до банківської системи в цілому.

При аналізі діяльності Національнокго банку України можна зробити висновок, що функція регулювання банківського сектора включає в себе аспекти рівня конкуренції[3]. Як основний регулятор діяльності банків НБУ застосовує грошово-кредитні інструменти, встановлює нормативи та вимоги до банківських установ. Таким чином, певні державні інструменти впливають на конкретні конкурентні сили, регулюючи рівень конкуренції. НБУ через власні інструменти з одного боку регулює конкурентну ситуацію, впливаючи на різні конкурентні сили, а з іншого – здійснює антимонопольне регулювання.

До інструментів НБУ, якими здійснюється регулювання рівня конкуренції в банківському секторі, належать:

- реєстраційні – при створенні нового банку виникають певного виду ускладнення щодо входження на ринок (складність процедури реєстрації та отримання ліцензії на певний спектр послуг);

- статутні – встановлення обов’язкового мінімального рівня статутного капіталу;

- регулятивні – обов’язкове резервування частки капіталу;

- особові – встановлення переліку вимог до власників банку та їх керівного апарату;

- технічні – наявність належного банківського обладнання, комп’ютерної техніки, програмного забезпечення, приміщення, яке б відповідало нормам НБУ;

- нормативні – встановлення обов’язкових економічних нормативів та визначення норм обов’язкових резервів для банків.

Як бачимо, даний перелік елементів регулювання рівня конкуренції включає в себе інструменти контролю за входженням на ринок нових банків, а не регулювання діяльності банків в процесі їхньої роботи (лише нормативні контролюють поточну діяльність окремих банків). На нашу думку вирішити цю проблему можливо шляхом перегляду інструментів регулювання рівня конкуренції, що дозволить зменшити надмірну кількість банків та сформувати ефективний банківський сектор економіки. Для цього можна застосувати інструменти капіталізації, тобто введення більш жорстких умов до капіталу банку.

Для того щоб капітал перетворився на потужний стимул економічного зростання, необхідно істотно підвищити як його величину, так і його ефективність як інвестиційного ресурсу. Саме підвищення капіталізації комерційних банків і забезпечення достатнього рівня покриття капіталом прийнятих банками ризиків можна відзначити як найважливішої умови розвитку банківської діяльності і підвищення стійкості комерційних банків.

В останні роки проблемі конкуренції у банківській сфері приділяється підвищена увага, головним чином внаслідок процесу глобалізації, яка характеризує країни по всьому світу. Ці процеси впливають не тільки на структуру банківської системи, але і на ефективність та стійкість системи взагалі. Особливу роль в регулюванні рівня конкуренції повинен приділяти Національний банк України, як орган, що забезпечує стабільний розвиток банківського сектора економіки, та встановлювати критерії не лише для банків, що планують потрапити на переповнений ринок, а й для вже існуючих, з метою недопущення застосування методів недобросовісної конкуренції.

Список використаної літератури

1. Лошенюк І. Р. Сучасні методи досягнення конкурентних переваг у роздрібній торгівлі / І. Р. Лошенюк // Наук. вісн . Полтав . у-ту спож . кооп . України. – 2005. - № 1 (15). - С. 125 – 129.

2. Базилюк Я. Б. Конкурентоспроможність національної економіки : сутність та умови забезпечення : Монографія / Я. Б. Базилюк . – К. : НІСД, 2002. – 132 с.

3. Про Національний банк України: закон України від 20 травня 1999 року №679 - XIV // Відомості Верховної Ради України . –1999.- № 29. – С.238