WEB-ресурс научно-практических конференций

Чекалова Н.Е.

Придніпровська академія будівництва та архітектури, Інститут безперервної фахової освіти (ІБФО ПДАБА) , Україна

ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ КІЛЬКІСНОГО АНАЛІЗУ ТА ОЦІНКИ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ РИЗИКІВ

Ризик об'єктивно присутній в багатьох сферах життя, його обумовлюють невизначеність середовища і ймовірнісна суть багатьох природних, соціальних, економічних процесів, наявність безлічі непередбачених, випадкових обставин. Імовірнісне економічне середовище зумовлює необхідність обліку чинників випадковості і невизначеності при ухваленні управлінських рішень в менеджменті організації. В управлінській роботі менеджера важливим є аналіз ризику і виробітку методів його обліку при ухваленні ефективних управлінських рішень. Це може бути досягнуто в системі менеджменту ризику, яка повинна забезпечити високий рівень надійності і оптимальності підготовки рішень в організації.

Центральне місце в системі управління ризиками займає його вимірювання. Проблематиці вимірювання ризику в наукових публікаціях приділяється значна увага. Разом з тим коло принципових ідей вимірювання досить обмежено, а множинність їх різноманітних варіацій не забезпечує створення хоча б приблизної й несуперечливої системи вимірювання. Це свідчить про складність та багатогранність проблеми, а також про актуальність досліджень щодо її подальшого вивчення.

Одним з найбільш розповсюджених методів кількісного аналізу ризиків різних сфер діяльності є статистичний метод . Від базується на аналізі коливань оціночного показника, який характеризує результативність дій підприємства за певний період часу. Як оціночний показник, як правило, використовують величину втрат, що були допущені в минулих періодах господарської діяльності, наприклад, недоотримання прибутку.

При застосуванні на практиці статистичний метод має певні складнощі для тлумачення.

Так, наприклад, в залежності від того, який період ми розглядаємо, ступінь ризику може бути різний. Дослідження числових характеристик у різні за тривалістю періоди може дати різні розрахункові значення. Виникає питання: які числові характеристики вважати більш точними для подальших розрахунків планових показників? Який ступінь ризику може бути використаний як орієнтир величини можливих втрат? З боку статистичної точності, прийнято вважати, чим більше проаналізовано інформації, чим довше досліджуваний період, тим точніше аналіз. А боку економічного змісту, - аналіз показників звітного року і розрахований на їх основі ступінь ризику “ближче” до ситуації, що склалася на сьогодні, така оцінка більш сучасна. Тобто не враховується відповідність (або, умовно кажучи, “ступінь наближеності”) значень інформаційного потоку до даного моменту.

Для вирішення визначеної проблеми пропонуємо використовувати скориговане значення математичного очікування, яке можна розрахувати двома способами:

1) середнє скориговане значення математичного очікування розрахуємо як середньозважену величину за формулою:

(1)

де ?M[ x ]i – розраховані значення мат.очікування за періодами ;

Ni – порядковий номер періоду .

2) таблично:

Таблиця 1.

Таким чином, отримаємо результат, у якому періодам зі збільшенням порядкового номеру надається більша вага.

Також відповіддю на дане питання може бути застосування принципу симетрії для складання планів та прогнозів. Суть якого – в наступному: період, на який складаються план або прогноз з урахуванням ризику повинен бути не більшим за тривалістю, ніж період в минулому, за який аналізувався ризик.

Логічним продовженням статичного аналізу та оцінки ризиків буде побудова графічної моделі динаміки показників з метою наочного дослідження поведінки “поля ризиків”.

Під “полем ризиків” слід розуміти інтервал невідповідності між фактичним і бажаним (нормативним, плановим) значенням ключового параметру (або будь-якого показника діяльності підприємства), розрахований за певний проміжок часу.

У графічній інтерпретації поле ризику представлено площею відхилень між фактичним і оптимальним (або запланованим) значенням будь-якого показника, що характеризує проміжні або кінцеві результати виробничо-господарської діяльності підприємства, за визначений період часу.

Причому ризиком слід вважати відхилення від бажаного значення показника в обох напрямках, оскільки практика господарської діяльності показує, що й те, й інше – однаково дестабілізує сталий і ритмічний розвиток суб’єктів господарювання.

Так, наприклад, у фінансовому аналізі занадто низькі значення показників ліквідності в порівнянні з рекомендованим рівнем свідчать про загрозу своєчасного невиконання зобов’язань з погашення поточної заборгованості, що у найгіршому випадку може призвести до неподоланої неплатоспроможності і банкрутства підприємства.

Одночасно, суттєве перевищення значення показника над рекомендованим рівнем на думку фінансового аналітика означає високий ступінь платоспроможності, але з погляду загальної ефективності господарської діяльності цей факт можна розглядати як втрачені можливості, оскільки гроші (якщо ми розглядаємо високий рівень показника абсолютної ліквідності), накопичені на розрахунковому рахунку підприємства – “мертвий капітал”, що не працює в господарському обігу і не приносить прибутку з кожного обороту.

Пофакторний аналіз відхилень фактичних значень від планових дозволить виявити резерви зниження ступеня ризику і, відповідно, звуження його полю.

Графічну модель “поля ризиків” доцільно доповнити аналізом швидкості його змінювання. Швидкість змінювання можна оцінити базисним або ланцюговим темпами росту показника (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка фактичних відхилень

Для останнього періоду звітності базисний темп росту показника (Т _Б ) дорівнює:

(2)

Темп зростання ланцюговий дорівнює відношенню останнього значення показника до його попереднього значення (у відсотках). Тобто в цьому випадку ланцюговий темп зростання показника (Т _Л ) дорівнює:

(3)

Середньорічний темп зростання розраховується як середня геометрична зважена ланцюгових темпів зростання:

(4)

Темп росту буде дорівнювати:

Таким чином, за досліджуваний період ступінь ризику діяльності підприємства збільшився на 214,34%. При цьому середньомісячний темп приросту дорівнював 7 ,2%.

Викладені вище пропозиції щодо деталізації та поглиблення кількісного аналізу ризиків за можливістю використання відносяться до групи загальних методів і можуть бути застосовані у будь-якій сфері діяльності. Єдиною умовою для їх застосування є наявність бази для порівняння: обґрунтованих нормативів або системи планів на підприємстві.