WEB-ресурс научно-практических конференций

Бірюкова О.Ю.

ПВНЗ “Європейського університету” , Україна

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НА ПІДПРИЄМСТВАХ З КОРПОРАТИВНИМИ ПРАВАМИ ДЕРЖАВИ

В існуючій економічній системі держава є вагомим власником корпоративних прав. На 1 жовтня 2009 року в Реєстрі корпоративних прав держави обліковується 754 господарських товариства, у статутному капіталі яких є державна частка [1] . Однак, відсутність як такої стратегії управління підприємствами з корпоративними права держави (КПД) призвела до низького їх інноваційного розвитку. Для підвищення конкурентоспроможності, подальшого успішного функціонування на національному ринку та поза його межами підприємства з корпоративними правами держави потребують впровадження інновацій. Тому пріоритетним напрямом залишається питання організації та управління інноваційним розвитком підприємств з КПД.

Останнім часом такими вченими як: Гринькова В.М, Орлова Н.С., Скібіцький О.М. [2, 3, 4] досліджується впровадження інновацій на корпоративних підприємствах, а Овєчкіна О.А., Іванова К.В., [5] акцентують увагу на державі, як невід’ємному учаснику інноваційної діяльності.

На думку Скібіцького інноваційна діяльність це: “діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг” [5, с. 509].

Однак необхідно розуміти, що на практиці інноваційна діяльність більш широке поняття і включає в себе наукові розробки, дослідження, створення та впровадження нової продукції, засобів автоматизації і механізації та ін.

За даними Держкомстату, в період 2000-2008 роки кількість підприємств, які впроваджували інновації становила незначний процент від загального значення. Так, найменше в 2006 році – 11,2%, а найбільше в 2000 і 2002 роках – 18% (рис.1).

Рис.1 Впровадження інновацій на підприємствах в період 2000-2008 роки. Джерело : Держкомстат [ 6 ]

Проаналізувавши рис.1, можна прийти до висновку, що впровадження інновацій, в основному, зменшується і це негативно позначається на розвитку підприємств, в тому числі з державною часткою.

У власності держави знаходяться підприємства, де відсоток зношеності основних засобів перевищує допустимі норми і це призводить до низки негативних явищ так, наприклад, знижується конкурентоспроможність підприємств з КПД.

До основних причин недостатнього фінансування інноваційної діяльності господарських товариств з державною часткою є :

- неспроможністю впроваджувати нові технології на усіх підприємствах з КПД одночасно ;

- велике податкове навантаження на підприємства з КПД призводить до того, що менеджмент цих підприємств змушений спрямовувати значні кошти на підтримання застарілої матеріально-технічної бази, ремонт устаткування [3, с.64], фінансування неефективних систем енергозабезпечення;

- впровадження інновацій є досить високовартісна та ризикована діяльність вкладання інвестицій [2, с.90];

- інвестиції іноземних інвесторів в структурі джерел фінансування інновацій займають незначне значення: так за 2008 рік вони склали лише 1% [6], а основним джерелом фінансування інновацій, як правило, виступають власні кошти;

- зведена до мінімуму фінансування державних цільових програм інноваційної діяльності ;

- приділяється увага впровадженню інновацій в основному на підприємствах з КПД, що приватизуються, тобто новий власник повинен вкладати кошти (вся процедура поетапно прописується в договорі купівлі-продажу господарського товариства з державною часткою) ;

Бездіяльність в даний момент може призвести втрати займаної ніші на ринку і навіть до масового банкрутства господарських товариств з державною часткою.

Розглянувши структуру підприємств з КПД за галузями господарювання можна побачити, що преважна їх більшість зосереджена в промисловості. Так, із 632 [1] господарських товариств з державною часткою, що перебувають в управлінні Фонду державного майна України – 235 (36%) знаходяться в промисловості (електроенергетика, металургія, машинобудування в тому числі і важке та ін.) Тобто для держави впровадження інновацій потребує не тільки значних фінансових витрат, але і затрат часу. Проте, незважаючи на наявні негативні фактори діяльності держави в управління підприємствами з КПД, існують ряд теорій, які обґрунтовують необхідність участі держави в цьому [7, с. 35].

Для того щоб держава мала розраховувати на отримання постійно-зростаючих дивідендів, вона повинна перейматися проблемою інноваційного розвитку підприємств з корпоративними правами держави. Державі необхідно розробити поетапну програму впровадження інновацій на підприємствах з КПД, яка буде включати прямі та непрямі методи інноваційної діяльності (прямі – адміністративно-відомчі і програмно-цільові, непрямі спрямовані на створення сприятливого інноваційного клімату та стимулювання новаторства) ; переглянути існуючу систему відрахування коштів у резервні фонди, збільшити в державному бюджеті статтю фінансування інноваційної діяльності (в 2008 році сума склала лише – 3% від загальних джерел фінансування).

Рис. 2 Структура підприємств з корпоративними правами держави за галузевим розподілом (Станом на 01.10.2009). Джерело : ФДМУ [1]

На рис. 2 видно, що 7% підприємств з КПД працюють галузі науки і науковому обслуговуванні та, в свою чергу, можуть стати засобом впровадження інновацій в інших господарських товариствах з державною часткою.

Список використаних джерел :

1. Офіційний сайт Фонду державного майна України – http://www.spfu.gov.ua/ukr/fin_stat_view.php?id=306.

2. Гринькова В.М. Корпоративне управління інноваційним розвитком акціонерного товариства/ В.М. Гринькова, О.Є. Попов // Вісник соціально-економічних досліджень, збірник наук. пр., Одеса, 2007, с.88-94.

3. Орлова Н.С. Механізми державного регулювання корпоративних відносин в Україні: Монографія/ Н.С.Орлова. – Донецьк, 2009. – 210 с.

4. Скібіцький О.М. Антикризовий менеджмент : Навч. посібник. – К .: Центр учбової літератури, 2009. – 568 с.

5. Овєчкіна О.А., Іванова К.В. Удосконалення моделі державного управління інноваційними розвитком національної економіки: методичні, теоретичні та практичні аспекти, 2008. - Вип.12. - С. 160-164.

6. Офіційний сайт Державного комітету статистики України – www.ukrstat.gov.ua.

7. Цыбулько Т.Л. , Медведев Д.Н . Направления трансформации государственного сектора экономики Украины / / Сборник науч. работ, Донецкого государ. университета управления . – 2007 . – Т . 8 , Вип. 84 . - С.31-43 .