WEB-ресурс научно-практических конференций

Грибук Ю.А.

Житомирський державний технологічний університет , Україна

МОНІТОРИНГ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ЗАСІБ УПРАВЛІННЯ

В сучасних умовах господарювання збільшується увага до моніторингу як важливого й ефективного засобу відслідковування та корегування процесів, до його методології, різновидів та ролі в управлінні фірмою.

Моніторинг для України є новим інструментом розвитку господарської діяльності. Попит на нього зростає через збільшення невизначеності в господарюванні, але сьогодні немає обґрунтованої науково вітчизняної методики моніторингу господарської діяльності підприємств у вигляді фінансово-економічного контролю, а практика демонструє лише його елементи.

Моніторинг (англ. monitoring – від лат. monitor , що контролює, попереджає) – постійне спостереження за об’єктом з метою виявлення його відповідності бажаному результату. Він поєднує контроль та аналіз, які є найважливішими складовими при прийнятті управлінських рішень. Тому, моніторинг – це система постійного спостереження за процесами і тенденціями зовнішнього та внутрішнього середовища фірми для їх оперативної оцінки та регулювання.

Використовується моніторинг в екології при дослідженні довкілля, у маркетингу при аналізу ринку, у соціології для дослідження рівня життя та громадської думки населення, у медицині для лікування і визначення діагнозу, в економіці для оперативної діагностики об'єкта в статиці і дослідження та оцінки в динаміці.

Моніторинг має методологію системного підходу, представляючи розділ комплексного економічного аналізу. Теоретичні аспекти моніторингу як етапу управління розроблялися такими економістами, як Е.М. Коротков, Б.Г. Литвак , П.І. Кононенко, а в системі контролінгу він розглядався в роботах Д. Хана і Н.Г. Данілочкіної .

Принципами функціонування системи моніторингу є достатність, вірогідність та порівняність інформації, наступність, ймовірність помилок, комплексність, оперативність й гнучкість реагування, динамічність, спрямованість на прогноз, тотожність, єдність об’єкта спостереження, підпорядкування досліджень соціально-економічним завданням.

Моніторинг вирішує методичні, наукові та інформаційні завдання. Методичні завдання – це розробка наукових основ, системи показників, методів та інструментарію. Наукові завдання – відстеження та аналіз реальних зрушень. Інформаційні завдання – це забезпечення достовірною, науковою, об’єктивною інформацією для науковців та керівників різних рівнів.

Метою проведення моніторингу, на нашу думку, є інформування про аналіз поточної ситуації, прогнозування її динаміки, визначення майбутніх тенденцій і недопущення незаконних операцій.

Інформація моніторингу має аналітичний характер і орієнтована в основному на менеджерів та аналітиків. В результаті основне призначення економічного моніторингу - структуризація статистичних даних динаміки змін показників станів економічних систем. Моніторинг - інструмент маркетингового аналізу. Він реалізує цілісну концепцію управління підприємством, оперативно виявляючи відхилення.

Процес моніторингу складається з наступних етапів:

1. Створення системи показників, які характеризують підприємство.

2. Встановлення схеми та періодів контролю методів аналізу і груп контролюючих показників.

3. Визначення на ранніх етапах впливу факторів.

4. Прогноз ймовірних відхилень цільових показників.

5. Прийняття рішень управлінцями для запобігання негативних впливів.

Моніторинг поєднує статистичну й соціологічну інформацію, підвищуючи її обґрунтованість і достовірність. Він синтезує облік, контроль, економічний аналіз та організацію потоків інформації, координуючи, інтегруючи і направляючи дії управління для досягнення визначених цілей.

Організація інформаційних потоків повинна відбуватися через інформаційну інфраструктуру, тому актуальне питання розробки інформаційних систем збору, обробки та аналізу даних, які забезпечуватимуть актуальною інформацією. Для цього потрібно:

1) створення бази даних господарюючих суб’єктів з необхідними реквізитами і виробничо-економічними показниками;

2) формування, актуалізація та поширення інформації серед користувачів шляхом розробки технічних засобів і програмного забезпечення;

3) впровадження правового, технологічного, методологічного, організаційного забезпечення функціонування моніторингу.

Така система моніторингу, на наш погляд, об'єктивно проінформує про стан економіки, необхідні методи і шляхи удосконалення діяльності через покращення економічних показників.

Актуальним також є питання ефективності моніторингу, адже підприємство передбачає позитивний ефект від використання заходів. Тут поєднуються ефективність від використання ресурсів підприємства та від самого моніторингу. Для її визначення потрібно результати діяльності порівнювати з їх плановими показниками. Тому ефективність моніторингу показує відповідність отриманих результатів визначеним цілям, потребам, враховуючи виробничі можливості.

Джерелом даних для визначення показників ефективності моніторингу є бухгалтерська та внутрішня звітність. Беруться до уваги: витрати реалізації моніторингу; виявлені незаконні витрати коштів нецільового використання, недостач, незаконного списання й привласнення готівки, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів, недонарахованих податків та зборів; відшкодовані незаконні витрати: повернені до бюджету гроші нецільового, незаконного витрачання, штрафних санкцій, донарахованих платежів, відшкодованих нестач, крадіжок, розтрат; додаткові кошти, отримані у результаті поліпшення об’єкту моніторингу; період підготовки моніторингу; термін збору інформації; час обробки та аналізу даних; тривалість прийняття рішення за результатами дослідження; термін реалізації результатів моніторингу; рівень відшкодування незаконних витрат; прибутковість моніторингу; продуктивність праці робітників моніторингу; фондовіддача основних засобів, які використовувалися в моніторинговому дослідженні. Шляхом підвищення професійного рівня виконавців цю ефективність можна збільшити, тому доцільно впровадити підготовку таких спеціалістів у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах.

Отже, моніторинг – це якісно новий інструмент управління і розвитку господарської діяльності підприємств, здатний до охоплення та обробки даних потужних інформаційних потоків, їх аналізу та прогнозування. Система моніторингу повинна розроблятися на загальнодержавному рівні з її правовим, технологічним, методологічним та організаційним забезпеченням. Для ефективного впровадження моніторингу потрібно порівняти витрати, пов’язані з цим впровадженням, з підвищенням результативності діяльності підприємства від його використання.