WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Коваленко Г.М., Касьянова О.М.

ДонДТУ , Україна

ВРАХУВАННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СПЕЦИФІКИ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ СКЛАДОВИХ ПОТЕНЦІАЛУ БУДІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Вступ. Дослідження потенціалу організації – складна та багатоаспектна задача, що є засобом управління діяльністю підприємства. Оскільки існує потреба використання данної категорії в практиці господарювання, необхідно детально розглянути його сутність та структуру. Авторами статті були розглянуті та проаналізовані публікації наступних вчених: Федонін О.С., Рєпіна І.М. [1], Медведєва О.М., Баранова А.В. [2], Ареф’єва О.В., Харчук Т.В. [3], Есетова А.М., [4], Аксьонов Ю.М., Платошечкіна С.Ю. [6], Лунева А.А. [8], Шаманська О.І. [9].

Мета дослідження: вивчення підходів до визначення сутності та складових потенціалу підприємства.

Актуальність теми зумовлена тим, що діапазон використання терміну «потенціал» вельми широкий, тому питання його уточнення важливе з точки зору наукового і практичного використання. Від того яке значення буде вкладено в термін залежить конкретний напрямок його формування і розвитку.

Основні результати дослідження. Термін «потенціал» не має однозначного тлумачення. Ще Аристотель, наприклад, розглядав певну силу, яка може перетворитися на реальність через певну діяльність.

З лінгвістичної точки зору потенціал – це сукупність засобів, можливостей в якій-небудь сфері. В економіці потенціал не вичерпується наявністю можливостей. Певні автори пов`язують його зі здатністю, засобами, синонімізують з термінами «ресурс» та «резерв».

Термін «економічний потенціал» був впроваджений С.Г. Струмиліним у 1954 р. як сукупна сила праці всіх працездатних членів суспільства [1]. Можна виділити декілька підходів, кожен з яких має обмеження (табл. 1).

Таблиця 1 . Аналіз підходів до визначення терміну «потенціал»

Понад 42 % вчених [1] розглядають потенціал як сукупність ресурсів і не враховують їх взаємозв’язок в процесі виробництва. Так проф. В.В.Ковалев дає таке визначення: «Потенціал – це сукупність ресурсів підприємства, що знаходяться під його контролем» [5]. Дехто ототожнює його з певним видом ресурсів, найчастіше виробничих чи трудових. На нашу думку, це конкретизує складові потенціалу, а не його суть.

На основі узагальнення цих підходів бачення авторами статті терміну «потенціал» можна сформулювати так: економічним потенціалом організації можна вважати сукупність реалізованих і нереалізованих можливостей підприємства, що виражаються у вигляді певних ресурсів та способів їх використання. На нашу думку, визначення потенціалу можна уточнити, вказавши такі його характерні риси:

1. Потенціал є сукупністю окремих його частин. При цьому він може бути представлений у вигляді двох підсистем: потенціалу ресурсів та потенціалу використання цих ресурсів [2].

2. Вся сукупність елементів або ресурсів підпорядкована досягненню певної загальної цілі.

3. Ресурси є обмеженими, тому виникає необхідність в їх оптимізації.

4. Елементи потенціалу знаходяться у тісному взаємозв`язку, тому їх оцінка і управління повинні носити комплексний характер, щоб забезпечити найвищій рівень віддачи.

5. Деякі автори [3,4] визначають властивість елементів потенціалу заміщати один одного, тобто вони є альтернативними.

6. Потенціал володіє певною характеристикою – потужністю, що вказує на місце підприємства по відношенню до конкурентів.

7. Термін ресурс має бути узагальнюючим і враховувати як матеріальний так і інтелектуальний аспект.

Найбільшою перевагою ресурсного підходу, на нашу думку, є можливість оцінки ресурсів за допомогою загальновживаних показників, що спрощує визначення потенціалу на практиці. Для підвищення ефективності керування необхідна можливість кількісного виміру (наприклад, для конкретизації стратегії підприємства впроваджується збалансована система показників).

У визначенні потенціалу вказується на наявність сукупності підсистем, що характеризують різні аспекти діяльності підприємства. Однак проведений аналіз тематичних публікацій вказує на відсутність єдиної структури, невизначеність її складових, їх співвідношення та пропорцій.

И.А. Войцеховська у складі потенціалу виділяє наступні фактори:

- функціональні, що визначають функціональну діяльність;

- організаційні, що визначають спосіб управління цією діяльністю;

- ресурсні, що характеризують ресурси, які необхідні для організації діяльності і досягнення певних конкурентних переваг [7].

В літературі з управління знаннями потенціал вважається насамперед інтелектуальним і складається з творчого та професійного [5].

Кокарева В.Ю. вважає, що потенціал може бути представлений двома підсистемами: потенціал ресурсів та організаційний. Р.Ю. Смирнов виділяє схожі складові: об’єктивну (сукупність ресурсів) та суб’єктивну (здатність використовувати ресурси з максимальною віддачею) [6].

Можна погодитись з [2], що важливим фактором впливу на формування економічного потенціалу підприємства є його галузева приналежність. Традиційно прийнято виділяти виробничий, фінансовий, трудовий, маркетинговий та інноваційний потенціал. Ці елементи не є вичерпними. Аналіз публікацій [1,2,7,8] дає підстави констатувати, що:

по-перше, структура потенціалу є загальною для всіх галузей;

по-друге, А.А. Луневою була розроблена структура субпотенциалів для будівництва, однак вона характеризує галузь в цілому.

Для суб’єктів підприємництва будівельної галузі пропонується наступна структура потенціалу (рис.1). Вона сформована на основі класифікації ресурсів, що є в організації. Деякі види ресурсів можуть бути складовими декількох субпотенціалів.

Рис. 1. Структура потенціалу підприємства будівельної галузі.

Категорію економічний потенціал не доцільно обмежувати чіткими рамками [6]. Оптимальним є індивідуальний підхід до розробки методики та корегування складових потенціалу для кожного підприємства.

Висновок. Таким чином потенціал підприємтва є багатобічним поняттям і може визначатися як ресурси, можливості та здатності організації. Він формується з урахуванням галузевої специфіки. Визначення характеристик та складових економічного потенціалу підприємства є складною, але необхідною задачею, оскільки дозволяє скласти науково-обгрунтований алгоритм оцінки та управління потенціалу, що є метою подальших досліджень авторів статті.

Список використаних джерел:

1. Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексюк О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч.посібник. – 2-ге вид., без змін. – К.: КНЕУ, 2006. - 316 с.

2. Медведева О.М., Баранова А.В. Сущность и содержание конкурентного потенциала организации// Вестник ИжГТУ. – 2008. – №4. – С.87-90.

3. Ареф’єва О.В., Харчук Т.В. Економічні засади формування потенціалу підприємства// Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №7. – С. 71-76.

4. Эсетова А.М., Магомедов Х.М.-М., Гамидов Т.Л. Системный подход к управлению конкурентным потенциалом строительного предприятия// Транспортное дело России. - 2006. - № 11- I . - С . 37-39.

5. Рахлин К.М., Серова О.Ю. Потенциал организации как основа ее конкурентоспособности. - Доступный с <(http://quality.eup.ru/MATERIALY9/potencial.htm)>.

6. Аксенов Ю.М., Платошечкина С.Ю. Многообразие представлений об экономическом потенциале коммерческой организации. - Доступный с < (http://nsaem.ru/Science/Publications/Science_notes/Archive/2007/2/) >.

7. Войцеховская И.А. Потенциал предприятия как основа его конкурентоспособности// Проблемы современной экономики.- 2006.- №1-2.- С.152-154.

8. Лунева А.А. Стратегический потенциал регионального строительного комплекса: понятие и структура// Вестник ТГУ .- 2006.- №7.- С. 39-42 .

9. Шаманська О.І. Загальна система формування економічного потенціалу// Актуальні проблеми економіки. – 2009. – №2. – С. 109-114.