WEB-ресурс научно-практических конференций

Полянська А.С., Сімонов М.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу , Україна

НАПРЯМКИ ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

У практиці діяльності підприємств і організацій розвинутих країн дедалі частіше застосовують інноваційні методи управління людськими ресурсами. На зміну традиційній бюрократичній системі управління з ' являється нова, що базується на використанні елементів ринкових механізмів. У процесі становлення нової моделі управління змінюється роль персоналу. Інвестиції в людські ресурси набувають такої ж важливості, як і інвестиції в основні фонди; першочергове значення надається безперервному навчанню, розвитку лідерських та професійних якостей персоналу.

Актуальність дослідження даної проблеми полягає в тому, що в сучасних умовах господарювання вирішальним чинником розвитку виробництва і перебудови суспільних відносин залишається людина, Вплив людського чинника на здійснення ефективної господарської діяльності є надзвичайно високим, тому виникає необхідність у з'ясуванні суті управлінського потенціалу підприємства як визначальної та рушійної сили економічних перетворень. Управлінський потенціал підприємства складають навики, вміння, досвід його керівників, що разом із наявним ресурсним забезпеченням управлінського процесу забезпечують ефективне функціонування системи управління підприємством та створення сприятливих передумов формування і прийняття оптимальних управлінських рішень для досягнення поставлених цілей розвитку. В умовах кризових явищ в економіці на управлінський персонал покладається вирішення завдання пошуку шляхів виходу із кризових явищ та обґрунтування заходів практичного вирішення даного завдання.

Кожне управлінське рішення асоціюється з рішеннями і діями окремого керівника, тому впровадження сучасних практик управління персоналом дасть змогу вдосконалювати потенціал підприємства, зокрема, забезпечить підвищення рівня їх професіоналізму та відповідальності. Зростання уваги до управлінського потенціалу визначається тим, що саме від керівника будь-якого рівня, стилю його керівництва багато у чому залежать ефективність і продуктивність праці не тільки окремого працівника, а й усього колективу. Отже, від керівника, від типу його поведінки, уміння керувати залежить досягнення як коротко- , так і довгострокових цілей.

В сучасних умовах управлінський персонал більшості підприємств можна визначити як «заморожені можливості», що характеризують невикористанні резерви існуючого потенціалу. Такий стан свідчить про те, що управлінський потенціал не використовується максимально можливо, головним чином в силу таких обставин: недостатній рівень навиків, знань, професіоналізму для прийняття управлінських рішень; недостатньо розвинуті механізми мотивації; неналежна увага щодо вирішення питань формування культурного середовища на підприємствах та етичних норм поведінки.

Вирішення зазначених проблем вимагає, насамперед, з'ясування елементів управлінського потенціалу, а саме виділення організаційно-управлінської та індивідуально-особистісної складових, цілеспрямована дія на які є умовою успішного розвитку підприємств і залежить від таких положень:

1) налаштування до роботи, що визначається такими характеристиками: порівняльна схильність до вирішення зовнішніх (внутрішніх) проблем; орієнтація на майбутнє; готовність ризикувати; модель дійсності, характерна для певного керівника, яка визначає його розуміння найважливіших чинників успіху; цінності, норми й особисті цілі керівника;

2) повноваження, які характеризуються наступним: чинність влади в посадовій ієрархії фірми; амбітність та схильність до використання влади; компетенція: досвід, здібності, навики, особисті якості; уміння вирішувати проблеми; стиль управління;

3) можливості, які визначаються такими характеристиками: особиста працездатність; стиль роботи.

Серед вище перелічених елементів управлінського потенціалу вирішальну роль відіграє стиль управління, під яким розуміють сукупність методів, підходів, які застосовують менеджери в системі управління своїми підлеглими при виконанні своїх функціональних обов’язків. Стиль управління проявляється під впливом культури управління, цілей і методів, що застосовуються на практиці роботи, з урахуванням етичних норм, прагнення виконувати поставлені завдання якісно й професійно. Однак, слід зазначити, що саме культурі управління не приділяється належна увага. Відсутність зацікавленості у роботі і її результатах спричинює велику кількість проблем, прикладом яких може бути відсутність інноваційного клімату в організації.

Підвищення ефективності використання управлінського потенціалу підприємств передбачає застосування розробленого для кожного окремого підприємства комплексу рекомендацій, основними положеннями якої є: ефективне планування людських ресурсів для забезпечення потреби у кадрах, зокрема, управлінських; успішний рекрутинг — професійний добір персоналу, що включає пошук, відбір і залучення на роботу досвідчених спеціалістів; прогнозування розвитку персоналу, заохочення працівників до службової кар’єри, забезпечення їх безперервного навчання; впровадження реінжинірингу — перепроектування існуючих господарських процесів з використанням найновітніших досягнень та тенденцій розвитку, що супроводжується інноваційними процесами в управлінні персоналом.

Отже, належним чином організовані процеси планування управлінського персоналу, його добір, навчання та розвиток, оцінювання та преміювання здатні створювати креативну атмосферу та підвищувати ефективність роботи як окремого структурного підрозділу, так і підприємства в цілому.