WEB-ресурс научно-практических конференций

Папп Н.В.

Ужгородський національний університет , Україна

СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Стимулювання інноваційно-інвестиційної активності нині набуває провідного значення в реформуванні та трансформації економіки. Інновації є головною рушійною силою суспільного виробництва. Інноваційно-інвестиційна політика набуває рис цілісності. Будь-яка довгострокова діяльність є й інноваційною. Водночас на основі лише ринкових принципів неможливо докорінно обновити матеріально-технічну базу суспільства. Ряд функцій, насамперед розробка і здійснення інноваційно-інвестиційної політики, мають залишатися об'єктом державно­го регулювання.

Необхідно модернізувати систему прямої державної підтримки інноваційних процесів, що має полягати в:

- ініціюванні створення науково-дослідницьких центрів зі змішаним (державно-приватним) фінансуванням;

- безоплатному забезпеченні державними інформаційними ресурсами інститутів, які надають фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні послуги в забезпеченні інноваційної діяльності, концентрують та поширюють інформацію про інноваційні пропозиції;

- створенні регіональних консалтингових технологічних служб для фермерських та колективних господарств в агропромисловому комплексі;

- створенні надійної системи кон'юнктурних досліджень ринкового попиту на науково-технічну та інноваційну продукцію через утворення державного чи державно-приватного науково-консультаційного інституту;

- прямих державних замовленнях на інноваційну продукцію, зокрема у рамках реалізації державних програм енергозбереження, інформатизації та розвитку інформаційно-комунікаційних технологій тощо;

- формуванні на рівнях як центрального, так і місцевих бюджетів програм, спрямованих на розвиток комунальних інформаційних мереж (кабельного телебачення, Інтернет-мереж тощо), впровадження інноваційних технологій енергозбереження та обліку ресурсовитрат, впровадження сучасних технічних засобів та методик в практику діяльності соціальної сфери (охорона здоров'я, освіта тощо) та інших, які заохочуватимуть придбання та використання сучасного інноваційного обладнання;

- інтеграції бюджетного фінансування прикладних наукових досліджень в систему державних та змішаних інвестицій в рамках складання "бюджету розвитку".

Регулювання розвитку ситуації в інвестиційній сфері, насам­перед на регіональному рівні, значною мірою визначатиметь­ся розробкою і результативністю реалізації концепції держав­ної інвестиційної політики, до основних напрямів якої можна віднести такі:

послідовну децентралізацію інвестиційного процесу на ос­нові розвитку різноманітних форм власності;

державну підтримку підприємств за рахунок централізо­ваних інвестицій при перенесенні центру ваги з безоплатно­го бюджетного фінансування інвестиційних проектів на фі­нансування виключно на конкурсній основі;

підвищення ролі внутрішніх (власних) джерел нагромаджен­ня підприємств для фінансування та інвестиційних проектів;

розширення практики спільного державно-комерційного фінансування із залученням капіталів інших країн;

посилення державного контролю за витратами коштів цен­трального бюджету, що спрямовуються на інвестиції у фор­мі безоплатного бюджетного фінансування та у формі кре­диту.

Формування інноваційної моделі розвитку можливе лише за умови виходу з фінансових обмежень, в яких опинилася вітчизняна економіка. Серед них - як недостатність власних коштів підприємств для радикального оновлення виробництва, так і недостатній рівень капіталізації банківського сектора, який обмежує можливості фінансування довгострокових інвестиційних проектів. Це обумовлює ключову роль важелів грошово-кредитної політики у стимулюванні інноваційних процесів.

Вагомий потенціал посилення дії грошово-кредитних важелів інноваційно-інвестиційної політики міститься у сфері:

- підвищення рівня монетизації української економіки, без чого неможливе використання інвестиційного ресурсу фондового ринку, посилення взаємозв'язку і взаємодії фінансових ринків, розвиток валютно-фінансової системи, інтенсифікація процесу трансформації національних заощаджень в інвестиції;

- послаблення домінуючої ролі валютного каналу в емісійному механізмі на користь підвищення дієвості процентної політики. Ключовим завданням останньої має стати забезпечення позитивних значень реальної ставки відсотка як ключового фактора інвестиційного проектування та здійснення інвестицій суб'єктами господарювання. Водночас дифузія інновацій у традиційні сектори економіки потребує продовження процесу зниження кредитних ставок комерційних банків з метою виходу на рівень реальної ставки, прийнятний для підприємств цих секторів, які мають значно нижчий рівень прибутковості, заохочення їх до інноваційних інвестицій;

- забезпечення довіри до національної валюти, що дозволить зменшити інфляційні очікування і валютні ризики, сприятиме створенню прозорого економічного середовища та привабливого інвестиційного клімату в Україні, посилить стимулюючий характер валютної політики як інструменту створення привабливого бізнес-середовища;

- зміцнення банківської системи, що сприятиме раціональнішому розподілу фінансових ресурсів в економіці у напрямі найбільш ефективних сфер економічної діяльності, дозволить подолати суперечність між високою потребою суб'єктів господарювання у фінансових коштах та обмеженістю ресурсного потенціалу української банківської системи.

Водночас необхідно створити і послідовно реалізувати інноваційно-інвестиційний механізм, що відповідав би новим економічним і соціально-політичним реаліям, забезпечував значний за масштабом приплив капіталу для модернізації виробництва. Вихідний момент цього механізму — опрацю­вання селективності інноваційно-інвестиційної стратегії, яка знайде відображення в державних і регіональних інновацій­них та інвестиційних програмах, великих проектах, розрахо­ваних на тривалий період. Головна проблема полягає у вибо­рі пріоритетів виробництва, де концентрація ресурсів зможе у порівняно короткий строк забезпечити успіх і ланцюгову реакцію переходу до більш високих сфер суспільного госпо­дарства.

Глобальні трансформаційні процеси закономірно пов'яза­ні з кардинальним посиленням здатності ринкових механіз­мів до саморегулювання. Конкурентні сили ринку, важелі ринкового ціноутворення слід розглядати як вирішальний засіб реалізації довгострокових цілей соціально-економічно­го розвитку.

Список використаних джерел:

1. Стеченко Д.М. Інноваційні форми регіонального розвитку: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 2002. – 254 с.

2. Федулова Л.І. Інноваційна економіка: Підручник. – К.: Либідь, 2006. - 480 с.