WEB-ресурс научно-практических конференций

Гончарова А.І.

ДУ «Інститут економіки та прогнозування» НАН України

ЕФЕКТИВНІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

На сучасному етапі вітчизняне сільське господарство переживає затяжну кризу, вихід з якої потребує зміни структури та організації процесу сільськогосподарського виробництва, формування ефективної системи держаного регулювання, управління та фінансової підтримки галузі. Низькі темпи поліпшення ситуації в сільському господарстві зумовлені повільним проведенням аграрної реформи та відсутню стабільного податкового законодавства та низьким рівнем фінансової підтримки.

До основних факторів, які впливають на ефективність сільськогосподарського виробництва, належить перш за все фіскальна політика уряду. Основною регуляторною функцією фіскальної політики є стимулювання виробництва вітчизняних суб’єктів господарювання. Фіскальна політика, яка на сьогодні діє в Україні в аграрному секторі не забезпечує здійснення цієї функції, оскільки побудована таким чином, що має недостатньо стимулів для зростання ефективності господарювання [1].

Проблемам формування ефективності державної підтримки сільськогосподарського виробництва присвятили свої праці відомі вчені-економісти В. Амбросов, П. Березівський, В. Зіновчук, С. Онисько, П. Саблук та багато ін.

Одним із основних показників, що характеризують стан вітчизняного аграрного сектора, є рівень ефективності сільськогосподарського виробництва. У даний час ефективність сільськогосподарського виробництва є надто низькою, а сільськогосподарські підприємства здебільшого не спроможні самостійно забезпечити її підвищення. Вирішення цієї проблеми вимагає створення дієвої системи державного аграрного протекціонізму. Одним із її елементів повинно стати орієнтування податкової політики на стимулювання виробництва, ефективну підтримку сільського господарства.

Трансформаційні процеси, що відбулися в аграрному секторі економіки України, забезпечили сільськогосподарським підприємствам економічну свободу, і вони стали самостійними суб’єктами господарювання, але й практично позбулися підтримки з боку держави у вигляді державного замовлення, дотацій, надбавки до ціни на сільськогосподарську продукцію тощо. Водночас у процесі реформування відбулося ігнорування вимог основних економічних законів суспільного виробництва, і особливо закону вартості, що спричинило до порушення еквівалентного обміну на продукцію сільського господарства та інших галузей народного господарства, що негативно вплинуло на формування собівартості сільськогосподарської продукції [2].

У структурі витрат, наприклад, на виробництві зернових у сільськогосподарських підприємствах Херсонщини витрати на паливно-мастильні матеріали у 2008 р. у середньому склали 15,5%, а на добрива 25,4%. Частка ж усіх витрат на придбання матеріалів і сировини промислового походження у структурі займає 49,5%, тоді як частка оплати праці в галузі складає лише 9,4%. У затратах на виробництво приросту великої рогатої худоби частка на нафтопродукти становить 11,8%, а всього матеріалів промислового походження – 23%, тоді як на оплату праці – 9,5%. Збитковість певних видів продукції обмежує можливості матеріального стимулювання, знижує прибутковий стан сільськогосподарських підприємств, що унеможливлює їм вести розширене відтворення і виробництво продукції на новій технологічній основі.

Отримані дані в ході аналізу господарств Херсонщини виявили, що у 2008 р. грошові надходження сільськогосподарських підприємств від реалізації продукції зросли на 12561 тис. грн. порівняно із 2006 р. Однак за відповідний період собівартість продукції теж зросла на 12076 тис. грн. і темпи зростання витрат є вищими, ніж темпи зростання грошових надходжень на 1,4 пункту. Збільшення витрат сталося в основному за рахунок зростання ціни на мінеральні добрива та паливно-мастильні матеріали, рівень яких зріс майже на 70 і 35%.

Витрати, що формують повну собівартість реалізованої продукції, у 2008 р. зросли на 2039 тис. грн. порівняно з 2006 р., в результаті чого чистий прибуток за відповідний період зменшився майже утричі. Це негативно вплинуло на рентабельність сільськогосподарських підприємств, рівень якої склав лише 0,2% або на 11,2 пункту був меншим проти 2006 р.

Практикою функціонування сільськогосподарських підприємств і всього аграрного виробництва України доведено, що без активної участі держави в освоєнні ринкових відносин і підтримки сільськогосподарських товаровиробників розвиток аграрного ринку є не лише безперспективним, а й практично нереальним. Вона має бути спрямованою на удосконалення цінової політики, впровадженням ефективної кредитної та стимулюючої системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників тощо. На цьому етапі необхідні програми цільових дотацій виробництва окремих видів продукції рослинництва і тваринництва.

Збільшення державної підтримки сільськогосподарським товаровиробникам значно покращить виробничу діяльність аграрних підприємств і сприятиме зміцненню конкурентоспроможності сільського господарства як на внутрішньому, так і на зовнішньому аграрному ринку.

Список використаних джерел:

1. Наконечна Катерина Віталіївна. Механізм державної підтримки сільськогосподарського виробництва та шляхи його удосконалення : Дис... канд. наук: 08.00.03. - 2008.

2. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 р. // Економіка АПК. – 2007.

3. Іваницька С. Д. Використання бюджетних коштів на підтримку сільськогосподарського виробництва / С. Д. Іваницька // Економіка АПК. – 2003. – № 6. – С. 89–93.