WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Басюркіна Н.Й.

Одеська національна академія харчових технологій , Україна

ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ ПАРАМЕТРІВ МЕЖ ДЛЯ ОЦІНКИ СТАНУ АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ

Комплексна оцінка стану агропродовольчого ринку складається з оцінок стану сільського господарства і харчової промисловості, включаючи торгівлю. Далі на підставі цих двох оцінок з урахуванням коригуючого коефіцієнтом розраховують інтегральну оцінку стану агропродовольчого ринку. Для оцінки стану агропродовольчого ринку передбачається використовувати три якісні характеристики: «незадовільну», «задовільну», «добру», кожною з яких відповідає безперервна числова множина.

Для виконання оцінки, потрібно визначити межі для трьох показників, які відображали б проміжний, в даному випадку «задовільний», стан.

Припускаємо, що задовільний стан характеризується, принаймні, беззбитковістю виробництва (обмеження зліва), з іншого боку, чистий дохід обмежується 15 %. Тому межі для першого показника:

, (1)

де Ц ^і _агр – відпускна ціна на і- ту продукцію сільськогосподарських виробників і=1...m , тис.грн.;

РП ^і _агр – обсяг реалізованої продукції, тонн;

В ^і _агр – витрати на виробництво всієї реалізованої продукції, тис.грн.

Задовільному стану відповідає не більше ніж 4-кратний і не менше чим подвійний «відрив» десяти провідних компаній від основної маси товаровиробників за величиною рентабельності. Тому для другого показника межі виглядають таким чином:

. (2)

де Р ^10і _агр – середня рентабельність виробництва десяти найбільш ефективних компаній (на даному ринку), %;

Р ^і _агр – середня рентабельність виробництва даної і –тої продукції на внутрішньому ринку, %.

Особливе місце в системі задоволення споживчого попиту на агропродовольчу продукцію займає принцип продовольчої безпеки країни або переважне забезпечення населення окремими видами продовольства з власних джерел. Обмеження з продовольчої безпеки (безвідносно до виду продукції), охоплює, по-перше, продукти, які надходять до торгівлі, минаючи сферу переробки (якщо кінцевий споживач здатний використовувати їх саме в тому вигляді, в якому він їх отримує зі сфери первинного виробництва); по-друге – перероблену продукцію, яка надходить до торгівлі. У вартісному виразі обмеження з продовольчої безпеки виглядатиме таким чином:

, (3)

де ПБ – мінімальний поріг продовольчої безпеки, тонн;

РП ^і _агр – вітчизняна продукція сфери первинного виробництва (сільського господарства), яка надходить безпосередньо до торгівлі і призначена для кінцевого споживання. Фактично це вся вироблена в країні продукція даного виду, за винятком тієї частині, яка спрямовується на промислову переробку, тонн;

Е ^і _агр – експорт даної сільськогосподарської продукції, тонн;

І ^і _агр – імпорт даної сільськогосподарської продукції, тонн;

Ц ^j _пром – відпускна ціна переробних підприємств на j -ту продукцію ( j=1,...,n) , тис.грн.;

РП ^jвнутр _пром – j -та перероблена продукція з вітчизняної сировини, тонн;

Е ^j _пром – обсяг експорту j -тої переробленої продукції, тонн;

І ^j _пром – обсяг j -тої імпортної j -тої переробленої продукції, тонн.

Існує ряд точок зору на предмет кількісної оцінки допустимої величини власної продукції в загальному обсязі її пропозиції. У сільському господарстві мінімальним обмеженням з продовольчої безпеки головним чином прийнято рахувати 60 %-ву наявність вітчизняної продукції (якщо у виробництві цього виду продукції країна має порівняльні переваги) в загальному обсязі споживання. Задовільний стан самозабезпечення даним видом продукції знаходиться в межах від 0,6 до 0,75. Ця величина часто приводиться як деяке некритичне обмеження в [1].

Надалі замість (3) пропонується використовувати два обмеження: за продукцією сільського господарства (за вирахуванням тієї частини, яка надходить на переробку) і за продукцією переробної галузі. Це необхідно оскільки, з одного боку, передбачається розділити оцінки стану певного сегменту ринку в сільському господарстві і у сфері переробки, з іншого – існує прямий взаємозв’язок між мінімальними обмеженнями у виробництві сільськогосподарської продукції і аналогічними обмеженнями у сфері переробки (за умовою, що немає значного експорту сировини).

Для продукції сільського господарства обмеження за обсягами власного виробництва будуть наступними:

. (4)

Проте третій множник декілька відрізняється від того, який наведено у формулі (2), у зв’язку з чим необхідно виконати деякі перетворення (для «задовільного» стану):

. (5)

Як випливає з практики [2]), зміна значень Ц ^і _агр /Ц ^j _пром для пшениці знаходиться в межах між 0,75 і 0,85. Для «задовільного» стану ліва і права межі значення Ціагр/Цjпром відповідають 0,75 і 0,85. В результаті вираз має такий вигляд:

. (6)

При заданих обмеженнях для всіх трьох показників, «задовільний» стан сектора «сільське господарство» характеризується оцінкою:

. (7)

В якості обмеження зліва розглядається послідовний добуток обмежень зліва для всіх трьох співмножників. Відповідно для обмеження справа приймаються добутки крайніх правих меж для кожного співмножника.

«Добрий» стан відповідає результату, який перевищує 0,37, «незадовільний» – результатам, меншим чим 0,11.

Оскільки коригування застосовується не у всіх випадках, а тільки тоді, коли третій множник відповідає стану «добрий», при цьому сам поправочний коефіцієнт є більше або рівним одиниці, вважають, що позначені в (7) межі відповідають стану «задовільний» для всіх випадків, незважаючи використовується поправочний коефіцієнт або не використовується.

Список використаних джерел:

1. Басюркіна Н.Й. Особливості агропромислової інтеграції в умовах трансформації економіки (на прикладі плодоовочеконсервної галузі)//Південноукраїнський правничий часопис: Науковий журнал – О., 2007. - №3 – С. 84–89.

2. Проблемы конкурентоспособности агропродовольственного комплекса РФ и факторы ее повышения// Сб.науч.тр./ВИАПИ им. А.А. Никонова. – М.: ВИАПИ им. А.А. Никонова, 2008. – Вып. 28. – 384 с.