WEB-ресурс научно-практических конференций

Д.т.н. Дудла І.О., Коробка А.М.

Чернігівський державний технологічний університет , Україна

СТАН ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЛЬОНАРСТВА ЯК ПЕРСПЕКТИВНОЇ ГАЛУЗІ АПК УКРАЇНИ

Здавна відомо незамінні властивості тканин, вироблених з льону. До них відноситься висока повітрепроникність (важливо зазначити, що дана властивість характерна як для сухої, так і для вологої тканини); високі сорбціонні та антистатичні властивості, здатності поглинання вільних радикалів та іонізуючого випромінювання, міцність та довговічність. Необхідно відзначити, що льон має високі споживні властивості безпосередньо у вигляді волокон, а також забезпечує високі споживні властивості виробів з нього.

Проблеми ефективного ведення льонарства досліджували українські вчені В.Г. Баранник, П.А. Голобородько, В.С. Простиченко, І.В. Горн, І.П. Карпець, І.М. П’явка, В.А. Москаленко та інші [1-3].

Сучасний стан АПК України відзначається досить складним та нестабільним становищем. Негативним аспектом являється те, що дана тенденція поширюється і на таку традиційну та перспективну для країни галузь, як льонарство.

Зважаючи на специфічні погодні та кліматичні умови переважна кількість льону вирощується на Поліссі, а саме на Чернігівщині, Сумщині, Житомирщині та Волині. Впродовж останніх 25 років Чернігівська та Житомирська області стабільно посідали провідні місця у вирощуванні культури. Слід відзначити, що саме Чернігівська область займає перше місце серед інших областей за обсягами валових зборів льоноволокна в Україні (так станом на 2005 рік питома вага Чернігівської області серед інших за даним показником склала рекордне значення – 48,1%). Але це не свідчить про підвищення обсягів вирощування льону в даних регіонах, а лише констатує той факт, що інші області зменшують обсяги посівів. Так значно знизилися обсяги валових зборів культури на Волині, Івано-Франківщині та Рівенщині.

Розвиток льонарства на Чернігівщині розпочався ще у 50-х роках. При чому вироби з льону навіть у післявоєнні часи користувалися значним попитом та загалом галузь вважалася традиційною та перспективною для розвитку регіону. Досить стабільним періодом для льонарства виявилися 1970-1990 роки. У цей час спостерігалися стабільні обсяги вирощування льоноволокна, а на початку 90-х навіть піднесення галузі. На рис. 1 графічно представлено динаміку врожайності льону в Чернігівській області в післявоєнні роки і до сьогодення.

Рис. 1. Динаміка врожайності льону-довгунцю (волокно) в Чернігівській області , ц/га [2]

Важливе значення у галузі льонарства відіграють обсяги виробництва тканин з волокна, так як насамперед дана культура покликана задовольняти потреби споживача у білизняних виробах. На сьогодні в Україні спостерігається зниження кількості лляних тканин, так як не вистачає необхідного обладнання для переробки волокна, знижується купівельна спроможність громадян (а як відомо вироби з синтетичних тканин відзначаються нижчою вартістю), а також відсутність достатньої підтримки держави у розвитку галузі. В табл. 1 представлено обсяги виробництва лляних тканин в Україні починаючи з 40-х років.

Таблиця 1. Обсяги виробництва лляних тканин в Україні

Отже, у 1975-1990 роки спостерігається розцвіт льонарства, так як відбувається найвищий обсяг виробництва даних тканин. Починаючи з 1996 року відзначено помітне зниження даного показника, що свідчить про занепад галузі. Звичайно, даний показник лише підтверджує той факт, що в Україні на сьогодні для легкої промисловості настали скрутні часи через нестабільне ринкове та економічне становище, що стосується і галузі льонарства.

Таким чином, можна відзначити наступні проблеми в розвитку льонарства, як перспективної аграрної галузі:

- недостатня, порівняно з країнами з ринковою економікою, державна підтримка сільського господарства;

- відсутність робочої сили в зв’язку з міграцією сільського населення та непривабливість заробітних плат у льонарстві порівняно з іншими сферами працевлаштування;

- замала кількість діючих підприємств з переробки льоноволокна, що створює перешкоди для підвищення розвитку льонарства;

- відсутність зовнішніх та внутрішніх інвесторів. Льонарство насамперед потребує інвестицій для створенння основних засобів – закупівлі необхідної техніки, так як на сьогодні спостерігаються високі трудозатрати водночас при низькому випуску волокна. Наприклад, у Франції та Китаї, які посідають провідне місце по обсягах виробництва та переробки льоноволокна, весь виробничий ланцюг оснащений необхідним обладнанням, що прискорює та покращує збір урожаю льону та безпосередньо його переробку;

- диспропорція в затратах та ціні льонопродукції. На сьогодні на ринку представлено продукцію із синтетичних волокон, яка має відповідно низьку вартість. А отже вітчизняні виробники не мають змоги конкурувати з даним товаром на ціновому сегменті ринку;

- нестабільний внутрішній та зовнішній ринки.

Ці та інші проблеми створюють низку перешкод у подальшому розвитку льонарства. За прогнозами вчених різних країн світу льон, як екологічно формуюча культура, має позитивну перспективу, тому не потрібно миритися із подальшим затуханням льонарської галузі, а здійснювати відповідні заходи, як на регіональному, так і на державному рівні.

Список використаних джерел:

1. Льняные ткани: достоинства проверены тысячелетиями // Текстильная промышленность. – 2004. - №3. – С. 12-13.

2. Москаленко А.М., Москаленко В.А. Історико-економічні аспекти розвитку вітчизняного льоновиробництва // Економіка АПК. – 2007. – №6. - С. 41-46.

3. Поліський льон: минуле, сьогодення, а чи є майбутнє? // Легка промисловість. – 2009. - №1. – С. 49.