WEB-ресурс научно-практических конференций

Богданов М.О.

Чорноморський державний університет імені П. Могили , Україна

ОПТИМІЗАЦІЯ ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Актуальним у наш час є положення класичної теорією оподаткування доходів, згідно з яким податок повинен сплачуватися залежно від одержаного доходу, а не від соціального статусу чи професії. Хоча у класичній теорії пропорційну систему оподаткування доходів вважали такою, що відповідає принципу справедливості, сьогодні навпаки найпоширенішою стала концепція утилітаризму, згідно з якою справедливий податок повинен містити прогресію ставок податкової шкали. Однак прогресія ставок зачіпає найактивніші верстви населення, послаблюючи стимул до праці, що може зашкодити економічному зростанню. Таким чином збільшення податку в дійсності може зменшити податкові надходження. У такому разі необхідно порівняти втрати корисності від податку із зростанням надходжень до бюджету держави.

На початку трансформаційного періоду такий інструмент як прогресія ставок податку з доходів фізичних осіб не відповідав об’єктивним соціально-економічним умовам. Функціонування прогресії податку було обмежене також через її несвоєчасну індексацію відповідно до інфляції. Низькі доходи оподатковувалися за досить високими ставками, отже, не були враховані українські реалії – збільшення масштабу бідності через тривалий спад виробництва, безробіття, втрату заощаджень. Доходи заможних громадян оподатковувалися за надзвичайно високими ставками і це спричинило ухилення від оподаткування. Оскільки вирівнювальний ефект прогресії шкали ставок податку був незначний, у перехідній економіці доцільно прямувати до низьких граничних ставок податку з доходів фізичних осіб.

Неоподатковуваний мінімум доходу, через відсутність перегляду, не забезпечив полегшення податкового тягаря для малозабезпечених. Численні спеціальні податкові пільги зменшували базу оподаткування й ускладнювали систему розрахунків, але не принесли планованого полегшення тим, для кого ці пільги розроблялися (наприклад, платникам податку з дітьми, жертвам репресій, постраждалим від Чорнобильської катастрофи тощо).

Спрощена система оподаткування – єдиний податок для фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності – створила надзвичайно привабливі умови для вітчизняних підприємців. Однак у деяких випадках пільговою системою оподаткування користуються ті платники, які за своєю сутністю не є підприємцями. Тим самим порушується принцип горизонтальної справедливості, оскільки однакові за розміром доходи оподатковуються за різними ефективними ставками. У процесі переходу до ринкової економіки справедливий перерозподіл доходу потрібно узгоджувати із стимулюванням економічного зростання, закладаючи цим фундамент стійкого розвитку, тому система спрощеного оподаткування є необхідною, але потребує вдосконалення. Напрямом удосконалення єдиного податку є диференціація його розміру відповідно до виду діяльності та місця здійснення підприємницької діяльності, а також скорочення кількості видів підприємницької діяльності, до яких застосовується єдиний податок.

Інфляція викривлює податкове зобов’язання – номінальне зростання доходу до оподаткування часто означає зменшення реального доходу після оподаткування. Справедливе визначення доходу має відбуватися у реальних термінах. Коли існує декілька ставок податку (0 %; 15 %) необхідно запровадити індексацію податкової бази на показник інфляції, щоб не допустити одержання „інфляційного дивіденду” бюджетом. Якщо внаслідок інфляції дохід зростає і платник переходить до діапазону доходу, у якому не діє неоподатковуваний мінімум, тоді він необґрунтовано сплачує вищу ставку податку і його реальний дохід після сплати податку зменшується.

Фіскальна ефективність оподаткування доходів фізичних осіб є нижчою за потенційну, оскільки значна частка доходів приховується від оподаткування. Частина доходів уникає оподаткування внаслідок звільнення від оподаткування або запровадження податкових пільг. Ухилення від сплати податку з доходів фізичних осіб стало елементом загальної системи ухилення від податків, оскільки заниження у відомостях заробітної плати, штучне зменшення розміру зборів обов’язкового державного страхування також формує систему ухилення від податку на прибуток підприємств, і це зумовлює необхідність покращення фіскальної ефективності й інших податків.

Модернізація податкового адміністрування повинна відповідати концепції „орієнтація на платника”. При цьому податкова адміністрація є зовнішньо орієнтованою установою і більш децентралізованою щодо прийняття рішень. З метою вдосконалення такого елементу податкового адміністрування, як перевірка на відповідність дій платника податку законодавству в Україні необхідно забезпечити: інвентаризацію майна; доступ податківців до реєстру майнових прав; функціонування єдиної інформаційної системи, тобто технічної та технологічної інтеграції всіх відомств. Функціонування бази майнових прав – це шлях до відкритості інформації щодо майнового стану та доходів громадян.

Відповідність податку з доходів фізичних осіб соціально-економічним умовам є результуючою від дії зовнішніх факторів: впливу глобалізації, дії інших податків, зменшення віддачі від податків для платників. Ефективність державних витрат впливає на податкову дисципліну. Пряма залежність між зменшенням ефективності державних витрат та ухиленням від сплати податку зумовлює необхідність покращання контролю за використанням громадських коштів, який можна реалізувати за допомогою нової системи звітів місцевого самоврядування та посилення відповідальності за порушення податкового законодавства. Слабкий контроль суспільства за використанням громадських коштів свідчить про важливість удосконалення освітніх програм, які знайомлять із діючою системою державних фінансів.

За умови вдосконалення та розширення бази оподаткування доходів фізичних осіб, можливо поступово зменшити оподаткування споживання в Україні. Наприклад, за основної ставки податку з доходів фізичних осіб 15 %, зменшити ставку податку на додану вартість до 15 % для того, щоб загальне податкове навантаження не перевищило 30 % доходу платника податку, що вважається оптимальним рівнем оподаткування.

Реалізація таких пропозицій забезпечить удосконалення вітчизняної системи оподаткування доходів фізичних осіб в аспекті підвищення соціальної справедливості оподаткування, із урахуванням його фіскальної та економічної ефективності.

Список використаних джерел:

1. Андрущенко В.Л., Ляшенко Ю.І. Економічні та позаекономічні аспекти оподаткування // Фінанси України. – 2006. – № 1. – С. 36–43.

2. Каламбет С.В., Буряковський В.В., Кухарєва О.О. Податкове регулювання доходів фізичних осіб. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. – 130 с.

3. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=889-15

4. Яроцька Т.Р. Вдосконалення податкової бази при оподаткуванні доходів фізичних осіб в Україні // Фінанси України. – 2006. – № 10 – С. 28–33.