WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Євдоченко О.О.

Київський національний економічний університет імені В.Гетьмана , Україна

СУЧАСНА ДЕКОМПОЗИЦІЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Протягом багатьох десятиріч міжнародна торгівля залишається основною і однією з найбільш динамічних форм міжнародних економічних відносин. За 1991–2008 рр. обсяги світового експорту збільшилися більш ніж в 5,5 разів і досягли рівня 19,5 трлн. дол. Незважаючи на кризу та значне скорочення обсягів світової торгівлі у 2009 році (-9,4%), зростання на 2010-2012 роки фахівці аналітичного центру журналу The Economist [1] прогнозують на рівні 3,7-5,2%.

Структурно світовий ринок товарів і послуг на 80 % складається з торгівлі товарами та на 20 % - з обміну послугами. На сучасному світовому товарному ринку чітко виділяються два типи регіонів: з часткою у міжнародній торгівлі, що зростає, та з такою, що зменшується. До першої групи належать: Європа – регіон-лідер у світовій торгівлі (42,2%); Близький Схід – збільшення частки на світовому ринку з 2 до майже 6 %; Азія – подвоєння частки світового ринку за 60 років з 14 до 28 % (майже третини пропозиції). Північна, Південна та Центральна Америка, а також країни Африки характеризуються зниженням питомої ваги регіонального експорту у загальносвітовому (лише 17-18%). Позитивною динамікою характеризується натомість експорт з країн СНД: за період з 1993-2007 рр. частка світового товарного ринку цих країн збільшилась з 1,5 % до 3,7 %. Суттєвій динамізації міжнародної торгівлі сприяло становлення та розвиток глобальної торгової системи, при цьому питома вага країн-членів ГАТТ/СОТ в світовому експорті збільшилась з 62,8 до 94,1% [2].

Структура регіональних ринків товарів за критерієм географічного походження імпорту є досить неоднорідною, однак має декілька спільних рис та особливостей: 1) значні обсяги внутрішньорегіональної торгівлі: в Європі – 71,2 %; в Азії – 57,4 %; в Північній Америці – 37,8 %; в інших регіонах – від 10 до 27 %. 2) потужна присутність європейських та азійських експортерів товарів на всіх регіональних ринках, причому з часткою ринку від 18 % до 48 %. Щодо європейських товарів, то вони становлять майже половину імпорту в країнах СНД та Африки. 3) майже рівномірна присутність країн Азії (в основному Китаю, Японії та Південної Кореї) на всіх регіональних ринках: Північна Америка – 30,1 % ринку; Близький Схід – 31,2 %, Африка – 25,7 %, Північна Америка та країни СНД – понад 20 %.

Протягом останнього десятиріччя лідерами світової товарами є Сполучені Штати Америки, Німеччина, Японія, Франція та Великобританія. На сьогодні їх частка у світовому експорті становить 31,2 %, а в імпорті – 34,7 %. Серед країн що розвиваються основними експортерами є Китай (8,9 %), Корея (2,6%), Сінгапур (2,1%), Мексика (1,8%) та Малайзія (1,2%). Лідерами експорту серед країн Східної та Центральної Європи є: Росія (в 2008 році увійшла в десятку найбільших країн-експортерів товарів), Польща – 1,0 %, Чехія – 0,9 %, які входять також до складу 30 найбільших експортерів світу.

В товарній структурі світового експорту чітко виділяються три основні групи товарів: 1) сільськогосподарська продукція і сировина, 2) паливо та продукція видобувної промисловості та 3) промислові товари. При цьому питома вага першої та третьої груп мають виражену тенденцію до зменшення, натомість частка другої групи суттєво зростає – з 13,3 % у 2001 р. до 19,5 % у 2007 р. [2].

Під впливом процесів глобалізації у сучасному світовому господарстві, відбувається активний розвиток сфери послуг у більшості країн світу. Так, у розвинених країнах світу частка сфери послуг в структурі ВВП перевищує 70%, в ній зайнято приблизно 65% працездатного населення планети (у США - до 75%).

За оцінками фахівців, міжнародна торгівля послугами подвоюється кожні 7-8 років, порівняно з 15 роками, необхідними для аналогічного збільшення обсягу експорту товарів. У 2008 р. експорт послуг досяг позначки у 3,7 трлн. дол. США. На десятку країн світу припадає 52,2 % обсягів світового експорту та 50,1 % імпорту комерційних послуг. Основні позиції в рейтингу посідають високо розвинуті країни світу (насамперед, США, Велика Британія, Німеччина, Японія, Франція), але в десятці представлено і країни, що розвиваються, - Китай та Індію. Так, за даними СОТ при середньосвітових темпах щорічного зростання експорту комерційних послуг 12,5 %, Китай та Індія продемонстрували зростання у 28 % та 23 % відповідно [2].

В 2008 році видова структура експорту комерційних послуг була наступною: частка транспортних і туристичних послуг відповідно складала 23,5 і 25,3%, інші комерційні послуги становили 51,2 %. За останні два десятиріччя чітко прослідковується тенденція до зростання в загальній структурі частки інших комерційних послуг – з 37,5% у 1990 році до 51,2% у 2008 році: це відбулось за рахунок збільшення частки торгівлі діловими послугами. Інша тенденція свідчить про поступове зниження ваги туристичних послуг: якщо в 1990 році на них припадала третина всієї торгівлі послугами, то в 2000 – 32 %, а в 2008 – 25,3 %. Транспортні послуги займають найменшу частку [2].

Щодо України, то за даними Світової організації торгівлі у 2007 р. вона мала 0,4 % світового товарного ринку, посідаючи в експорті 49 місце (49,2 млрд. дол. США) та 42 – в імпорті (60,7 млрд. дол. США). В цілому за останні 6 років обсяги експортних поставок товарів з України збільшились майже у 3 рази - з 23,1 млрд. дол. у 2003 р. до 67 млрд. дол. у 2008 р. Водночас імпорт товарів в Україну зріс у 3,7 разів - з 23 млрд. дол. у 2003 р. до 85,5 млрд. дол. 2008 р. [3].

Проте динамічне зростання обсягів експортно-імпортної діяльності супроводжується збільшенням від'ємного сальдо торговельного балансу України (2006 р. – 10,8 млрд., 2007 – 11,3 млрд., 2008 – 18,5 млрд. дол. США). Основу товарної структури експорту України традиційно складають сировинні товари, передусім, продукція металургії, хімічної промисловості, мінеральні продукти, а також продукти машинобудівного комплексу.

Аналізуючи товарну структуру експорту України, слід зазначити, що найкращі позиції національні експортери мають на світових ринках продукції важкої промисловості (1,62 %), обробленого продовольства та продуктів харчування (0,67 %), необробленого продовольства (0,48 %), виробів з дерева (0,39 %). Основними ринками збуту вітчизняних товарів є країни СНД (36 % експорту) та Європейського Союзу ( близько 30 % експорту), збільшуються також обсяги поставок в країни Азії та Африки. За останні роки відбулась зміна регіональних пріоритетів у національному експорті товарів. Так, збільшилась питома вага країн СНД (з 26 % до 36 %), натомість країн ЄС зменшилась – з майже 40 % до 29 %, що пов'язано із збільшенням країн-членів ЄС та посиленням торговельних зв'язків між ними. Основними імпортерами продукції сьогодні є країни СНД та Європи. Щорічно збільшуються обсяги поставок товарів з країн Азії на ринок України: за 2003 – 2008 рр. їх частка зросла вдвічі (з 9 до 18 %).

За даними Світової організації торгівлі Україна входить до списку найбільших експортерів послуг (40 країн, що забезпечують постачання 90,3 % послуг), посідаючи в ньому 40 місце (2008 рік) з обсягом поставок 13,6 млрд. дол. США та 0,4 світового ринку. При цьому тільки 9 країн з 40 (Китай, Нідерланди, Швеція, Республіка Корея, Польща, Малайзія, Бразилія тощо) демонструють подібні та вищі щорічні темпи приросту експорту послуг. Проте Україна не входить в основний список найбільших імпортерів послуг, хоча споживає їх на 10,8 млрд. дол. США. На відміну від балансу товарної торгівлі, сальдо балансу торгівлі послугами є майже традиційно позитивним (у 2007 р. – 4,06, 2008 р. – 5,05 млрд. дол. США) [3].

В структурі національного експорту на послуги припадає 27-29 %, однак в їх видовій структурі переважають транспортні (65,2 %) та «ділові, професійні та технічні» (13,1 %) послуги, решта мають незначну питому вагу: подорожі та фінансові послуги (по 4,2 %), послуги з ремонту – 3,7 %, послуги зв’язку та комп’ютерні – відповідно 2,8 та 2,3 %.

Основними регіонами експорту послуг є країни Європейського Союзу та СНД (близько 30 % припадає на кожен регіон), а в імпорті – беззаперечними лідерами є європейські країни – 58 %, на країни СНД припадає близько 16 % [3].

Отже, світова торгівля товарами та послугами на початку ХХІ століття має достатньо чітко сформовану регіональну та товарну структуру. Криза останніх років може дещо змінити позиції окремих країн, проте загальні тенденції збережуться. Щодо України, то з кожним роком вона набуває все більшого досвіду в міжнародних торговельно-економічних відносинах, розширює свої ринки збуту, встановлює довгострокові відносини з партнерами. Вступ до СОТ повинен сприяти поглибленню інтеграції України у світове господарство.

Список використаних джерел:

1. Economist Intelligence Unit - www.economist.com/theworldin

2. Офіційний сайт Світової організації торгівлі - www.wto.org

3. Офіційний сайт Державного комітету статистики України – www.ukrstat.gov.ua