WEB-ресурс научно-практических конференций

Самійленко Г.М.

Чернігівський державний технологічний університет , Україна

ВПЛИВ ТЕНДЕНЦІЙ НОВОЇ ЕКОНОМІКИ НА ФОРМУВАННЯ ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНУ

Функціонування промисловості країни та її регіонів на сучасному етапі має ряд особливостей. В умовах нової економіки відбувається поєднання двох провідних тенденцій: з одного боку – це глобалізація, що призводить до зростаючої взаємодії, взаємозалежності, конвергенції національних економік, ринків та країн, як наслідок – світ набуває певних ознак масовості та уніфікації. З іншого боку, на тлі цього, проявляється тенденція до виокремлення та виділення несхожості, реалізації переваг та індивідуальності, спостерігається диверсифікація послуг з регіональних ознак. Регіони набувають нової ролі у розвитку економіки країни, отримують нові функції та повноваження при прийнятті рішень національного рівня, що є проявом регіоналізації .

Формування промислового комплексу регіону в таких умовах вимагає нового, відповідного до них, підходу. Таким підходом, на думку автора, – є кластерний . Перевагу та доцільність застосування кластерної моделі розвитку промисловості регіону зазначають в своїх роботах багато науковців, зокрема, Заболотний Г.М., Дідик О.М., Захарченко В.І., Ступницький А.М., Семенов Г.А., Богма О.С. [2, 3]. та інші.

Актуальним питанням постає дослідження провідних тенденції нової економіки та врахування їх впливу на формування промислового комплексу регіону.

Прийняття управлінського рішення стосовно створення кластеру полягає в визначені певних переваг галузей промисловості в поєднанні з можливостями регіону. Наявність кластеризаційного потенціалу промислового комплексу регіону дає можливість визначити перспективні напрямки діяльності кластера. Ключовими елементами при цьому будуть виступати суб’єкти господарювання провідних галузей промисловості регіону. В основі кластеризації знаходиться процес інтеграції підприємств, фірм, компаній, галузей тощо, а отже вони обов’язково певним чином пов’язані між собою. Така взаємодія підприємств є ефективним напрямом виробничої кооперації сконцентрованих у регіоні суб’єктів господарювання, реалізація якого призведе до технологічної взаємопов’язаності галузі регіону та інноваційного росту. Розвитку інноваційної діяльності сприятиме також створення інтегрованих структур інноваційної інфраструктури, зокрема, технопарків та технополісів задля поєднання відокремлених ланок «наука» і «виробництво», що сприятиме розробці та запровадженню нових технологій та забезпеченню регіонального промислового розвитку [2]. Створення та розвиток подібних інтегрованих структур дослідники вважать важелями розвитку кластерів як в розвинутих країнах так і в країнах, що розвиваються [4]. Досвід таких країн дає підстави вважати вітчизняним науковцям, що процес створення та подальшого розвитку структур інноваційної інфраструктури може стати основою кластеризації і в Україні [2, 3]. Таким чином, застосування інтеграційних процесів при кластеризації промисловості регіону призводить до укрупнення зв’язків між різними видами праці та сферами діяльності. Однак в кластер-структурах процес інтеграції може супроводжуватися процесом дезінтеграції компаній, який має назву аутсорсинг . Аутсорсинг заснований на розподілі праці та полягає в передачі сторонній організації певних елементів діяльності, які раніше виконувалися в межах даної компанії. Привабливість аутсорсингу для великих компаній передусім полягає в забезпечені економії витрат, підвищенні ефективності виробництва та забезпечені зайнятості робітників при їх реформуванні. Застосування аутсорсингу призводить до підвищення рівня спеціалізації як у великих компаніях, які можуть зосередитися на основній діяльності, так і в компаніях, що надають такі послуги (як правило – це вузько спеціалізовані невеликі фірми). В подальшому аутсорсингові ( субконтрактні ) відносини між великими підприємствами та дрібними спеціалізованими компаніями стають важливим механізмом взаємодії суб’єктів господарювання в кластері.

Таким чином, глобалізаційні та регіоналізаційні тенденції нової економіки вимагають застосування кластерної форми організації промислового виробництва як найбільш адекватної та ефективної. Створення та функціонування кластерної моделі супроводжується двома протилежними та водночас взаємозалежними процесами: з одного боку – це інтеграція, яка проявляється в кооперації сконцентрованих на певній території суб’єктів господарювання, технологічній взаємопов’язаності галузей, створенні та розвитку інтегрованих структур, а отже призводить до ускладнення зв’язків між різними видами та сферами діяльності. З іншого – дезінтеграція, розподіл праці, поглиблення рівня спеціалізації, пов’язані із застосуванням в кластерних структурах аутсорсингу та субконтрактингу , що призводить до появи нових напрямів діяльності та сфер господарювання. Отже, ці два процеси є органічно пов’язаними між собою, взаємодоповнюють один одного та являють діалектичну єдність, яка знаходиться в основі нової економіки, прояв якої необхідно враховувати при формуванні промислового комплексу регіону.

Список використаних джерел:

1. Методологічні аспекти розробки і оцінки стратегій розвитку промислового комплексу регіону: Монографія / Буркинський Б.В., Коваленко М.А. – Херсон: Олді–плюс , 2008. – 408 с.

2. Ринкова трансформація господарства регіону ( кластерний підхід): [ навч . посіб.] / Г.М. Заболотний, О.М. Дідик , В.І. Захарченко , А.М. Ступницький . – Вінниця: Видавничий відділ ВДАУ, 2006. – 395 с.

3. Семенов Г.А., Богма О.С. Створення кластерних об’єднань в умовах нової економіки: Монографія. – Запоріжжя: КПУ, 2008. – 244 с.

4. Соколенко С.І. Кластери в глобальній економіці. – К.: Логос, 2004. – 848 с.