WEB-ресурс научно-практических конференций

Вінська О.Й.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені В. Гетьмана» , Україна

МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ХАРЧОВОЇ ПРОДУКЦІЇ В ЄС

Європейський Союз відомий різноманіттям своїх продуктів харчування та напоїв. Унікальні характеристики цих товарів походять, як від природного середовища, так і особливих методів ведення сільського господарства притаманних країнам-членам угруповання. Саме тому, вони є частиною культурної ідентичності європейських народів та регіонів. Більш того, репутація європейського сільського господарства як продуцента якісних, безпечних продуктів харчування є значним активом для конкуренції на світових ринках.

Наразі споживачі в Європейському Союзі та інших розвинутих країнах світу звертають особливу увагу на якість та походження продуктів харчування та напоїв. Саме тому, урядовці в ЄС прагнуть дати змогу місцевим фермерам максимізувати свої доходи, шляхом продажу продукції з якомога більшою часткою доданої вартості. Відтак, політика щодо якості продуктів харчування стала в основу сучасної Спільної Аграрної Політики Європейського Союзу. Її впровадження здійснюється через цілий ряд механізмів таких, як: гарантування безпеки та гігієни; прозорі правила маркування; вимоги щодо здоров’я рослин та умов утримання тварин; контроль за використанням пестицидів та добавок та інформація щодо поживності продуктів харчування.

Гарантування безпеки продукції харчування полягає у мінімізації можливих ризиків через контроль за змінами на глобальному ринку. Саме тому використовується принцип застереження, що полягає в наступному: у випадку виникнення підозри щодо загрози здоров’ю громадян Союзу відповідальними органами одразу застосовуються необхідні дії, не чекаючи реального підтвердження небезпеки. Тим не менше, відповідні рішення приймаються базуючись на сучасній науці і є прозорими для всіх суб’єктів, включаючи як науковців та фермерів, так і виробників харчової продукції та споживачів.

В той же час, на думку урядовців ЄС стандарти безпеки не мають на меті обмежити вибір споживачів та гомогенізувати значну кількість різноманітних харчових товарів, доступних на європейському ринку. Відтак, усіляко заохочується виробництво традиційних продуктів харчування. Більш того, з метою усунення несумлінної конкуренції з боку дешевої іноземної продукції, що імітує назву оригінальних зразків, а відповідно вводить споживачів в оману та підриває позиції європейських виробників, ЄС ще в 1992 році запровадив систему маркування харчової продукції, яка була реформована в 2006 році.

Наразі існує чотири основні види маркування харчової продукції та напоїв в ЄС:

- захищена назва походження ( PDO - Protected Designation of Origin );

- захищена географічна ознака ( PGI - Protected Geographical Indication );

- традиційну особливість гарантовано ( TSG - Traditional Speciality Guaranteed );

- органічне фермерство ( OF- Organic Farming ).

Захищена назва походження ( PDO ) підтверджує, що продукт має особливі характеристики виключно завдяки можливостям виробництва та регіону з якого він походить. Саме тому, головною умовою для такого маркування є необхідність того, щоб всі стадії виробництва даного товару здійснювалися у визначеній місцевості. Відповідно існує об’єктивний та прямий зв'язок між якостями продукту та його географічним походженням. Наприклад, Prosciutto di Parma - вказує на те, що шинка виготовлена в місцевості Парма в Італії, Queijo Serra da Estrella -означає, що сир походить з місцевості Серра да Естрелла в Португалії.

Захищена географічна ознака ( PGI ) засвідчує, що особливі характеристики даної продукції асоціюються з певним регіоном у якому має відбуватися хоча б одна зі стадій виробництва, в той час як сировина, яка необхідна для її виробництва може походити з іншої місцевості. Наприклад, Clare Island Salmon , Arancia Rossa di Sicilia , Dortmunder Beer , що означає що таку назву може мати лише лосось з побережжя острова Клейр в Ірландії, червоні апельсини з Сицилії в Італії, пиво, яке вироблене в Дортмунді в Німеччині.

Таким чином, відповідно до Постанови Ради ЄС № 510/2006 «Про захист географічних ознак та назв походження сільськогосподарських товарів та продуктів харчування» від 20.03.2006, основною різницею між двома вище наведеними видами маркування є те, що PDO передбачає більш тісний зв'язок з територією походження.

Вид маркування, що гарантує традиційну особливість ( TSG ) використовується для продуктів з особливими характеристиками, що залежать від традиційних інгредієнтів або виробляються з використанням традиційних методів. Наприклад, Mozzarella – традиційний італійський сир, Falukorv – традиційний шведський м’ясний продукт. Ці види товарів можуть випускатися будь-якими виробниками, але вони мають обов’язково слідувати традиційній технології, яка надає особливих характеристик (смак, колір, форма тощо) даному товару та вирізняє їх серед інших продуктів даної категорії.

Вид маркування «органічне фермерство» ( OF ) гарантує, що даний продукт харчування був вироблений за використання схвалених органічних методів, що не забруднюють навколишнє середовище та передбачають високі стандарти утримання тварин. Зокрема, фермери уникають застосування синтетичних пестицидів та хімічних добрив.

Отже, Європейський Союз постійно дбає про безпеку та якість продуктів харчування для своїх громадян. Тим не менше, постійно прагне збільшити вибір споживачів завдяки просуванню та захисту унікальних продуктів з різних регіонів угруповання. Саме з цією метою було запроваджено суворі вимоги до маркування харчових товарів, що мають гарантувати не лише їх якість, але і автентичність. Для цього було розроблено дві категорії маркувань: пов’язані з територією ( PDO , PGI ), що ідентифікують продукцію як таку, що походить з певного регіону і підтверджує зв’язок між якістю, репутацією, характеристиками товару та його географічним походженням; та пов’язані з особливим методом виробництва ( TSG , OF ), такі як традиційні технології або органічне фермерство. Більше того, ці заходи розглядаються і в контексті збільшення конкурентоспроможності європейських фермерів на світових ринках та максимізації їх прибутків. Відтак, наразі ЄС лобіює в СОТ запровадження жорсткіших правил для захисту якості та регіональних продуктів в рамках Угоди щодо торгівельних аспектів прав інтелектуальної власності.