WEB-ресурс научно-практических конференций

Дрібна Л.В. Науковий керівник: Дудницька Н.В.

Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича, Україна

КОМУНІКАТИВНИЙ ПІДХІД ДО ТЕСТУВАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

У статті проаналізовано особливості комунікативного підходу до тестування іноземної мови. Досліджується завдання та мета комунікативного підходу до тестування.

Існує багато методів вимірювання навчальних досягнень учнів. Одним з високоефективних сучасних засобів якісних вимірювань навчальних досягнень студентів є тест. Тестами навчальних досягнень називають системи спеціальних завдань для виявлення ступеня засвоєння певних видів навчальної діяльності в сукупності з деякою системою вимірювання та інтерпретування результатів вимірювання.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що комунікативний підхід відображає тією чи іншою мірою особливості всіх інших підходів до тестування іноземної мови серед яких виділяють інтегративний, прагматичний, синтетичний, а також комбінований підходи.

Мета дослідження полягає у визначенні теоретичних основ комунікативного підходу до тестування іноземної мови, формування та характеристики комунікативної компетенції як основного об’єкта тестування при комунікативному підході.

Завдання дослідження полягає у тому, щоб за допомогою комунікативного підходу до тестування іноземної мови визначити рівень володіння комунікативною компетенцією та рівень глобального володіння мовою.

Термін “ комунікативний підхід ” був введений Деллом Хаймсом в 1966 р. як реакція на недостатнє розділення між компетенцією і практичною реалізацією мовних законів (вживанням) Н. Хомскім в 1965 [5]. Н. Хомскій виділив таке поняття, як "мовна компетенція", і використав його для назви внутрішньої ментальної граматики індивіда, стверджуючи, що саме тут представлена мова у вигляді абстрактних наборів правил, які найбільш ясно відображаються в підсвідомих інтуїтивних уявленнях індивіда про мову [3]. При комунікативному підході до тестування, передусім, звертається увага на значення продукту мовленнєвої діяльності – висловлювання, а не на правильність його форми і структури. Але провідною метою при комунікативному тестуванні є перевірка володіння іноземною мовою як засобом спілкування, тобто сам тест та його процедура враховують закономірності практичного застосування мови під час здійснення реального іншомовного спілкування. Комунікативні тести спрямовані на перевірку рівня володіння комунікативною компетенцією. Результати тестування при цьому відображають рівень глобального володіння мовою. Звідси виникає проблема об’єктивного оцінювання відповідей учасників тестування та надійності здобутих результатів тестування

Комунікативний підхід пов'язаний головним чином із функціонуванням мови в спілкуванні і передбачає здебільшого завдання, які є максимально наближеними до завдань, з якими студенти зустрічаються в реальних життєвих ситуаціях. Зокрема О.П. Петращук, розглядаючи процес комунікативного тестування з позицій інтеракціонального підходу, обґрунтовує взаємозв’язок та взаємодію складових процесу іншомовної комунікації в реальних (позатестових) обставинах і під час виконання (в тестових обставинах), а також компонентів тесту та складових процесу тестування [1].

Оцінка загального рівня володіння мовою в комунікативному тестуванні проводиться за трьома компонентами: комунікативними функціями, тематикою і точністю. Успішність розв’язання завдань характеризується більшою мірою результативністю самого акту спілкування, ніж формальною мовною правильністю.

Об’єктом тестування при комунікативному підході є комунікативна компетенція (знання, навички та вміння тестованих в їх мовленнєвих діях), яка є здатністю здійснювати мовленнєву діяльність через реалізацію комунікативної мовленнєвої поведінки на основі фонологічних, лексико-граматичних, соціологічних і країнознавчих знань та навичок відповідно до різноманітних завдань і ситуацій спілкування. Комунікативна компетенція включає лінгвістичну компетенцію, яка є поєднанням організаційних та прагматичних знань. Організаційні знання - це знання правил оперування одиницями мови на фразовому, понад фразовому та текстовому рівнях. Прагматичні знання дозволяють утворювати та інтерпретувати дискурс шляхом співвіднесення значень фраз/речень і текстів з комунікативними намірами учасників спілкування та характеристика ситуації спілкування.

Формування комунікативної компетенції можливе за умови моделювання у навчальному процесі типових ситуацій реального спілкування, що виникають у різних сферах життя і стосуються різних тем. У зв’язку з цим навчальна діяльність учнів організовується таким чином, щоб вони виконували вмотивовані дії з мовленнєвим матеріалом для вирішення комунікативних завдань, спрямованих на досягнення цілей та намірів спілкування [2].

На формування комунікативної компетенції впливає низка факторів. Визначаємо внутрішні та зовнішні фактори. До внутрішніх можна віднести мотиваційну сферу, внутрішню позицію особистості, розвиток та становлення „Я” та почуття ідентичності особистості. До зовнішніх факторів належать суспільство, в якому вживається конкретна мова, його соціальну структуру, різницю між носіями мови у віці, соціальному статусі, рівні культури та освіти. Внутрішні та зовнішні фактори взаємопов’язані, зовнішні залежать від внутрішніх і навпаки [4].

Слід зазначити, що комунікативний підхід впливає на підходи до оцінювання, передусім на ставлення до помилок. Людина, яка вивчає нову мову, не може уникнути помилок, і вона не повинна боятися роботи ці помилки, особливо на нижчих рівнях володіння мовою. Тому майже на всіх рівнях допускаються помилки, і студенти можуть отримати високі оцінки, припускаючись помилок. Таким чином, критичне мислення і рефлективний підхід до навчання підвисили значення тестування в удосконаленні якості освіти. Підсумки тестів розглядаються не лише як інформація про успішність студентів, але і як сигнал до перегляду практики викладання іноземних мов.

Отже, проведене теоретичне дослідження дозволяє зробити висновки, що комунікативний підхід до тестування іноземної мови дає змогу правильно і, що важливо, об’єктивно оцінити рівень комунікативної, а разом із тим і лінгвістичної компетенції тестованих. З позицій комунікативного підходу вдалося визначити фактори, які впливають на формування комунікативної компетенції. Аналіз комунікативного підходу дозволяє стверджувати, що використання комунікативних тестів дає можливість перевірити не лише початкові, репродуктивні знання мови, але й когнітивні уміння на рівнях: знання, застосування та обґрунтування.

Список використаних джерел:

1. Петращук О.П. Значення апробації тестових завдань з метою їх включення в тест іноземної мови// Вісник Київ. держ. лінгв. університету. - 2003. - №3. - С. 100-104.

2. Федоренко Ю.П. Комунікативна компетенція як найважливіший елемент успішного спілкування// Рідна школа. – 2002. – №1 (864). – С.63-65.

3. Chomsky N. (1965). Aspects of the Theory of Syntax. – Cambridge, MA: MIT Press.

4. Common European Framework of Reference For Languages: Learning, Teaching, Assessment. – Cambridge: CUP, 2001. – 260 p.

5. Hymes D. On Communicative Competence. In J.B.Pride and J.Holmes (eds.), Sociolinguistics. Harmondsworth: Penguin. – 1972. – P. 269–293.