WEB-ресурс научно-практических конференций

К.філол.н. Карпець Л.А., к.філол.н. Соїна І.Ю., Петрусенко Н.Ю.

Харківська державна академія фізичної культури , Україна

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ СПОРТИВНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ (НА ПРИКЛАДІ ЗАПОЗИЧЕНЬ)

Лексика сучасної української літературної мови становить струнку і надзвичайно розгалужену систему. Дослідженню піддавалися різні лексичні прошарки. Та незважаючи на підвищений інтерес лінгвістів до вивчення лексичного складу української літературної мови, малодослідженою підсистемою залишається спортивна термінологія. Хоча на сьогодні є низка наукових досліджень присвячених розвитку української спортивної термінології. Зокрема, праці І.Огієнка, І.Боберського, Я.Рудницького, М.Паночка, О.Стишова та ін.

Актуальність статті визначається тим, що різнобічне вивчення українських спортивних термінів важливо, перш за все, для розвитку загальної теоретичної моделі функціонування мови, специфіки вживання її лексичного запасу.

У результаті дослідження виявлено й обґрунтовано особливості вживання та функціонування українських спортивних термінів, зокрема чужомовних, їх застосування у мові.

У межах напрямку, що застосовується у науковій розвідці, спортивні терміни до цього часу не були достатньо описані, тому наші висновки є новими та оригінальними.

Загальною метою статті є вивчення формування та функціонування нових спортивних термінів в українській мові.

У процесі роботи використовувалися методи лінгвістичного спостереження та опису. Результати статті мають прямий вихід у практику на заняттях з української професійної мови у спортивних ВНЗ України.

Виокреслення сучасного спортивного термінотворення неможливе без урахування багатьох чинників. Зокрема, слід враховувати той факт, що значна кількість спортивних термінів є іншомовними.

Спортивна лексика запозичується найчастіше з тієї мови, де започатковано той чи інший вид спорту. Запозичення зумовлюється як лінгвістичними, так і позалінгвістичними причинами. Так, зокрема, С.Федорець до інтралінгвальних причин запозичування відносить:

- відсутність відповідних еквівалентів в українській мові для найменування нових понять, важливість для мови реципієнта іншомовних слів, пов’язаних із необхідністю номінування нових явищ;

- прагнення до ліквідації полісемії й омонімії у термінології, потреба уточнити й деталізувати відповідне поняття, диференціювати семантичні відтінки, закріпивши їх за різними словами;

- функціонування в мові запозичених раніше структурно однотипних слів;

- потенційні можливості іншомовних слів, що сприяють безболісному входженню їх до лексико-граматичної системи мови-реципієнта (словотвірна активність, здатність до словозміни тощо);

- інтернаціональний характер запозичених спортивних термінів.

До екстралінгвальних причин запозичування дослідник відносить такі:

– суспільно-політичні й культурно-економічні зв’язки між народами;

– швидко зростаюча популярність спортивних ігор та інших видів спорту у країнах Європи.

В українському спортивному називанні фіксуємо, наприклад, запозичення з англійської мови, що в українській з’явилися головним чином у ХІХ та ХХ століттях ( аут, бокс, боксер, футбол, гандбол, волейбол, тайм, спортсмен та ін.), з німецької мови ( гантелі, гросмейстер, кеглі, штанга та ін.), з французької мови ( журі, туризм, атлетизм ) тощо. Останнім часом з’являється значна кількість азійських назв-термінів. Поява нових видів спорту в нашій країні, на жаль, викликає механічне перенесення з чужих мов і чужих назв. Ось чому актуальною стає проблема перекладу і правопису запозичених термінів. Зокрема, значна кількість номенів з японської мови: айкідо (буквально: ай – зустріч, кі – дух, до – майстерність, мистецтво); кіокушинкай – карате (буквально: кьоку – досягати, шин – істина, кай – асоціація (школа), кара – порожній, те – руки; кендо (буквально: кен – меч і до – майстерність, мистецтво) та ін. З китайської мови: кунг ф у (буквально: кунг – стиль, заняття і фу – кулак), ушу (буквально: у – військовий, бойовий, фехтувальний і шу – майстерність) тощо.

Серед розмаїття нових спортивних слів – запозичень є й такі, що походять з декількох мов. Наприклад, аквабол (з латинської мови aqva – вода й англійської ball – м’яч); скейтодром (з англійської skat від skate – кататися, ковзатися і грецької drom від dromos – місце для бігу.

Останнім часом у ЗМІ з ’ являється чимало нових спортивних понять та реалій. Наприклад, плей-оф (з англійської мови play - off – завершити, закінчити змагання), трансфер (з французької мови transfert – передача, перенесення від латинської transfero – переношу, переміщую), драфт (з англійської draught – складати план (проект), відбирати, виділяти; дартс (з англійської darts – метання дротиків), таргет (з англійської target – мішень, ціль) та ін.

Слід зазначити, що удосконалення спортивних назв вимагає взаємодії інтернаціональних та національних компонентів. Дбати про національне вираження термінів і водночас не виривати українську спортивну термінологію з літературного контексту – одна з принципових засад термінотворення. Ще у 1934 році Я.Рудницький зазначав, що є значна кількість «чужих слів які прийнялися загально в спорті як міжнародні й нам годі їх відкидати, ще й коли немає для них рівноважників».

Дана робота має великі перспективи розвитку для вивчення нових спортивних термінів студентами спортивних ВНЗ України.

Специфіка підходу до досліджуваного матеріалу полягає в тому, що походження та особливості функціонування нових українських спортивних термінів має не тільки лінгвістичні а й культурологічні аспекти, що викликає безумовний інтерес.

Список використаних джерел:

1. Паночко М. Украинская спортивная лексика: Автореф. дисс… канд. филол. наук. – К., 1996. – 20 с.

2. Рудницький Я. Українська спортивна термінологія // Календар–альманах на 1934 рік. Спорт в маси! – Львів: Вогні, 1933. – С.30–33.

3. Федорець С . Англійські запозичення у термінологічній системі « спорт » // Лінгвістичні дослідження : Зб . наук . праць . – Х ., 1998. – Вип .1. – С . 78–85.