WEB-ресурс научно-практических конференций

Купина М.В.

Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича , Україна

ПРАГМАТИКА ЗАЙМЕННИКА YOU У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ

Адресація складає внутрішню природу будь-якого мовленнєвого твору. Як зазначає М.М. Бахтін , зверненість, адресованість висловлення є його конститутивною особливістю, без якої не існує і не може існувати висловлювання [1, 279]. О.П. Воробйова розглядає адресованість як категорію дискурсу, що за допомогою семантики та структури дискурсу відображає спрямованість останнього на передбачуваного адресата комунікації; орієнтація на гіпотетичного адресата задає конкретну модель інтерпретації дискурсу та є семантичною базою текстової рецепції [3, 15]. Значний інтерес дослідників до феномену адресованості становить актульність нашого дослідження.

Займенник “ you ” позначає одного учасників акту мовлення – адресата. Особливістю займенника другої особи “ you ”, який у процесі комунікації протиставляється займеннику першої особи “I”, є те, що він може перетворюватися на “І”, перебираючи на себе його функції. Звідси Е. Бенвеніст робить висновок: “Мова можлива лише тому, що кожний, хто говорить, подає себе як суб’єкта, вказує на самого себе як на “Я” у своїй мові. Завдяки цьому “Я” конституює іншу особу, яка, будучи абсолютно зовнішньою щодо мого “Я”, стає моїм відлунням, якому я кажу “Ти” і яке мені каже “Ти” [2, 293–294]. Отже, займенник “ you ” вказує на потенційного мовця в дискурсі.

Метою нашого дослідження є встановлення особливостей адресованості художнього дискурсу на основі аналізу прагматичних функцій займенника “ you ” у суб’єктній позиції. Об’єктом вивчення є займенник “ you ” у синтаксичній позиції підмета, предметом його прагматичні функції, що визначаються специфікою його референції у дискурсі. Матеріалом аналізу слугував 2701 випадок вживання займенника “ you ” у дискурсі оповідань [ 4; 5 ].

Специфічною рисою займенника другої особи в англійській мові є відсутність категорії числа, яка визначається числом іменника-субститута, на який він вказує. Відповідно англійському займеннику “ you ” не характерна форма пошанної множини поширена в багатьох мовах у звертаннях до незнайомих, старших за віком людей, батьків. Складність ідентифікації “ you ” зумовлюєтья відсутністю формальних маркерів, яка однак нейтралізується шляхом всебічного врахування лінгвістичного та екстралінгвістичного контексту.

"Can you keep it here for a day or two?" he asked the agent [4].

"Saul, Saul, why persecutest thou me? [4].

"Are you ready to marry us now, sir?" said Canute, laying one iron hand on his stooped shoulder [4].

У цих прикладах мовний мікроконтекст (слова автора після прямої мови : “ he asked the agent ”, звертання до співрозмовника, “ Saul ”, “ sir ” ) свідчить по те, адресатом повідомлення є одна особа. Крім того, у третьому прикладі звертання “ sir ” вказує на соціальну нерівність співрозмовників і на необхідність ввічливої форми “ you ”. Вживання архаїчної форми займенника та дієслова другої особи однини “ thou persecutest ” створює атмосферу піднесеного спілкування і нагадує, що в середньоанлійський період існували формальні маркери другої особи однини.

У наступному прикладі жодна з релевантних ознак адресата не виражена у мікроконтексті займенника “ you ” . Тільки ситуація спілкування ( макроконтекст ) дозволяє встановити його референцію:

As you read on, you must forgive me, if you will, for the coolness of my style, but this is the only way I know of getting my message over to you clearly [5] . (чоловік пише листа дружині, а отже ознак дистантності спілкування немає і вживаєся форма другої особи однини).

D' you know what they did here, my friends? [5].

Normally you ring the bell and you have at least a half-minute's wait before the door opens [5].

Звертання “ my friends ” у першому прикладі свідчить про те, що адресатом повідомлення є група осіб: “ you ”( pl .) = “ you ”( sg .) + “ you ” ( sg .). У другому прикладі адресат невідомий, узагальнено-особовий, автор звертається до широкого кола осіб, маючи на увазі кожного читача свого оповідання: “ you ”( pl .) = “ you ”( sg .) + “ they ” . В основі протиставлення займенника “ you ” другої особа однини та множини лежить ознака участі/неучасті в мовленнєвому акті. Так займенник “ you ” другої особи множини позначає множину осіб, що включає “ you ” – безпосереднього учасника комунікації – та інших осіб, що позначаються займенниками другої особи однини ( you ) та третьої особи однини ( he , she ) або множини ( they ), і можуть знаходитися поза ситуацією спілкування.

Кількісне співвідношення “ you ” (друга особа однини) та “ you ” (друга особа множини) становить відповідно 94% та 6%, отже, проаналізований нами художній дискурс у переважній більшості випадків має конкретного адресата – безпосереднього учасника мовленнєвого акта.

Список використаних джерел:

1. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества . – М.: Искусство , 1979. – 421 с.

2. Бенвенист Э. Общая лингвистика . – 2 изд ., стер. – М.: Едиториал УРСС, 2002 – 446 с.

3. Воробьова О.П. Лингвистические аспекты адресованности художественного текста ( одноязычная и межьязычная коммуникация ): Дис … д-ра филол . наук. – М., 1993. – 382 с.

4. Cather W. The Troll Garden and Selected Stories . – Режим доступу: http://gutenberg.net.au

5. Dalh R. The Collected Short Stories . – Режим доступу: http://gutenberg.net.au