WEB-ресурс научно-практических конференций

Пежинская О.М.

Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка, Україна

ОСОБЛИВОСТІ УТВОРЕННЯ ТОПОНІМІВ ІЗ КОМПОНЕНТАМИ DOMINUS ТА SAINT У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ В ПЕРІОД СЕРЕДНІХ ВІКІВ

Питання утворення топонімів у старофранцузькій мові вивчалося лінгвістами різних поколінь. Серед них: Поль Марішаль (Paul Marichal), Леон Міро (L?on Mirot); Каміль Жуліан (Camille Jullian), П. Жоанн (Paul Joanne, Ж. Лотт (J. Loth), А. Доза (A. Dauzat), Ж. Брюн (Jean Brunhes) [4-9; 12; 13].

Метою нашого дослідження є визначення особливостей утворення топонімів із компонентами dominus та saint які є найважливішими конструктивними елементами у період Середніх Віків, встановлення їх кількісного співвідношення та географічного поширення в даний період.

У V столітті н.е. починає домінувати християнство і вже до початку II тис. на більшій частині території Західної Європи воно стає найпоширенішою релігією. Звичною стала традиція, коли ім’я святого та назва села однаково слугують для позначення місцевості. Культ святих співпадає із каролінгським періодом (VIII – IX століття (751-987). Саме з того часу населені пункти беруть назву святого заступника своєї церкви.

Перші топоніми, утворені від назв святих (hagiotoponymes від грецького hagios , saint , святий) починалися з елемента dominus > domnus >dom, don, dam , яким називали Господа і який означав в цей період «святий» «saint». Елементи dom, don, dam знаходимо найчастіше із назвами Pierre, Martin ou Marie як доказ того, що розвиток назв святих починається саме із цих імен: Dampierre , Dompierre , Dammartin , Dommartin , Dammarie , Dannemarie , Donnemarie .

У деяких випадках dominus позначав не лише святого, а й простого вірянина, наприклад, топонім Damparis (Jura ), який зберігає пам'ять про засновника монастиря [13:233].

У феодальний період ця система позначень набирала значного розмаху. Вочевидь, саме тому один із восьми регіонів у Франції носить ім’я святого. На початку ХХ століття уже 4450 поселень із загальної кількості 36170 названі на честь святих [5:151].

У каролінгський період Sanctus змінюється на dominus, який втрачає значення «святий» («saint») спочатку у нових утвореннях, а пізніше майже у всіх назвах. На Сході чисельність топонімів з компонентом dom є значно більшою, ніж у центральній частині та на заході, проте він не залишив жодного сліду у топонімії Півдня Франції. Компонент Dominus перед назвами святих зникає після 1000 року.

У ХІ-ХІІІ століттях на сході Франції топоніми з елементом Saint зустрічаються на позначення місцевості для назви святого заступника церкви. Необхідно зазначити, що компонент saint символізував спочатку церкву, а вже пізніше її землі та церковну парафію [5:160].

Важливу роль тут відіграє субституція – заміщення однієї назви іншою, яка може бути спонтанною, коли топонім виключає стародавню назву та систематичною , встановленою та узгодженою органами влади. Згідно з точкою зору А. Дози (А. Dauzat), спонтанна субституція є досить поширеною в період Середніх Віків.

Складні назви, елементи яких подекуди неможливо розпізнати, часто стають об’єктом спотворення і причини цього важко виявити: інколи «saint» розглядається як омонім: Cinq-Mars (стародавня форма Saint-Mars ); трапляється, що назва святого зливається з додатком, тому її важко розпізнати, лише старовинні тексти дозволяють її віднайти, наприклад, Saint P?re ? ville під назвою Saint-P?raville ; інші назви зазвичай видумані та утворюються скороченням топоніма, що починається із sin (sain-, cein-, та інші): топоніми Saint-Eny та Saint-Cy представлені стародавніми назвами Centeny та Saincy [10:392]; низка певних топонімів не має зв’язку із іменами святих, хоча елемент Saint у них присутній: наприклад, Sainte-Engrace (Pyr?n?es-Atlantiques) є нічим іншим як Gr?ce de Dieu (милість Бога); деякі назви відносяться до священних місць: Saint-Champ (Ain), Saint-Mont (Gers) [13:234]. Всі ці орфографічні варіанти - це вияв живого мовлення, тому у такому вигляді і записувалися.

Вражає велика кількість топонімів, утворених від назв святих. «Dictionnaire des communes» позначає в загальному 36497 населених пунктів, приблизно 4600 назв, початковим елементом яких є Saint, Sainte, San(t), Santa; у відсотковому співвідношенні їхня кількість становить 12,5% від всієї кількості топонімів.

Переважно зберігається у назвах місцевостей народна та писемна форми. Вплив церковної латини сприяв поширенню літературного написання по всій території.

Нами проаналізовано низку певних деформацій в топонімах в період Середніх Віків з компонентами dominus та saint. Згідно з позицією А.Дози (A. Dauzat), було виявлено 752 випадки вживання топонімів із компонентом dominus.

У ХІ-ХІІІ столітті елемент saint зустрічається по всій території Франції. Майже в кожному випадку присутня спонтанна субституція. Варто зазначити, що регіональна фонетика мала значний вплив на назви святих, як і на інші слова. Саме тому можна побачити деякі відмінності у назвах місцевостей відповідно до регіонів. Найважливішими особливостями топонімів із компонентом saint є географічне поширення, тобто деякі назви святих зустрічаються по всій території Франції ( Saint-Martin, Saint-Jean ), на думку Поля Жоана (Paul Joanne), різноманітність діалектних форм із використанням того ж самого імені святого свідчить про розвиток культу святих у феодальний період.

Список використаних джерел:

1. Бурсье Э. Основы романского языкознания. – М., 1952. - 672с.

2. Сабанеева М.К., Щерба Г.М. Историческая грамматика французского языка. – Л., 1990. - 270с.

3. Brunhes Jean. G?ographie humaine de la France , t.I, p.297,299, Paris, 1921.

4. Coste Jean. Dictionnaire des noms propres: Toponymes et patronymes de France. - Paris.: Armand Colin, 2006. - 700 p.

5. Dauzat A. Les noms de lieux: origine et ?volution. - Paris: librairie delagrave, 1926.- 264 p.

6. DINGREMONT , A.-J.-L.: Origine des noms de quelques rues de Lisieux, et particularit?s sur quelques-unes; Notices sur les armoiries et sur les anciens usages de cette ville .- Lisieux: Pigeon, 1854. - 47 p.

7. DUBOSC , Georges (1854-1927): Quelques noms de lieux normands (1922).

8. Joanne (Paul) . Dictionnaire giographique et administratif de la France , 1890 -1905.

9. Longnon Auguste. Les noms de lieu de la France , public par Paul Marichal et L?on Mirot, 2 volumes, Paris 1920-1929.

10. Longnon Auguste. Les noms de lieu de la France , Paris, fasc.I ? III, 1920-1924.

11. Le Petit Robert de la langue fran?aise: Paris, 2006. - 2949 p.

12. Morlet Marie-Therese . Dictionnaire ?tymologique des nom de famille. - Perrin, 1997. - 1028p.

13. Vial Eric. Les nom de villes et de villages. - Paris:Belin, 1983. - 319p.

14. http://www.bmlisieux.com (Quelques noms de lieux normands (1922).