WEB-ресурс научно-практических конференций

Яцишина Н.В.

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, Україна

ЧАСТИНОМОВНИЙ СТАТУС АНГЛІЙСЬКОГО АРТИКЛЯ: ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

У сучасній лінгвістиці продовжуються дискусії щодо розподілу слів англійської мови між лексико-граматичними групами, що отримали назву частини мови. Однією із найбільш складних і спірних мовних одиниць у плані вираження граматичного статусу є артикль.

Так у сучасній англістиці по-різному виражається граматичний статус лексем a / an та the . Ряд лінгвістів вважають їх морфемами, виразниками категорії означеності/неозначеності [1; 6; 12].

Інші лінгвісти зазначають, що артикль відноситься до групи функціональних слів, роль яких специфікувати референцію іменника

[13, 258 ], при цьому автори не визначають поняття частини мови, вони розподіляють слова англійської мови на три основні класи лексичні, функціональні та слова-вставки.

Такі граматисти як Мильцева М.А. та Ж и маленкова Г.М. не включають артикль у систему частин мови, але зазначають, що він детермінує іменник, граматичний статус даної лексеми вони не розглядають [10,18].

Четверта точка зору визначає артикль як частину мови, але лінгвісти, що розділяють її дотримуються різних поглядів щодо її граматичного значення та ролі у побудові іменникової фрази.

Так Куерк Р. включає артикль до списку частин мови, визначаючи його значення як здібність позначати специфікуючу або генералізуючу референцію [15, 147].

Хаймович Б.С. та Роговська Б.І. зазначають, що артикль – це частина мови, яка має значення одиничності ( a / an ) та вказівності ( the )

[11, 214].

Відносячи артикль до частин мови, Качалова К.Н. та Ізраілевіч Є.Є наполягають на тому, що самостійного значення він не має, а тільки позначає чи іде мова про предмет, що не виділяється із класа однорідних предметів, які є ще невідомими співбесіднику або читачеві, чи про предмет, який виділяється із класа однорідних предметів і є відомим співбесіднику. Функція артикля, на їх думку, це детермінація іменника [7,24] .

Для Блоха М.Я артикль – це функціональна частина мови, специфічна детермінуюча одиниця, що супроводжує іменник у комунікативних ситуаціях. Семантична задача артикля полягає у специфікації іменникової референції, визначати її найбільш загальним способом [3, 74] .

Гордон Є.М. та Крилова І.П. відносять артикль до частин мови, але для них артикль це одиниця, що входить до складу структурних слів "різновиду у системі частин мови". Дані граматисти визначають значення артикля як специфікацію іменника [5, 261] .

Для Каушанської В.Л. та Ковнер Р.Л. артикль – це структурна частина мови, що вживається із іменником. Категоріального значення даної частини мови вони не визначають [14, 21] .

У "Теоретичній граматиці англійської мови" Алексеєва І., аналізуючи проблему граматичного статусу артикля, доходить висновку, що артикль – це функціональна частина мови, яка має свої особливі морфологічні, синтаксичні і семантичні ознаки. Граматичне значення артиклю вона визначає як означеність / неозначеність. Морфологічні ознаки даної мовної одиниці – це роль детермінанта, формального маркера іменника. Синтаксичні ознаки – це позначення лівосторонньої границі іменникової групи [1, 156].

Гузеєва К.А. висловлює думку про те, що артикль вживається для визначення іменника, він передає значення означеності та неозначеності, однак окремого речового значення не має [4].

Для Барабаш Т.А. артикль – це структурна частина мови та водночас детермінант іменника [2] .

Аналіз наведених вище точок зору на частиномовний статус англійського артикля свідчить про наявність протиріч серед дослідників щодо зазначеної проблеми. На нашу думку, складнощі у визначенні граматичного статусу артиклю та його ролі і значення у мовленнєвому акті можно подолати, якщо провести дослідження особливостей вживання артикля у сучасній англійській мові у рамках функціонально-когнітивної парадигми, розглядаючи частини мови як дискурсно-когнітивні класи [8].

Список використаних джерел:

1. A лексеєва І.О. Курс теоретичної граматики сучасної англійської мови. Навчальний посібник. – Вінниця: НОВА КНИГА, 200 7 .

2. Барабаш Т.А. A Guide to Better Grammar . Пособие по грамматике современного английского языка. - М.: ЮНВЕС, 2000.

3. Блох М.Я. Теоретическая грамматика английского языка. – М.: Высшая школа, 1983.

4. Гузеева К.А. Справочник по грамматике английского языка. – СПб.: Союз, 2003.

5. Гордон Е.М., Крылова И.П. Грамматика современного английского языка. – М.: Высшая школа, 1986.

6. Ильиш Б.А. Строй современного английского языка. – Л.: Просвещение, 1971.

7. Качалова К.Н., Израилевич Е.Е. Практическая грамматика английского языка. – М.: ЮНВЕС, 1995.

8. Кубрякова Е.С. Части речи с когнитивной точки зрения. – М.: Институт языкознания РАН, 1997.

9. Мороховская Э.Я. Основы теоретической грамматики английского языка. – К.: Вища школа, 1984.

10. Мыльцева Н.А., Жималенкова Т.М. Универсальный справочник по грамматике английского языка. – М.: ГЛОССА, 2005.

11. Хаймович Б.С., Роговская Б.И. Теоретическая грамматика английского язика. – М.: Высшая школа, 1967.

12. Харітонов І.К. Теоретична граматика англійської мови. Навчальний посібник. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2008.

13. Biber D. Grammar of Spoken and Written English . – London : Longman, 2000.

14. Kaushanskaya V. et al. A Grammar of the English Language. – M.: Higher publishing house, 1998.

15. Quirk R. A Grammar of Contemporary English. – London : Longman, 1985.