WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Ткачова Н.М.

Донецький державний університет управління, Україна

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ АНТИКРИЗОВИМ РОЗВИТКОМ ЕКОНОМІКИ

В умовах транзитивних перетворень система державного управління функціонує в середовищі з високим ступенем невизначеності, хаотичності, в якому підвищується ймовірність виникнення криз суспільного розвитку. Дотепер, через нерозвиненість наукових розробок щодо криз суспільного розвитку, на такі кризи, як правило, реагували тільки з їх появою. Сьогодні стає зрозумілим, що в системі державного управління необхідно користуватися стратегіями попередження криз суспільного розвитку

Після кількох років динамічного економічного зростання Україна стикається з серйозними економічними проблемами, при цьому, дія глобальної кризи на економіку України має свою специфіку. Це пов'язано з накопиченими деформаціями структури економіки, високою залежністю від імпорту енергоресурсів, слабкою конкурентоспроможністю несировинних секторів економіки, нерозвиненістю ряду ринкових інститутів, включаючи фінансові, а також великими диспропорціями у регіональному розвитку.

Підґрунтям економічної дестабілізації в Україні стали довгострокові системні суперечності:

- надмірна частка споживання та недостатні обсяги нагромадження в умовах нерозвиненості внутрішнього ринку, що призвело до необхідності покриття надлишку внутрішнього попиту за рахунок випереджаючого зростання імпорту, а відтак стабільного погіршення сальдо зовнішньої торгівлі та ризиків валютної дестабілізації;

- інституційна нерозвиненість фінансової системи та вузькість механізмів рефінансування банківської системи, що обумовило активний вихід комерційних банків на зовнішні ринки запозичень, причому використання споживчих кредитів зосередилося насамперед на придбанні товарів імпортного асортименту та в іпотечному сегменті ринку;

- несприятливі умови для довгострокового інвестування, що обумовило переважаючу інвестиційну привабливість секторів з високою ліквідністю та якнайшвидшим обігом коштів, випереджаючі темпи інвестування в сектори, які здійснюють перерозподіл сукупного продукту, над інвестиціями у виробництво, що посилювало ризики нестабільності фінансової системи та інфляційний потенціал;

- концентрація експортної спеціалізації України на невеликій кількості товарних груп при зростанні відкритості економіки, що сформувало високу залежність економічної динаміки та фінансового становища від кон’юнктури зовнішніх ринків.

При цьому в останні роки не лише не відбувалося системних дій щодо подолання зазначених суперечностей, але й було припущено низку прорахунків в економічній політиці:

- зберігався високий рівень фіскального вилучення коштів на потреби споживання;

- відбувалося затягування запровадження дієвих заходів щодо регулювання зовнішніх запозичень вітчизняних суб’єктів господарювання;

- навесні 2008 р. було прийнято рішення про офіційну ревальвацію гривні, при цьому НБУ не протидіяв подорожчанню гривні на валютному ринку значно вище за офіційний курс;

- не було вчасно прийнято рішень щодо напрямків ефективного витрачання надлишку фіскальних надходжень над запланованими, відтак відбулось заморожування суттєвої частини коштів на єдиному казначейському рахунку, що вело до поточної демонетизації економіки при формуванні ризикованого інфляційного монетарного «навісу».

Активним негативним чинником, який зробив свій внесок в дестабілізацію економічної ситуації, стало наростання політичної кризи восени 2008 року. В той час, як прояви світової фінансової кризи вимагали оперативних узгоджених фахових рішень гілок влади, політична криза знижувала дієздатність останньої, посилювала песимізм суб’єктів ринку в оцінках перспектив розвитку кризових явищ, дезорганізувала їхні дії в антикризовій сфері, підвищувала інфляційні очікування, обумовлювала подальше зниження інвестиційної привабливості економіки.

Відновлення високої інфляції у 2009 р. переконує, що, попри визнаний в економічній науці антиінфляційний ефект економічної кризи, проблеми антиінфляційної політики в Україні зберігають свою актуальність, а динаміка споживчих цін в Україні формувалася як підсумок впливу низки різноспрямованих тенденцій:

- обмежувальної монетарної політики НБУ, обмежувальної бюджетної політики, зниження цін на окремих світових ринках (бензину, зерна), низького рівня економічної активності й, відповідно, динаміки доходів в Україні, які здійснювали дефляційний вплив;

- девальвації гривні, а відтак – подорожчання імпортних товарів, впливу інших вищезазначених структурних чинників, низької схильності до заощадження в умовах валютно-фінансової нестабільності, ймовірного посилення фіскальної експансії, які мали відчутний інфляційний ефект.

Збалансування впливу цих тенденцій для втримання інфляції у прийнятних межах є магістральним напрямом антиінфляційної політики у 2010 р. При цьому вибір антиінфляційних заходів має будуватися на їх чіткому системному зв'язку з довгостроковими задачами структурної перебудови і модернізації економіки України.

Список використаних джерел:

1. Пілюшенко В.Л., Адамов Б.І., Шкрабак І.В. Управління інноваційно-інвестиційним розвитком території: Монографія. - Донецьк: ВІК, ДонГУУ, 2007. – 317 с.

2. Ткачова Н.М. Механізми державного регулювання регіональної економічної безпеки: Монографія. - Донецьк: ВІК, ДонГУУ, 2009. – 284 с.