Чуракова О.В.

МДУ ім. В.О.Сухомлинського, Україна

Становлення менеджменту соціальної роботи в США: Історичний аспект

Протягом другої половини ХІХ сторіччя суспільство Сполучених Штатів Америки стає урбанізаційно-промисловим. В країну прибувають мільйони імігрантів з різних частин світу. За свідченням статистики, за останню чверть ХІХ сторіччя тільки з Європи до США приїхало близько 22 млн.чоловік ( Фірсов , 190). На території самої країни теж спостерігається значний рівень міграції. Внаслідок Громадянської війни 1860-х років північні штати стають центром розвитку промисловості, тоді, як населення півдня переживає економічний занепад. В результаті, навколо невеликих північних поселень з’являються міста з високою концентрацією заводів та фабрик, що приваблюють як прибульців з інших країн, так і мігрантів з фермерських господарств півдня. Як приклад, населення Нью-Йорка з 1860 по 1910 рік зросло з 1174 до 4766883 чоловік.

На кінець ХІХ ст. у США виникла необхідність у вирішенні двох соціально-значущих завдань. Перше полягало у виготовленні товарів та наданні послуг для задоволення потреб швидко зростаючого населення, більша частина якого у цей час стає мешканцями міст і, таким чином, вимушена змінювати свій звичний життєвий устрій. Організація суспільства становила друге завдання. Велика кількість імігрантів, що заполонили США, людей переважно неосвічених, жебраків та невдах, у яких не склалась доля на Батьківщині, зумовила необхідність створення місцевих громад на території імігрантських поселень та у містах, де зібрались тисячи людей різного культурного та соціального походження.

У цей час в США з ’ явились певні організаційні моделі, що прискорили розв ’ язання зазначених проблем. По-перше, почали створюватись акціонерні корпорації, які об’єднали капітал тисячів інвесторів. В результаті, виникли великі промислові підприємства та зросло будівництво залізничних доріг, що поєднували всі частини країни. Поява акціонерних корпорацій зумовила відокремлення джерел капіталу інвесторів від безпосередкового управління підприємством і, таким чином, прискорила розвиток нового класу керівників – менеджерів, які відповідали за організаційне управління фірмою та отримували за свою діяльність заробітну плату.

Громадянська війна 60-х років призвела до перенасичення економічного ринку робочою силою. Традиційна для заводів та фабрик довоєнної епохи передача знань від робітника робітнику уповільнювала розвиток промисловості. Подолання цієї проблеми зумовило створення другої організаційної моделлі, що полягала в побудові промислового підприємства як єдиної системи виробництва. Досвідченні інженери мали можливість швидко здійснювати набір, навчання та ротацію працівників. Таким чином забезпечувалась циклічність та системність виробництва.

З метою врегулювання ринку праці, стримання тиску та свавілля зі сторони керівників підприємств, а також стабілізації процесу працевлаштування було започатковано нову організаційну модель – державне бюро. У створенні таких бюро було застосовано досвід війскових сил з притаманною їм ієрархічною структурою, системою чіткіх правил та інструкцій, спрямованих на погодження дій та передбачення результату, необхідністю будувати стратегічну політику та фромулювати тактичні завдання.

Четвертою організаційною моделлю стало філантропічне об’єднання. Воно увібрало характерні риси як комірційного підприємства, зокрема було очолюваним радою директорів, так і благодійного закладу. Існування філантропічного об’єднання набуло особливого значення після прийняття на початку 1920-х років федерального закону про ПДВ, за яким було звільнено від податків неприбуткові організації та особи, які здійснювали благодійні внески у такі організації.

П’яту модель становили державні університети. На відміну від приватних університетів, які були доступними лише для заможніх людей та готували майбутніх політичних лідерів та громадських діячів, державні мали на меті надавати практичні знання зі спеціальностей, що їх потребував індустріальний підйом країни, та застосовувати науковий досвід для розвитку нових технологій.

Шоста модель полягає в організації професій. На прикінці ХІХст. спеціалісти різних галузей: права, медицини тощо, починають об’єднуватись для створення національних асоціацій з метою розвитку етичних стандартів своєї професійної діяльності та досягнення спільних економічних інтересів. Для того, щоб конролювати процес професіоналізації, асоціації проводили акредитацію коледжів та університетів та вимагали від уряду запровадження єдиної для даної професії системи ліцензування.

Всі зазначені моделі складали частину процесу організації швидко зростаючого населення США, створення на засадах раціоналізації та стандартизації об ’ єднаного американського суспільства. Їх застосування мало вагоме значення для побудови американської нації, оскільки допомогло США уникнути розколу, що, як показала Громадянська війна 1860-х рр., становив реальну загрозу для країни. Крім виникнення зазначених організаційних структур, післявоєнний пріод позначився швидким розвитком добровільних асоціацій, діяльність яких була спрямована на вирішення соціальних проблем населення місцевих громад. Такі організації відображали інтереси окремо взятої людини та відігравали роль посередника між нею та державними, урядовими, діловими структурами країни і таким чином створювали умови, за якими кожен житель США міг знайти своє місце і призначення в новому суспільстві. Виникнення зазначених організацій змінило уяву американців в тому, що єдиним джерелом допомоги для людини є його родина. Поступово вони починають проникати у різні соціальні сфери: в освіту, медицину, судову систему. Налагоджуються соціально спрямовані служби догляду за сиротами та покинутими дітьми, підтримки хронічно хворих та інвалідів, асіміляції імігрантів в Американське суспільство тощо. Вони стають частиною швидко набираючого оберти в країні процесу створення служб та водночас побудови на теріторії США єдиної спільноти.

На організацію служб соціального спрямування впливала структура політичних сил. Заможні імігранти зі всього світу вкладали інвістиції у великі підприємства і оселялися в містах, створюючи таким чином основу нових політичних сил країни. На відміну від них навколо міст розташовувались маєтки еліти суспільства. Її складали виходці з Англії, протестанти, так звані «засновники американської нації». Між представниками зазначених двох груп населення пролягала значна різниця в економічному положенні, релігійних поглядах, мові, місцевлаштуванням. Не володія прямим контролем над місцевими, а часто й на рівні штату, політичними та урядовими структурами, представники еліти започаткували низку організацій на добровільних громадських засадах. В їх основу було закладено традиційні цінності та уявлення Протестантської церкви, між тим за формою вони відповідали новому «раціональному» суспільству. Під керівництвом «аполітичних» громадських лілерів було створено благодійні лікарні, приватні кколеджі та університети, різноманітні філантропічні об’єднання. Вони намагались поширювати свої ідеї та реалізувати їх в існуючій державній системі соціального забезпечення через отримання посад у радах з питань благодійності.

Розвиток нових організаційних моделей, виникнення двох напрямків впливу на суспільство: через політичні та громадські об’єднаня, поширення філантропічних добровільних організацій заклало концепцію соціального забезпечення країни, що була характерною для США протягом ХХ сторіччя.