WEB-ресурс научно-практических конференций

Пузаненко В.В.

Національна юридична академія України імені Я. Мудрого, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМИ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ

Письмова форма договору страхування встановлюється ст. 981 Цивільного кодексу України та Законом України «Про страхування». Відповідно до ст.16 зазначеного закону, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Правила страхування є за своєю суттю локальним нормативним актом, на підставі якого складається договір страхування (поліс, свідоцтво), і на який посилається страхувальник, роблячи оферту. Правила страхування можуть містити, крім істотних умов, також й інші; проте, щоб стати обов’язковими вони мають бути включені до договору страхування. Закон України “Про страхування”, в ст. 17 встановлює перелік пунктів, які повинні бути включені до Правил. Якщо Правила страхування або зміни чи (або ж не відповідають вимогам ст. 17 Закону, Держфінпослуг має право відмовити у видачі ліцензії страховику та реєстрації Правил. Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна громадян.

Згідно ч.3 ст.18 Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Тобто, цивільне право два способи укладення договору страхування: шляхом складання одного документа, що підписується сторонами, і шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката), який фактично засвідчує факт укладення договору.

Як правило, страховим свідоцтвом підтверджується угода зі страхувальником-фізичною особою. При укладанні договору страхування з юридичними особами, укладається договір страхування, який, як і страхове свідоцтво, складається на підставі чинного законодавства і Правил страхування певних об’єктів страхової охорони, зареєстрованих у спеціальному уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю.

Розрізняють разовий та генеральний поліс. Разовий поліс – це письмова угода між страхувальником і страховиком, яка засвідчує, що страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або в межах страхової суми відшкодувати збиток страхувальникові чи іншій особі, зазначеній у полісі. За умови сплати страхових платежів у визначені строки поліс має містити: назву документа, реквізити страховика, прізвище або назву страхувальника, його адресу, перелік об’єктів страхування, розмір страхової суми, перелік страхових випадків, розмір тарифу, а також страхових платежів, термін їх сплати, строк дії договору, права й обов’язки сторін, інші умови, підписи сторін.

Генеральний поліс, може визначатися, як письмова угода з фіксованою страховою сумою, розмір якої дає змогу покрити страхуванням кілька відправлень вантажів за умови, що про них буде своєчасно декларовано страховику. В такому випадку генеральний поліс діє доти, доки не буде використано (задекларовано) увесь ліміт установленої страхової суми. Або, як договір, на підставі якого протягом обумовленого часу страхувальник передає, а страховик приймає на страхування всі об’єкти, що відповідають угоді.

В межах генерального полісу може діяти відкритий ковер — форма автоматичного страхування вантажів на тривалий час без визначення будь-яких загальних лімітів, який самостійної юридичної сили не має.

Відповідно до статті 253 Кодексу торгівельного мореплавства за окремою угодою (генеральним полісом) можуть бути застраховані всі вантажі, які страхувальник отримує або відправляє протягом визначеного терміну. Відповідно до статті 255 КТМ на вимогу страхувальника страховик зобов'язаний видати за окремими відправками вантажів, що підпадають під дію генерального поліса, поліси або страхові сертифікати. У разі невідповідності змісту поліса або страхового сертифіката генеральному полісу перевага віддається полісу або страховому сертифікату. Тобто, разовий поліс є формою договорів страхування з одним предметом, генеральний з кількома. Також, страховий договір може мати додаток, яким зазначаються зміни в умовах страхування. В страхуванні він носить назву аденума . Поліс складається на бланку суворого обліку. Страхові компанії повинні забезпечити належний облік страхових полісів відповідно до чинного законодавства. Виготовляють бланки цінних паперів та документів суворого обліку виключно спеціальні поліграфічні підприємства Міністерства фінансів та Банкнотно-монетний двір Національного банку України. Отже, поліс, на­друкований не на бланку суворого обліку, не є таким за своєю природою.

Правове значення страхового полісу полягає в тому, що він поєднує в собі значення документа, який згідно з умовами законодавства надає договору письмової форми, передає згоду страхувальника на пропозицію страховика укласти договір і є доказом укладання, фактичного існування страхового договору, до того ж із заданими правилами страхування.

У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.