WEB-ресурс научно-практических конференций

К.психол.н . Черепєхіна О.А.

Класичний приватний університет, Україна

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ ПІД КУТОМ ЗОРУ ПСИХОЛОГА-ДОСЛІДНИКА ТА ПСИХОЛОГА-ПРАКТИКА

Сучасне суспільство, що переживає кризові стані, обумовлені соціально-економічними, політичними та духовними проблемами, потребує у кваліфікованих фахівцях з психології, здатних вчасно та професійно розв’язати існуючі труднощі. У зв’язку з цим актуалізується потреба у психологах, що характеризуються високим рівнем професіоналізму. Іншими словами, актуальність формування професіоналізму майбутніх психологів у процесі фахової підготовки у ВНЗ детермінується наявністю існуючих протиріч: між зростаючими вимогами до професіоналізму психолога і слабкою адаптацією інструментарію вищої школи до його формування, між необхідністю в концептуальному оновленні освіти психологів відповідно до вимог сучасного суспільства і недостатнім урахуванням цих вимог у фаховій підготовці майбутніх психологів.

Деяке теоретичне підґрунтя для вирішення вказаних протиріч існує. Зокрема, вивченню проблеми професіоналізму присвячені роботи багатьох дослідників у різних галузях: акмеології (О.С. Анісімов, С.А.Анісімов, А.А. Бодальов , А.А. Деркач, Є.А. Климов, А.С. Огнєв , Ю.В. Сінягін , Є.А. Яблокова та інші), психології та педагогіки (О.Г. Асмолов , І.А. Зимняя , Н.В. Кузьміна, О.К. Маркова, Л.М. Мітіна , О.М. Леонтьєв, Л.С. Рубінштейн , В.А. Сластьонін та ін.).

На особливу увагу у зв'язку із завданнями дослідження заслуговують роботи, в яких розробляється суб'єктно-діяльнісний підхід, що представлений працями Б.Г.Ананьєва, К.А. Абульханова-Славської , А.В. Брушлінского , Є.А.Климова, А.С. Огнева, В.А. Петровського, В.А. Слободчикова , В.Д. Шадрікова та ін.).

Аналіз наукової літератури з теми дослідження дозволяє зробити припущення, що традиційним предметом досліджень у галузі психології професійної освіти та педагогічної психології було вивчення різних видів професійної діяльності з точки зору вимог, що висуваються до суб'єкта діяльності. Вченими достатньо висвітлено специфіку праці, зміст й основні види професійної діяльності, професійні навички та вміння, розроблено проблеми психодіагностики працездатності, професійного потенціалу фахівця з психології у роботах Г.С. Абрамової, М.Ю. Варбан , О.П. Єрмолаєвої, З.Г. Кісарчук , І.П. Манохи , А.Н. Новикова та ін.

Проблема фахової підготовки психологів у ВНЗ не є новою у методичному та дослідницьку плані. Та коли мова йдеться про формування професіоналізму майбутніх психологів у процесі фахової підготовки, постає питання: формувати професіоналізм психолога-практика та психолога-дослідника необхідно різними чи однаковими інструментами. Традиційно у центрі уваги дослідників знаходяться професійно-важливі якості особистості психолога (О.Ф. Бондаренко, М.В. Молоканов , В.Г. Панок, Н.І. Пов'якель , О.С. Романова, Н.В. Пророк, Н.В. Чепелєва ), особливості процесу професіоналізації психологів (Ж.П.Вірна, С.Д.Максименко, О.М. Родіна, П.Н. Прудкий, Є.В. Чорний), професійне становлення особистості та професійне самовизначення (М.Ю. Варбан , М.Р. Гінзбург, Т.В. Кудрявцева І.М. Семенов, С. Ю. Степанов , В.Ю. Шегурова , О.Р. Фонарьов та ін.).

Іншими словами у науці виділяються два основних напрямки дослідження особистості в контексті професійної діяльності: перший пов'язаний з вивченням окремих індивідуально-психологічних особливостей особистості, їх взаємозв'язків в процесі професійної діяльності. У рамках цього напрямку запропоновано набір особистісних якостей відповідних вимогам професії до психолога - дослідника (С.Л.Ареф'єва, М.А. Дмитрієв, К.А. Рамул , Л.Л. Ясюкова ) та до психолога - практика (В.Е. Гаврилов, Ю.М. Жуков , М.Н. Обозов , Г.В. Сидоренко , Н.Ю. Хрящову, Ю.Н. Ємельянов). Зокрема, К.А. Рамул необхідними для кожного вченого вважав такі компоненти, як допитливість, здатність тривалий час займатися вирішенням однієї проблеми, розвинена пам'ять, творче мислення тощо, а також розвиток окремих рис особистості: ентузіазм, старанність, дисциплінованість, здатність до критики, неупередженість, уміння контактувати з людьми.

Так, М.А. Дмитрієва і С.Л. Ареф'єв, встановили, що для практичних психологів найбільш вагомими є комунікативні, вольові й моторні якості.

Н.Н. Богомолова , О.Т. Мельникова і Г.В. Фоломєєва до особистісних якостей практичного психолога, висувають такі вимоги як: гарна пам'ять, уміння слухати, встановлювати контакт, виявляти щиру цікавість до людей, здатність викликати довіру, почуття часу, здатність точно виражати свої думки, вміння спонтанно реагувати при веденні групової дискусії.

Другий напрямок - типологічний підхід, в рамках якого запропоновані класифікації професійних типів особистості, досліджуються процеси формування особистості залежно від професійного середовища та ін. Так, у роботах А.А. Деркача, Н.В. Кузьміної, А.П. Ситникова , Л.А. Ясюкової при аналізі праці психолога-практика були виділені такі сторони професійної роботи: професійна діяльність, професійне спілкування, особистість, яка розвивається, і результати праці. Ці сторони відображають як процесуальний, так і результуючий аспекти професійної діяльності психолога, його повсякденні відносини і особистісний розвиток. У працях Н.Н. Обозова знаходимо два типи практичного психолога - консультанта: "емоційно-комунікативний" і "емоційно - нейтральний" ("когнітивний").

Як бачимо, проблема формування професіоналізму майбутніх психологів у контексті майбутній психолог-практик та психолог-теоретик залишається відкритою для подальших наукових досліджень.