WEB-ресурс научно-практических конференций

Баранік О.О., Баранік Н.М.

Сумський національний аграрний університет, Україна

ДО ПИТАННЯ ОЦІНКИ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ

Основою для існування суспільства і забезпечення процесів відтворення є навколишнє природне середовище, до якого входять природні умови і ресурси. Вони є основою процесу суспільного виробництва, а тому облік та економічна оцінка природних ресурсів заслуговують на першочергове значення. Під природними ресурсами традиційно розуміються елементи і сили природи, що на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі особистої участі у матеріальній діяльності [ 1 ].

Так, землям України притаманна певна двоїстість. З одного боку - у ґрунтовому покриві переважають чорноземи. Свого часу засновник наукового ґрунтознавства В.В. Докучаєв назвав їх найбільшим багатством Російської імперії. Чорноземи (разом з лучно-чорноземними ґрунтами) становлять майже третину українських земель. За площею територія України одна з найбільших серед європейських країн (без урахування євроазіатської Росії) і становить понад 60,3 млн. га (Франції - 55,1 млн., Німеччини - 35,9, Великої Британії - 24,4 млн.).

Такі цифри свідчать нібито на користь оптимістичних уявлень про земельний фонд нашої держави. Але за час панування командно-вольових методів управління суспільством намагалися за будь-яку ціну розширити розораність, збільшити питому вагу ріллі у складі земельних угідь. Замість інвестування привабливих, доцільних об’єктів відбувалися розпорошення і перевитрата коштів і ресурсів.

На даний час, розораність території досягла неймовірних розмірів, небачених у розвинених країнах Європи та світу. Найневтішнішим є той факт, що до орних угідь було безпідставно включено мільйони гектарів малопродуктивних земель, у тому числі з деградованими ґрунтами. Вони втратили свою родючість саме від неправильного використання, тобто - від розорювання. За результатами досліджень [2], із загальної площі 32,5 млн. га орних земель 6,5 млн. припадає на малопродуктивні і деградовані, практично орнонепридатні.

Така політика була хибною і в екологічному, і в економічному плані. Екологічний аспект: деградаційні процеси на орнонепридатних землях під антропогенним тиском посилюються, що призводить до подальшого зниження родючості ґрунтів. Найшкідливішого впливу завдає ерозія, яка щорічно призводить до змиву понад 400 млн. тонн родючого шару ґрунту, а це - 12 млн. тонн гумусу. При цьому втрати поживних рухомих речовин значно перевищують обсяги внесення мінеральних добрив. Загальна площа орних земель, що зазнають згубного впливу водної ерозії, становить 10,6 млн. га, ще 6 млн. - вітрової ерозії. Яружна ерозія вразила понад 140 тис. га (кількість ярів сягає 500 тис.). Негативний вплив проявляється на прилеглій території площею близько 1 млн. га.

Крім екологічного аспекту, не менш важливий економічний. Залучення орнонепридатних ґрунтів до орних земель призводить до щорічних втрат, пов’язаних з тим, що вартість зібраної на них продукції значно нижча за затрати на її вирощування. При цьому середньорічні прямі втрати становлять 65,5 гривні з гектара, або на усій площі деградованої і малопродуктивної ріллі понад 400 млн. грн. Це не рахуючи втрат, спричинених ерозією і знесенням родючого шару, які хоч державою і не фіксуються, але від того не стають меншими. За розрахунками професора С. Булигіна, вони сягають понад 10 млрд. доларів.

Так сталося, що в полі зору держави залишилися практично лише правові аспекти землекористування. Безумовно, вони надзвичайно важливі, навіть наріжні, але нездатні вичерпати всю багатогранність проблеми, пов’язаної із існуванням та прогресивним функціонуванням земельного багатства України. Тому перед державою і суспільством постає першорядне завдання - приділити земельним ресурсам ту увагу, на яку вони заслуговують. При цьому треба пам’ятати, що з усього ресурсного потенціалу України на земельний припадає 44,4 відсотка (решта - мінеральні ресурси - 28,3 відсотка, водні - 13,1, лісові - 4,2, рекреаційні - 9,5, тваринні - 0,5). Загальна нормативна грошова оцінка земельних ресурсів нашої країни (за даними Інституту аграрної економіки) сягає майже 400 трлн. грн.

За останні десятиріччя минулого століття площа еродованих земель щороку зростала на 80-100 тис. га. І процес втрати одного із найбільших багатств України - родючої землі - триває.

Необхідно зазначити, що на підставі Закону України «Про охорону земель» від 19.06.2003 р. № 962-V і постанови Верховної Ради від 2.11.2004 р. № 2133-І V Держкомземом та Мінагрополітики було розроблено Загальнодержавну програму використання та охорони земель на 2006-2015 роки. Її мета - проведення державної політики, спрямованої на збалансоване забезпечення потреб населення і галузей економіки у земельних ресурсах, раціонального використання та охорони земель, захисту їх від виснаження, деградації, а також збільшення виробництва сільгосппродукції, гарантування продовольчої безпеки держави. Також тут визначено фінансове, наукове, інформаційне, кадрове та інше забезпечення передбачених нею заходів. Загальна вартість усього комплексу робіт - 73,9 млрд. грн., з яких 10 млрд. - кошти державного бюджету (1,0 млрд. грн. на рік). Економічний ефект оцінюється майже в 120 млрд. грн. [ 2 ].

Переходячи до товарно-грошових відносин, економічна оцінка природних ресурсів повинна виражатись у вартісній формі. Правильна оцінка ресурсів забезпечить створення ефективного матеріального стимулу до раціонального природокористування, а також повинна базуватися на обґрунтованій методологічній та методичній основі. Сукупність загальних теоретичних положень, що характеризують механізм побудови економічної оцінки, представляється у вигляді методологічного підходу. Він передбачає вивчення та створення, в першу чергу, його теоретичної основи. Це є необхідною умовою розробки достовірної економічної оцінки різних природних ресурсів.

Зокрема, економічна оцінка земель - це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва у сільському та лісовому господарствах і як просторового базису в суспільному виробництві за показниками продуктивності земель, ефективності їх використання та доходності з одиниці площі;

- бонітування - порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, що мають сталий характер і суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах;

- експертна грошова оцінка земельних ділянок - результат визначення вартості земельної ділянки та пов’язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту;

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний доход із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Підсумовуючи викладене, слід підкреслити, що, оскільки оцінка землі в Україні є справою відносно новою, то вона потребує поглиблення економічних досліджень, враховуючи досвід розвинених країн та нагальні потреби національної економіки.

Список літературних джерел

1 . Борисова В. А. Відтворення природного ресурсного потенціалу АПК: економічні аспекти. - Суми: Видавництво «Довкілля», 2003. - 372 с.

2. Карплюк І., Канаш О. Земельні ресурси України: спроба об’єктивної оцінки // Урядовий кур’р, - 2007. - № 237, 18 грудня. - С. 9 .