WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Гулько Л.Г.

Хмельницький національний університет

АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВ

Проблеми банкрутства підприємств є особливо актуальними в умовах економічної кризи. В такі періоди механізм банкрутства є своєрідним критерієм відбору більш ефективних підприємств.

Згідно інформації, яка надходить до Державного департаменту з питань банкрутства, протягом 2008 року порушено 11338 справ про банкрутство підприємств різної форми власності, тоді як у 2007 році ця кількість складала 13792 справ, тобто на 17,8 % більше. З них справ про банкрутство державних підприємств та підприємств з державною часткою більше за 25 відсотків порушено на 6 відсотків більше, ніж за 2007 рік (204 та 217 відповідно). Так, справ про банкрутство державних підприємств порушено на 4 % менше (151 та 157 відповідно), підприємств з державною часткою більше 25 відсотків на 12 % менше (53 та 60 відповідно).

В таблиці 1 наведено дані про кількість порушених справ про банкрутство підприємств у 2002-200 9 роках.

Таблиця 1 - Показники порушення справ про банкрутство протягом 2002-200 9 років

Ми бачимо, що кількість банкрутств підприємств в 2002-2009 роках щорічно зростала, причому перше найбільш активне зростання їх кількості відбулося в 2006 році (на 2892 підприємства проти приросту на 276 підприємств у 2005 році відносно 2004-го). Надалі кількість банкрутств також зростала, і в 2007 році їх чисельність збільшилася ще на 3109 підприємств. Проте в наступному 2008 році кількість банкрутств скоротилася на 2454 випадки, хоча їх рівень все ще перевищував рівень 2006 року. Водночас за 2002-2008 роки кількість підприємств, що збанкрутували, зросла на 4878 одиниць.

Більшість збанкрутілих в 2002-200 9 роках підприємств належать до недержавних форм власності. При цьому кількість банкрутств підприємств, що перебувають у державній власності, в дослідженому періоді скоротилася на 84 підприємства. Скорочення чисельності державних підприємств-банкрутів відбувалося в усіх досліджених роках, крім 2007, коли їх кількість зросла на чотири підприємства. Водночас найбільше скорочення збанкрутілих державних підприємств мало місце в 2004 році – на 32 підприємства порівняно з 2003 роком. При цьому якщо в 2002 році серед державних підприємств-банкрутів переважали підприємства з високою часткою державного капіталу (196 із 235 підприємств), то надалі частка таких підприємств скорочувалася, і в 2008 році складала 53 підприємства із 151 збанкрутілих. В цілому, на нашу думку, скорочення чисельності підприємств-банкрутів, що перебувають у державній формі власності, можна пояснити як покращенням управління даними підприємствами, так і скороченням їх чисельності через приватизаційні процеси.

Початок економічної кризи наприкінці 2008 року справив негативний вплив на статистику банкрутств підприємств в Україні. Так, за даними зведеної інформації по Департаменту з питань банкрутства, станом на 01.02.2010 року з агальна кількість підприємств, які перебувають в процедурах банкрутства становила 14642, що на 3304 одиниці більше, ніж в 2008 році. При цьому з них кількість державних підприємств складає 443 одиниці, що на 292 підприємства більше, ніж в 2008 році. Серед державних підприємств-банкрутів також зросла частка підприємств, у капіталі яких частка державного капіталу перевищує 25 %, зросла до 152 одиниць, тобто на 106 підприємств. Характерним є також те, що переважна більшість державних підприємств-банкрутів знаходяться у стадії ліквідації (177 підприємств, в тому числі з часткою державного капіталу понад 25 % - 56 підприємств).

Переважна кількість підприємств-банкрутів зазнає ліквідації. Так, впродовж січня 2010 року було ліквідовано 452 підприємства, тоді як відновлення платоспроможності відбулося тільки на 9 підприємствах (з них одне державне). Лише на шести підприємствах було укладено мирову угоду, і на двох – виконано боржником всі зобов’язання перед його кредиторами. Водночас протягом січня було порушено 527 нових справ про банкрутство, з яких 5 – стосовно державних підприємств.

Банкрутство підприємства безпосередньо пов’ язане з погіршенням його фінансового стану і отриманням збитків . За даними Державного комітету статистики, в 2009 році збитки п ідприємств України суттєво зросли (рисунок 1, без урахування малих підприємств ).

Рисунок 1 – Частка підприємств, що отримали збиток, в загальній кількості підприємств України в 2002-2009 роках

За даними аналізу, в 2002-2009 роках чисельність збиткових підприємств скорочувалася, починаючи з 2003 року, і суттєво зростала, починаючи з 2008 року. Найнижча чисельність збиткових підприємств спостерігалася в 2007 році – 32,5 %. В наступному році їх кількість зросла до 38,9 %, а в 2009 році – до 47,2 %. Тобто, негативний вплив фінансової кризи на фінансовий результат діяльності підприємств почав здійснюватися ще в 2008 році, що і призвело до різкого зростання банкрутств у 2009 році.

Чисельність підприємств, що отримали збиток від господарської діяльності, відрізняється за видами економічної діяльності та за регіонами країни. Так, найбільше збитків отримали підприємства, що займаються торгівлею автомобілями та мотоциклами, їх технічним обслуговуванням та ремонтом – 60,7 % всіх таких підприємств, а також підприємства будівельної сфери – 57,7 %, промисловості – 52 %, а також комунального господарства, надання індивідуальних послуг, діяльності у сфері культури і спорту – 51,3 %. Найменша питома вага збиткових підприємств в 2009 році була в сільському господарстві – 18,1 %. Тому можна передбачити, що саме підприємства тих галузей, де отримуються найвищі збитки, мають надалі найвищий ризик банкрутства.

Найбільше збиткових підприємств в 2009 році було в таких областях України, як Волинська (54,6 %), Запорізька (52,9 %), Чернігівська (52,8 %), Житомирська (52,4 %) та в Криму (52,3 %). Найменше підприємств, що отримали збиток, в Закарпатській області (32,4 %), м. Севастополі (40,1 %), Черкаській області та м. Києві (по 42,4 %). Але найбільші обсяги збитків у вартісному вираженні були отримані підприємствами в областях з високорозвиненою промисловістю – Луганській (- 688,4 млн грн ), Донецькій (- 640,2 млн грн ) та Полтавській (- 419,7 млн грн ). Найбільше прибутків отримано у м. Києві (3507,8 млн грн ), Київській області (75,4 млн грн ) та Харківській області (65,9 млн грн ). Підприємства Хмельницької області в 2009 році отримали сумарні збитки в сумі 4,9 млн грн , Івано-Франківської – збитки у сумі 90,9 млн грн.

Можна сказати, що регіони з меншою питомою вагою промислових підприємств також мають менше передумов для зростання чисельності підприємств-банкрутів на своїй території. Це підтверджує приклад Хмельницької області, де значною є частка сільськогосподарських підприємств, які в сучасній економічній ситуації зазнають менших збитків.

Водночас погіршення ситуації з кількістю підприємств-банкрутів спостерігається і в інших країнах світу. Так, в Польщі в другому кварталі поточного року зареєстровано майже 200 банкрутств компаній, що майже удвічі більше, ніж за перші три місяці року. В першому півріччі в Польщі збанкрутувало 290 підприємств, що на 50 % більше, ніж у першій половині 2008 року. Серед збанкрутілих компаній переважають виробничі підприємства (майже 100) і підприємства, що працюють у сфері послуг (близько 80). Більш як по 30 збанкрутілих компаній припадає на будівельну галузь і на підприємства, що займаються оптовим продажем. Ще близько 20 банкрутів - фірми, які займалися роздрібним продажем.

Чинниками, що посилюють погіршення ситуації польських фірм, аналітики компанії називають зниження обсягів експорту, залежність від імпортних комплектуючих у виробництві експортних товарів і внутрішній попит, що зменшується. Також експерти відзначають збільшення кількості великих фірм серед збанкрутілих, зокрема тих, акції яких продаються на фондових майданчиках. У першому півріччі у Польщі збанкрутувало близько 30 таких фірм. 70 % загальної кількості збанкрутілих фірм за перші шість місяців року становлять товариства з обмеженою відповідальністю.

Аналогічні процеси відбуваються також і в інших країнах світу – США, Японії, країнах ЄС тощо.

Відмінною рисою кризового часу є також поява такого виду банкрутів, як фізичні особи-банкрути. Передусім до таких відносяться позичальники банків. Банкрутство актуальне і рятівне для тих, хто винен банку значну суму (від 20-30 тисяч доларів США) і через кризу виявився в безвихідній пастці. Красномовніше ілюструє таку пастку позичальник, який взяв іпотечний кредит у доларах є потерпілим з трьох сторін: звільнений з роботи (залишився без джерел доходів), постраждав від падіння гривні восени 2008 року і постраждав від знецінення нерухомості. За своїм обов‘язком фінансовій установі позичальник відповідає всім своїм майном – у тому числі і квартирою, на яку брав кредит. А реалізація заставної квартири, що значно знецінилася, в більшості випадків не дозволить погасити борг банку, і в цьому випадку в позичальника попереду виявляться роки боргового життя. У кращому випадку це загрожує неможливістю коли-небудь оформити на себе будь-яке майно, в гіршому – довічне відрахування певного відсотка з зарплати.

Результат, якого можна досягти фізичній особі за допомогою оформлення банкрутства та звернення до суду, відрізняється від варіанту банкрутства підприємства лише ліквідацією довічного боргу і високою ризикованістю схеми. Тому банкрутство фізичних осіб є мало поширеним явищем і критично оцінюється багатьма юристами.

Отже можна зробити висновок, що динаміка банкрутств в Україні істотно збільшилася в період кризи. Також характерною особливістю є зростання чисельності державних підприємств-банкрутів. Одночасно збільшується кількість підприємств, що отримують збитки від своєї діяльності, а отже мають передумови для банкрутства в майбутньому. На сьогодні до таких підприємств передусім відносяться ті, що працюють у промисловості та будівництві. Водночас підприємства сільського господарства мають менше збитків, а отже і менший ризик банкрутства.