WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Хома І.Б.

Національний університет «Львівська політехніка», Україна

ВПЛИВ СТАДІЇ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА НА ДІАГНОСТИКУ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Кожна стадія життєвого циклу підприємства з певною специфікою робить поправку на відповідні ознаки фаз його розвитку і впливає на коливання результату діагностованого рівня економічної безпеки даної виробничо-господарської структури. Особливо важливо вміти враховувати цей факт для підприємств машинобудівної галузі для прогнозу загальної захищеності їх стану конкурентоспроможності, кредитоспроможності та платоспроможності, так як для них період загального життєвого циклу кардинально відрізняється від підприємств інших галузей економіки. Це відображається, як правило, прискореним протіканням кожної фази економічного розвитку цих виробничих підприємств, так як у машинобудуванні зміна поширених моделей готової продукції обов’язково має поновлюватись через використання інноваційних підходів у технологічному процесі кожні 3 – 5 років, щоб зберегти, у першу чергу, конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках, а це відповідно суттєво може відбитись на прискоренні настання стадії спаду підприємства, якщо воно не справляється з цими умовами.

Так як економічна безпека виробничо-господарської структури являє собою складну багатофакторну категорію, кількісний вимір якої дозволяє оцінити збереження стійкості підприємства до внутрішніх та зовнішніх загроз як у короткостроковому, так і довгостроковому періоді, то для більш точної діагностики її рівня необхідний поглиблений аналіз можливих кризових ситуацій та їх попередження на кожній стадії життєвого циклу машинобудівного підприємства, що дозволить чітко встановити поправку на діапазон його рівня економічної безпеки.

Як правило, на стадії створення підприємства та його становлення не слід очікувати високого рівня економічної безпеки виробничої структури, оскільки ще може спостерігатись нестійка ситуація відносно одержання прибутку, що викликано рядом чинників, а саме, насамперед, поки що не чітко встановленою ціною на готову машинобудівну продукцію із-за пристосування до вимог на ринку збуту, коли початкова стратегія маркетингу ще не зовсім досконала і потребує обов’язкової оптимізації між ціною, максимальним прибутком, станом фінансової незалежності, встановленням іміджу, формуванням та збереженням позитивної репутації підприємства в умовах досконалої конкуренції. На цій стадії взагалі не можна розраховувати на достатньо високий рівень економічної безпеки, так як спочатку згідно з [1,с.21], [2,с.18] треба подолати кризу низького прибутку і кризу лідерства із-за неформалізованої поки що організаційної структури на підприємстві. Особливо на цій стадії рівень економічної безпеки «бомбардує» найбільша кількість неконтрольованих факторів зовнішнього середовища, так як на цій фазі економічного розвитку виробничо-господарської структури не існує повної детальної інформації про споживачів даної машинобудівної продукції й інформації як буде змінюватись подальша ситуація на ринку конкурентів.

На стадії підйому розвитку підприємства і фази повної стабільності можна досягти максимально високого рівня економічної безпеки, якщо провадити на ньому раціональну політику управління. На цій стадії підприємство має вже достатній захист своєї ліквідності через високий приріст оборотів коштів, маючи, як результат, високу і головне стабільну прибутковість і сталу конкурентну позицію на ринку. Проте, на даній стадії розвитку машинобудівного підприємства можуть також виникати кризові ситуації, які переростатимуть у кризу використання оборотних коштів, так як обсяг запасів на більшості машинобудівних підприємствах значний порівняно з підприємствами інших галузей економіки на цьому етапі. Своєю чергою, будь-які запаси – це відтермінування надходження виручки від реалізації готової машинобудівної продукції, що викликає кризу фінансового контролю, яка може посприяти зниженню рівня фінансово-економічної безпеки підприємства. Виправити цю ситуацію можна за рахунок достатньої кількості замовлень на машинобудівну продукцію.

Дослідження показують, що на цій стадії життєвого циклу машинобудівного підприємства показники ліквідності згідно з [1,с.22] ні в якому разі не повинні перевищувати верхніх меж нормативних значень, так як кошти мають здійснювати постійний кругообіг, формуючи додаткову свою величину – різницю між витраченими коштами на закупівлю сировини і продажем кожної одиниці готової продукції через оптимальну політику просування товарів на ринок. Саме на цій стадії підйому і повної стабільності звичайний кількісний вимір рівня економічної безпеки підприємства під рядом чинників трансформуються у виведення інтегрального показника оцінки рівня економічної безпеки, який має відповідати універсальному критерію діагностики загальної економічної безпеки підприємства, тобто містити комплексну оцінку фінансово-економічного стану підприємства з позиції найважливіших процесів і параметрів [3,с.81], аналізуючи в цілому механізм забезпечення економічної безпеки на виробничо-господарській структурі на поточний момент часу та роблячи наголос на використання певної індивідуальної методики діагностики її рівня.

Проте, саме на стадії підйому розвитку підприємства може виникати криза інформаційної загрози виробничо-господарській структурі [4,с.130], неконтрольовані наслідки якої можуть порушити рівень економічної безпеки при чому тенденції зміни цього рівня завжди хаотичні: або у бік його зростання, або у бік різкого падіння, що може бути викликано веденням заборонених видів господарської діяльності на підприємстві, що завжди карається значними штрафними санкціями, розголошенням комерційної таємниці тощо.

На стадії спаду розвитку машинобудівного підприємства чітко диференціюється на ньому відплив капіталу за різних причин, наприклад, за рахунок приховування валютної виручки через вивезення її за кордон, зниження інвестиційної діяльності, що послаблює зв’язок з процесами економічної безпеки. У цій ситуації інвестори стають більш обережними і менше вкладають кошти у виробництво на даному етапі життєвого циклу підприємства, що породжує у цій фазі кризу довіри [2,с.19], наслідком якої є надзвичайно висока конкуренція на ринку, що автоматично знижує рівень торгівлі і, як результат – приносить низькі прибутки, що не дозволяє діагностувати достатньо високий рівень економічної безпеки виробничо-господарської структури, який, насамперед, буде залежати від падіння рівня інвестиційної безпеки, індикатором якої буде коефіцієнт міграції капіталу [5,с.126] – співвідношення обсягу очікуваних надходжень коштів до річного доходу підприємства.

На цій стадії спаду розвитку виробничої структури для виправлення ситуації, що склалась, вимагається розробка програм з більш ефективного використання наявних у підприємства ресурсів, згідно з [1] у тому числі продаж не використовуваного устаткування й матеріалів, повне або часткове перепрофілювання виробництва, хоча ці революційні заходи для стратегічно важливих для держави машинобудівних підприємств не підходять. Можна допустити лише реорганізацію машинобудівного підприємства через утворення нової виробничо-господарської структури у цій галузі шляхом об’єднання або злиття з повністю фінансово стабільним підприємством, що має як мінімум рівень економічної безпеки за шкалою вище середнього значення від його допустимої нижньої і верхньої межі. Саме на цій фазі економічного розвитку підприємства рекомендується розраховувати похибку падіння рівня економічної безпеки в зв’язку з його примусовою реорганізацією. Якщо на протязі наступного контрольного часового інтервалу значення рівня економічної безпеки не піднімається вище нижньої дозволеної межі, то у найближчий час слід очікувати прискореного завершення життєвого циклу підприємства, тобто припинення його діяльності.

Література

1. Єлецьких С.Я., Тельнова Г.В. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч . посіб. – К.: Центр учбової. літератур, 2007- 176 с.;

2. Штангрет А.М., Копилюк О.І. Антикризове управління підприємством: Навч . посіб. – К.: Знання, 2007.- 335 с.;

3. Економічна безпека: Навч . посіб. / за ред. З.С . Варналія . – К.: Знання, 2009. – 647 с.;

4. Брягин О.В. Безопасность Вашего бизнеса. Советы постороннего. Системный подход, аналитические материалы, практические рекомендации. – К.: КНТ, 2006. – 228 с.;

5. Руденко Л.В. Управління потоками капіталів у сучасній бізнес-моделі функціонування транснаціональних корпорацій: Монографія. – К.: Кондор, 2004. – 480 с.