WEB-ресурс научно-практических конференций

Келембет О.С., к.е.н. Веріга Г.В.

Донецький державний університет управління

РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

Соц іально-економічні перетворення в Україні супроводжуються неврівноваженістю макроекономічних показників, низьким рівнем доходів населення, слабким контролем за надходженням соціальних внесків. Сучасна демографічна ситуація в країні характеризується старінням населення, що призвело до збільшення демографічного навантаження на працездатне населення, зменшення кількості платників внесків при зростанні чисельності пенсіонерів, нестачі коштів Пенсійного фонду. Результатом цього є недостатній для гідного життя р івень пенсій багатьох категорій пенсіонерів, невідпрацьованість системи управління пенсійними ресурсами, недостатня сталість та неадекватність чинної пенсійної системи принципам соціального страхування, соціальна несправедливість системи пенсійного забезпечення, в першу чергу найбідніших верств населення.

Пенсійна реформа, яка проводиться в Україні, спрямована на формування трирівневої системи пенсійного забезпечення, посилення значення страхових та накопичувальних принципів формування пенсійних ф інансових ресурсів. Реформування пенсійної системи спрямоване не тільки на існуючих пенсіонерів, а значною мірою впливатиме на пенсійне забезпечення майбутніх поколінь, підвищення рівня їх життя і сприятиме економічному зростанню в країн і [1,2].

Необхідність ефективної реалізації пенсійної реформи, регулювання питань пенсійного забезпечення потребує розробки теоретичних основ і практичних заходів щодо регулювання пенсійного страхування населення як у процесі реформування, так і в подальшому його функціонуванні.

Серед зарубіжних і вітчизняних вчених та фахівців, які внесли вагомий внесок у розв’язання проблеми пенсійного забезпечення сл ід відзначити Р. Аргуна, Н. Борецьку, Л.Дмітриченко, М. Вінера, С. Єрошенкова, Б. Зайчук, О. Зарудного, М. Ісаєва, Т. Кір’ян, І. Кравченко, Е. Лібанову , але існують деякі аспекти, які потребують подальшого дослідження [3] .

У 2008 році завдяки підвищенню вартості року страхового стажу з 1% до 1,2% з 1 січня 2008 року (а з 1 жовтня 2008 року до 1,35%) та реалізації законодавчих змін щодо актуалізації заробітку, який враховується при призначенні (перерахунках) пенсій вдалось у певній мірі відновити диференціацію розмірів пенсій для 8 млн. пенсіонерів (близько 60% від їх загальної чисельності) та забезпечити виконання рекомендацій 102 Конвенції МОП “Мінімальні розміри соціального забезпечення” в частині забезпечення пенсії за наявності 30 років стажу у розмірі 40 відсотків заробітку [4,5].

Незважаючи на зрушення у сфері реформування пенсійної системи, донині зберігаються диспропорції у пенсійному забезпеченні, обумовлені збереженням для окремих категорій громадян спеціальних пенсійних програм, якими встановлені відмінні від загальних умови пенсійного забезпечення. Зокрема, це стосується порядку визначення розміру заробітної плати, з якої обчислюється пенсія працівникам окремих галузей економіки, та індексації розмірів їх пенсій на інфляцію та у зв’язку із зростанням заробітної плати. Також не досягнуто остаточного розмежування джерел фінансування пенсійних виплат.

Ще однією проблемою є те, що здійснення заходів у зв’язку з переглядом Єдиної тарифної сітки та розміру мінімальної заробітної плати не впливає на той факт, що близько третини застрахованих осіб сплачує пенсійні внески із зарплати не вище мінімального її розміру. А це призводить до звуження бази нарахувань страхових внесків та викликає небажане зниження пенсійних виплат у майбутньому.

На сьогодні більшість недержавних пенсійних фондів не забезпечують дохідність пенсійних активів вище рівня інфляції. Розмір інвестиційного доходу в більшості фондів є недостатнім для забезпечення належної диверсифікації пенсійних активів у дохідні фінансові інструменти [5].

Застосування якісно нових п ідходів до побудови нової пенсійної системи в Україні вимагає кардинальної реконструкції чинної системи. Реформа пенсійної системи полягає у створенні трирівневої системи пенсійного забезпечення , яка успішно функціонує у розвинених європейських країнах , з урахуванням соц іально-економічних та політичних реалій в Україні: перший рівень – реформована солідарна система; другий рівень – загальнообов’язкова накопичувальна пенсійна система; третій р івень – добровільна недержавна система пенсійних заощаджень.

Ре алізація заходів щодо формування трирівневої пенсійної системи в Україні забезпечить досягнення таких цілей:

зменшення впливу політичних р ішень на пенсійну сис­тему;

вирівнювання коливанн ь ставки відрахувань до пенсійн ого фонду та р івня

пенсій у сол і­дарній системі, спричинен их зміною демографічної ситуації в державі;

спонукання людей до заощадження грошей на старість упродовж їхнього трудового життя, аби зменшити за­лежність ві д державних пенсій;

збільшення обсягу заощаджень, а отже, й інвестицій у вітчизняну економіку;

забезпечення ефективного управління пенсійною системою.

Такий набір цілей є достатнім мотивом для створення обов'язкової накопичувальної системи, яка, поряд із солідарною та добровільною приватною системами, має стати одним з трьох рівнів фінансово здорової та збалан­сованої системи пенсійного забезпечення.

Література

1. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03. № 1058-4 // ВВР України. – 2003. - № 49-51. – С.376.

2. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09. 03.07 № 1057-4//ВВР України. -2003. - № 47-48. – С.372

3. Калічава Т.Б., Алфьорова І.Є., Щербакова О.О. Механізми державного регулювання системи недержавного пенсійного забезпечення // Механізми підвищення ефективності функціонування економіки, т. ІХ, вип. 96, серія «Економіка»: Зб. наук. праць. – Донецьк, ДонДУУ, 2008. – С. 94-100.

4. Проект Концепції дальшого проведення пенсійної реформи в Україні від 14.09.2009. http://gupszn.odessa.gov.ua/Main.aspx?sect=Page&IDPage=22250&id=135

5. http://www.pension.kiev.ua/ – офіційний сайт Пенсійного фонду України.