WEB-ресурс научно-практических конференций

Кімліченко О.І.

Донецький державний університет управління

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІНВЕСТИЦІЙ В РАЦІОНАЛЬНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Ще до недавніх часів людина вважала, що інвестиції в збереження навколишнього природного середовища та природно-ресурсного потенціалу непотрібні і екосистема сама подолає антропогенне навантаження. Але екстенсивний економічний розвиток останніх років змінив навколишнє природне середовище та потребує вагомих зусиль для відновлення. Тому стає зрозумілим, що без досконалого механізму нагромадження й цільового використання надходжень за користування природними ресурсами, нарощування інвестиційних ресурсів, поліпшення структури інвестиційних джерел та оптимізації напрямів їх вкладення, досягнення позитивних результатів у сфер охорони навколишнього природного середовища є неможливим.

Поняття «інвестиційний капітал» розглядається як фінансові, майнові, людські, інтелектуальні, соціальні та екологічні ресурси [6]. В аспекті раціонального природокористування процес інвестування повинен здійснюватися у всіх сферах, галузях економіки і характеризується як перерозподіл ресурсів, засобів між сторонами, які їх мають, і тими, яким вони потрібні, оскільки жодна сфера людської діяльності не може здійснюватися поза природокористуванням [2]. Інвестиції в раціональне використання природних ресурсів повинні здійснюватися системно у часі та просторі. Це пов'язано з тим, що процес дисконтування інвестицій у виробництво можна усунути локальними інвестиціями і достатньо швидко, в той час як відновлення та поліпшення якості довкілля або властивостей екосистеми через їхню просторову спільність потребують тривалого періоду та більших зусиль, тим більше якщо здійснювались превентивні інвестиції, то подальші, навіть значні інвестиції, спрямовані на «спробу ліквідувати наслідки» малоефективні і в основному призводять до накопичення проблем і погіршення умов відновлення як у суспільстві, так і в екосистемі.

У масштабах країни, регіону однією з важливих цілей інвестицій у раціо нальне природокористування є поліпшення умов життєдіяльності людини, їх відтворення, оскільки екологічний стан безпосередньо впливає на здоров'я людини, може викликати різні захворювання, негативні наслідки на її фізич ний і моральний стан, працездатність [2].

Інвестиції природоохоронного призначення від інших напрямків і форм інвестування відрізняються: наочністю, транспарентністю, особливо для членів колективу фірми, підприємства, населення в зоні функціонування підприємства в масштабі природних комплексів, екосистем, популяцій; конкретністю, ясністю місії проекту і самих інвестицій; визначеністю і ясністю цілей інвестицій для всіх, чіткістю у питаннях задоволення потреб щодо їхньої ефективності. В екологічні інвестиції може бути залучена велика кількість природокористувачів, оскільки в результатах цього процесу зацікавлене все людство. Ці інвестиції на відмінну від інших форм інвестицій можуть швидше поєднати ресурси незалежно від форми власності їхніх власників.

Важливим з точки зору методології визначення ефективності екологічних інвестицій є питання щодо виявлення пріоритетності зниження системного ризику, який виникає за будь-якого інвестування, тому звернемо увагу на класифікацію інвестицій. Існуюча класифікація інвестицій в економічній літературі [ 6 ] мало адаптована до проблем раціонального використання природних ресурсів. Якщо скористатися рекомендаціями Всесвітнього банку щодо визначення ефективності інвестиційних проектів, то можливо виокремити три основні групи природоохоронних заходів за такими напрямками діяльності: ліквідаційні (спроба ліквідувати наслідки); стабілізуючи параметри екосистеми; такі, що поліпшують властивості екосистеми.

Інвестиційна діяльність у раціональне використання природних ресурсів можна класифікувати з точки зору основних джерел фінансування (бюджети різних рівнів; фонди цільових програм; екологічні фонди; власні кошти природокористувачів; міжнародні інвестиції) або з точки зору терміновості задач інвестиції в охорону довкілля (попереджувальні; першочергові; поточні).

Однак, аналіз наукових праць свідчить, що в сучасних науково-методичних розробках відсутній системний підхід до класифікації екологічних інвестицій. Як правило, розглядаються фінансові інвестиції та окремі форми організації природоохоронних інвестицій, але відсутність взаємозв’язку з різними напрямами інвестування природоохоронної та природо відтворюючої діяльності не дозволяє здійснювати інвестиційну діяльність із належним рівнем ефективності.

При визначенні ефективності інвестицій в екологічну сферу треба враховувати наступні принципи: принцип підвищення задоволеності потреб в умовах життєдіяльності та процесу відтворення; принцип збереження природно-ресурсний потенціал для використання у майбутньому; принцип покращення властивостей природних умов, процесів та якості навколишнього природного середовища; принцип максимального відновлення властивостей і якостей довкілля стосовно процесів самовідновлення, самозбереження в екосистемах, а також окремих її компонентів.

Для вдосконалення методичної бази визначення ефективності екологічних інвестицій необхідно враховувати: прямий ефект, який розглядається як задоволення потреб у властивостях, якостях природних ресурсів та об’єктів; непрямий ефект, який виникає завдяки заходам, які призводять до відтворення природно-ресурсного потенціалу і сприяють підвищенню ефективності його реалізації; ефект від побудови умов для формування раціонального використання природних ресурсів (вдосконалення законодавчої бази); ефект від прямого регулювання процесів, які забезпечують питомі, дозволені емісії забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище.

Таким чином, навколишнє природне середовище є природним капіталом. Стан навколишнього природного середовища можливо покращити, але для цього необхідно постійно направляти певну кількість інвестицій природоохоронного призначення.

Література

1. Андреева Н.Н., Харичков С.К. Экологоориентированные инвестиции в системе обеспечения ресурсно-экологической безопасности. – Одесса: Институт проблемы рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2000. – 196 с.

2. Аніщенко В.О. До питання щодо вдосконалення теоретико-методологічних засад екологічного інвестування // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 8. – С. 175 – 183.

3. Боб ы лев С.Н. Экология и экономика: взгляд в будущее // Экологическое право. – 2001. – № 2. – С. 15 – 21.

4. Горбач Л.М. Еколого-економічні моделі та охорона навколишнього середовища // Науковий вісник Волинського державного університету. Економічні науки. – Луцьк: Вежа, 2000. – № 5. – С. 40 – 43.

5. Гуткевич С.А. Экологическая пол и тика как напр авление, определяющее инвестиционную привлекательность // Актуальні проблеми економіки. – 2004. - № 11. – С. 174 – 181.

6. Гуткевич С.О. Інвестування: теорія і практика: Навч. Посібник. К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2006.

7. Зятковська Л. І. Фінансування інвестицій екологічного спрямування // Фінанси України. – 2006. – С. 98 – 103.