WEB-ресурс научно-практических конференций

Когут В.В.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

ВПЛИВ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА СТАНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Дослідження існуючих проблем у нашій державі приводить до джерел його становлення як країни з ринковою економікою. Трансформація командно-адміністративної економіки торкнулася всієї системи господарювання і призвела до незворотних наслідків. Дане дослідження потребує у визначенні особливостей даного становлення. Розгляд питання розвитку нашої держави, з точки зору ідеології ринкових відносин, дозволить визначити ступінь розвитку основних економічних процесів та їх вплив на практичну діяльність суб'єктів господарювання. Крім того, це дозволить виявити певну тенденцію у їх розвитку і визначити особливості української трансформації на пострадянському просторі.

Економіка України, як і економіка будь-якої держави, знаходиться в трансформаційному режимі. Перш ніж розглянути відмінні риси української трансформації необхідно дати визначення даному поняттю. Доктор філософських наук З. Голенкова говорить про те, що поняття „трансформація” досить часто вживається для позначення тих процесів, що сьогодні відбуваються в колишніх соціалістичних країнах. Якщо для одних трансформація – це позитивний процес, який варто всіляко підтримувати, у результаті якого вчорашні країни соціалізму повинні повернутися до числа нормальних, демократичних цивільних суспільств, що ефективно розвиваються. То для інших трансформація – це процес негативний, руйнівний, нав'язаний ззовні, що привів до невідповідності економіки, суспільного порядку і духовних основ цих суспільств” [1,с.77-84].

Найчастіше можна зустріти, що стан сучасної економіки називають перехідним. Таке поняття «трансформація» і «перехід» є відмінними [4]. Поняття „перехідний” передбачає, що існує прямий шлях від якогось одного стану до якоїсь певної стадії, наприклад, від централізованої планової економіки до ринкової економіки. Поняття переходу передбачає чіткий кінцевий пункт економічного розвитку, наприклад вільну ринкову економіку. Теорія переходу визначає мету змін і визначає, коли ця мета досягнута. Перехід має обмежені годинні і просторові рамки тому, що рано або пізно він повинен закінчитися, незалежно від результату. Цей статичний спосіб бачення не застосовують у трансформаційному підході, що розглядає різноманітні економічні, політичні, соціокультурні зміни. Результат цих трансформацій відкритий і не задається на початку або під час змін, вони відбуваються постійно і не мають обмежень у просторово-часовому вимірі. „Трансформація, – на думку С. Катаєва, – визначає новий вимір світу, а не підкоряється канонам. У стабільному суспільстві зміни мають передбачувані результати. У суспільстві, що трансформується, немає сталих зв'язків між елементами, тому наслідки змін передбачити практично неможливо, а отже, росте ризик помилок” [2, с. 76-81 ] .

За словами академіка НАН України І. Лукінова, „В кінці XX сторіччя Україна змінила свої напрямки майбутнього соціально-економічного розвитку, стала на шлях радикальних соціально-економічних і політичних змін з урахуванням досвіду і досягнень розвинутих країн світу. Однак, у результаті відсутності в нашій державі національної трансформаційної моделі і невдалого запозичення чужих моделей економічного розвитку, зокрема моделі економічних реформ, що відомий як „вашингтонський консенсус”, на жаль, перехід у нову якість придбав руйнівний характер. Замість прогресивних економічних і науково-технологічних зрушень, побудови соціально орієнтованої демократичної держави, підвищення матеріального добробуту і духовного рівня життя народу, Україна опинилася в глибокому занепаді”. За період кризи 1991-2001 р. Україна втратила 75% ВВП і близько 15 млн. робочих місць [3, с. 4-9 ] . Таким чином, економіка в цілому нестабільна і знаходиться в стані депресії, спад промислового виробництва має системний характер, глибокі інфляційні процеси протікають поруч з інтенсивним зростанням усіх видів неплатежів, загострилися відносини між підприємствами.

Крім того, при розгляді утвореної ситуації особлива увага приділяється відсутності інноваційної активності підприємств. На багатьох підприємствах досить тривалий час не впроваджується нова технологія, не проводиться модернізація існуючих технологій, відсутні схеми переробки, слабка автоматизація тощо. Це у свою чергу негативно відображається на конкурентоздатності продукції.

На наш погляд, списувати існуючі проблеми тільки на перехідний період досить не раціонально. По-перше перехідний період як такий закінчився, а трансформаційний період не закінчився. По суті і виправдуватися перехідним режимом не можна. Звичайно, наслідки перехідного режиму настільки вагомі на сьогоднішній час, що їх не можна скидати з рахунків при визначенні кризоутворюючих факторів. А по-друге, останнім часом переважаючими стають кризоутворюючі фактори, надбані Україною останнім часом. У сукупності це дає колосальний ефект і робить економіку України залежною від впливу інших держав.

Список використаних джерел

1. Голенкова З.Т. Динамика социоструктурной трансформации / З.Т. Голенкова Социологические исследования: Ежемес . науч . и общест . - полит . ж урн. / РАН . — 1998. – №5 . – С. 77-84.

2. Катаєв С. Консервативні та модернізаційні компоненти соціокультурної трансформації / С. Катаєв Соціологія: теорія, методи, маркетинг: Науково-теоретичний часопис / Інститут соціології НАН України. – 2000. – №1. – С. 76-81.

3. Лукінов І.І. До питання про концепцію і модель сучасного економічного розвитку України / І.І. Лукінов. Економіка України: Політико - екон . журн. / НАНУ. Міністерство економіки України. Міністерство фінансів України. — 2001. – №6. – С. 4-9.

4. Сокол С.М. Трансформація українського суспільства в контексті глобалізації соціально – філософський аналіз. / Автореф. дис. на здоб . наук. ступ. канд. екон . наук / Львівський національний університет ім. І.Франка. – Л., 2004. — 22 с .