WEB-ресурс научно-практических конференций

Литовченко В.В.

Харківський національний економічний університет, Україна

ІНДИКАТОР ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ЯК КРИТЕРІЙ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Фінансовий стан підприємства оцінюється передусім його фінансовою стійкістю і платоспроможністю. Платоспроможність відображає здатність господарюючої системи вчасно і повністю виконувати свої зобов’язання [1]. Вважається, що, якщо підприємство не може відповідати за своїми зобов’язаннями до конкретного терміну, то воно неплатоспроможне.

Слід зазначити, що платоспроможність підприємства у даний конкретний період часу є умовою необхідною, але недостатньою. Умова достатності виконується лише тоді, коли підприємство платоспроможне у часі, тобто має стійку платоспроможність відповідати за своїми боргами в будь-який момент часу.

Таким чином, оцінка платоспроможності підприємства повинна враховувати дану умову та адекватно характеризувати фінансовий стан підприємства. При цьому на основі аналізу необхідно визначати потенційні можливості підприємства щодо здійснення розрахунків, тенденції для покриття боргу, та розробляти заходи по запобіганню банкрутства, якщо це є необхідним. Тому виникає необхідність у дослідженні та застосуванні таких методик та критеріїв аналізу, що дозволяють вирішити поставлені вище завдання.

Платоспроможність підприємства у часі повинна забезпечувати дотримання умови фінансової рівноваги, що являє собою таке співвідношення власних і позикових коштів підприємства, при якому за рахунок власних засобів повністю погашаються як попередні, так і нові борги. Таким чином, точка фінансової рівноваги не дозволяє підприємству, з одного боку, збільшити позикові кошти, а з іншого – нераціонально використовувати вже накопичені власні кошти.

Дотримання умови фінансової рівноваги створює нормативну базу для фінансової стійкості підприємства і його платоспроможності у часі, а також накладає певні обмеження на розмір його зобов’язань перед працівниками підприємства, кредиторами, бюджетом, банками і інвесторами. Тому для оцінки фінансової стійкості та платоспроможності підприємства пропонується використовувати такий критерій, який би одночасно об’єднував у собі інформацію про активи, капітал і фінансові ресурси, а фінансовий стан підприємства розглядався би в динаміці. В якості такого критерію на наш погляд, доцільно використати співвідношення між активами і капіталом підприємства на основі групування, представленого в [ 2 ]. Особлива увага при цьому приділяється активам, забезпеченим власним капіталом. У складі поточних (оборотних) активів (ПА) виділяються власні (ВПА) і позикові (ППА). При цьому власні поточні активи забезпечуються частиною власного капіталу (ВК), а позикові поточні активи – всім позиковим капіталом (ПК).

Власні поточні активи, що фінансуються за рахунок власного капіталу, представляють собою власні оборотні кошти у традиційній термінології і чисельно дорівнюють робочому капіталу (РК):

РК = ВПА = ВК – ПЗА = ПА – ПК (1)

У свою чергу, власні фінансові активи (ВФА), джерелом яких виступає власний капітал, отримують назву фінансового капіталу (ФК):

ФК = ВФА = ВК – ПФА = ФА – ПК (2)

Це означає, що всі нефінансові активи власні, а фінансові активи покривають весь позиковий капітал.

Тому аналіз платоспроможності повинен ув’язуватись не стільки з рухом поточних і фінансових активів, скільки з рухом їх власної складової – робочого і фінансового капіталу. Тоді в якості індикатора фінансової стійкості підприємства (ІФСП) може виступати тільки фінансовий капітал, який являє собою сукупність всіх власних фінансових активів (ВФА) в грошовій та негрошовій формі. До фінансових активів, згідно з пропонованим підходом, відносяться: довгострокові фінансові активи – необоротні активи за винятком нематеріальних активів, основних засобів та незавершеного будівництва та поточні фінансові активи – грошові кошти, короткострокові фінансові інвестиції та інші оборотні активи.

Фінансовий капітал може приймати одне з трьох значень:

якщо ФК > 0, то така ситуація називається чистим кредитуванням - у структурі власного капіталу переважають власні фінансові активи, що свідчить про стійкий фінансовий стан підприємства, власні грошові кошти можна вкладати в поточні фінансові інструменти та інвестувати;

якщо ФК = 0, то така ситуація характеризує стан рівноваги – всі нефінансові активи є власними, а всі фінансові активи – позиковими, при цьому власні грошові кошти обмежені;

якщо ФК < 0, то така ситуація називається чистим запозиченням – виникає дефіцит власних коштів в грошовій формі та необхідність залучення позикових коштів.

Таким чином, розрахунок ІФСП на основі запропонованого підходу дає можливість визначити поточний стан платоспроможності та фінансової стійкості підприємства, а також визначити, згідно знаку розрахованого індикатора, нестачу або надлишок власних коштів для забезпечення стійкого фінансового стану досліджуваного господарюючого суб’єкта.

Література:

1. Цал-Цалко Ю.С. Фінансовий аналіз. Підручник. – К.: Центр учбової літератури. 2008. – 566 с.

2. Грачев А.В. Анализ и управление финасовой устойчивостью предприятия : Учебно-практическое пособие . – М.: Издательство « Финпресс », 2002. – 208 с.