WEB-ресурс научно-практических конференций

Заіка А.М.

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БОРОТЬБИ З БІДНІСТЮ У ПОСТКРИЗОВИХ УМОВАХ УКРАЇНИ

Фінансова криза вдарила не тільки по фінансовому секторові, зачепивши банківський та фондовий сегменти, вона вплинула на бюджетний процес, спричинивши зростання його дефіциту, що повинно відбитися на соціальній політиці та доходах населення.

Бідність – складне, комплексне явище, що торкається не тільки грошових надходжень, а й духовної сфери - тому особливу актуальність набувають питання фінансового забезпечення боротьби з бідністю в умовах подолання наслідків фінансової кризи.

На теперішній час соціальні наслідки фінансової кризи остаються ще мало дослідженими. Наукова думка спрямовується на пошук шляхів виходу з кризи для банківського сектору, що найбільш уражений кризовими явищами. Бюджетні процеси досліджують Лисяк Л.В.[1], Піхоцький В.Ф. [2], ШевчукВ.О. та КопичР.І.[3]. Проблему бідності в Україні досліджує Лібанова Е.[4], на загальному соціоекономічному рівні - Саєнко Ю.[5].

Зменшення грошових надходжень населення, зростання безробіття зростання рівня цін на продукти харчування та основні товари виробничого сектору, зростання інфляції – ось далеко не повний перелік чинників, що зумовлюють збільшення бідності у сучасному українському суспільстві.

Формулювання шляхів фінансового забезпечення боротьби з бідністю повинно ґрунтуватися, насамперед, на визначенні типу соціальних груп населення, що збідніли саме у наслідок кризи. На підставі проведеної класифікації, повинно бути здійснено окреслення шляхів задіяння фінансово-кредитних механізмів боротьби з бідністю.

За авторським поглядом, фінансова криза найгостріше вдарила по чотирьом групам населення:

по-перше, особам, що є позичальниками фінансово-кредитних установ та мають кредити у ВКВ не маючи валютних надходжень, різке зростання курсу іноземної валюти та девальвація гривні майже на 40%, автоматично призвела до зростання сум поточних платежів та обсягів основних сум боргу;

по-друге, фінансова криза, спричинила різки зміни у експортно-орієнтованих галузях, таких як металургія та інші. Зменшення цін на продукцію цих виробництв поставило їх на край банкрутства та вплинуло на стан виплати заробітної плати підприємств, що стало чинником бідності у цієї групи населення;

по-третє, різке зменшення покупної здатності населення через зменшення їх доходів вдарило й по підприємствам торгівлі, слід зауважити, що саме у секторі роздрібної торгівлі та невеликого виробництва працює левова частина малого бізнесу України – тобто мале підприємництво зазнало вплив фінансової кризи. Мале підприємництво ми розглядаємо як форму самозайнятості населення, шлях вирішити проблему безробіття та подолати власними силами злиденність, тому погіршення фінансового стану малих підприємств – шлях до зростання бідності їх власників та працівників;

по-четверте, інфляційні процеси, що стрімко знецінюють грошові надходження соціально-незахищених верств населення зводять усі спроби держави щодо подолання бідності нанівець, за рахунок зростання цін на основні продукти харчування та споживчі товари, приховане зростання ціни на житлово-комунальні послуги. Люди, основними доходами яких є соціальні виплати пенсії та різні види соціальної допомоги стрімко стають біднішими балансуючи на межі зубожіння.

Означена проблема наявності великої питомої ваги осіб, єдиним доходом яких є пенсія або інший вид соціальних виплат в Україні не є новим, але з фінансовою кризою загострюється на порядок, ставлячи людей на межу фізичного виживання.

Фінансова криза викрила абсолютну нездатність соціальної політики України до швидкого реагування в умовах стрімкого погіршення валютно-фінансових умов. У цьому автор вбачає основну ваду сучасного механізму фінансового забезпечення - повільне реагування на виклики фінансового середовища, що найчастіше є ворожим для людини, її прагнень та бажань.

Сучасний фінансовий механізм боротьби з бідністю має лише один важіль – розмір соціальних виплат, який працює лише на збільшення, зменшення соціальних виплат досягається автоматично за рахунок їх несвоєчасного збільшення. У часовому інтервалі, у якому б мали підвищитися соціальні виплати, але вони не підвищилися, інфляційний процес знецінює гроші й грошові доходи населення.

Таке повільне й нерегулярне зростання грошових доходів, віддає їх одержувачів на милість політиків та найчастіше має відверто популіський характер в Україні.

Невпевненість у прийдешньому формує страх до нього, людина починає сприймати будь-які зміни лише як зміни у поганий бік, майбутнє вбачається лише у темних тонах. У такій соціальній атмосфері побудувати інноваціно-орієнтовану модель економічної системи просто неможливо – суспільний менталітет її не сприйматиме.

Сприйняття майбутнього виключно у негативному сенсі притаманно економічним системам, що деградують, а не розвиваються – ось чому проблема бідності це проблема не тільки окремої людини, чи суспільної групи – це проблема усього українського суспільства. Духом злиднів уражено українське село, малі міста, крупні промислово-добувальні регіони – формується та постійно ускладнюється проблема праці – вона знецінюється.

На обговорення у науковій спільноті виносимо наступну тезу: цінність праці у суспільстві, що уражено бідністю зменшується, тобто ми прагнемо довести гіпотезу про те що бідність – є механізмом, який сам відтворює себе у суспільних відносинах. «Помилкові очікування» ненадовго вводять в оману населення коли уряд намагається зменшити безробіття шляхом зростання інфляції. У таких умовах люди дуже швидко, на практиці, починають розуміти різницю між номінальною і реальною заробітною платою та долають свої «помилкові очікування» - знов починає відтворюватися бідність, знецінюючи працю. Крива Філіпса , на критиці якої ми ґрунтуємо свої докази е прийнятною лише за помірних темпів інфляції. В Україні у жовтні – листопаді 2008 року ми спостерігали різкий стрибок інфляції, який зводив усі прогнози згідно кривій Філіпса нанівець.

Література:

1. Лисяк Л.В. Трансакційні витрати функціонування інституту бюджетної політики / Л.В. Лисяк // Фінанси України – 2010. - №2. – С.27-35

2. Піхоцький В.Ф. Ефективність бюджетної політики як інструмент соціально-економічного розвитку України / В.Ф. Піхоцький // Фінанси України – 2010. - №3. – С.30-37

3. ШевчукВ.О. Вплив бюджету на макроекономічні показники / В.О.Шевчук, Р.І.Копич // Фінанси України. – 2010. – №3. – С.3–12.

4. Лібанова Е. Бідність в Україні: діагноз поставлено – будемо лікувати? / Е. Лібанова // Дзеркало тижня. – 2001. – №13 (337).

5. Саєнко Ю. Про бідного замовте слово / Ю. Саєнко // Урядовий кур’єр. – 2007. – №53.