WEB-ресурс научно-практических конференций

Жмурко Н.В.

Львівський національний університет імені Івана Франка

ПЕРЕДУМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНСТРУМЕНТУ ІНФЛЯЦІЙНОГО ТАРГЕТУВАННЯ В ПРОЦЕСІ РЕАЛІЗАЦІЇ ВАЛЮТНО-КУРСОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

В останні роки багато не лише високорозвинених країн, але й країн, що розвиваються застосовують ще один інструмент реалізації політики курсоутворення, який є одним із видів монетарних режимів – “інфляційне таргетування”. Це зумовлено тим, що висока і нестабільна інфляція – це негативне явище в економіці будь-якої країни, що призводить до значних негативних наслідків. Так, інфляція не лише зменшує реальну вартість доходів, але й веде до зростання процентних ставок.

У свою чергу втрати населення збільшуються, а іноземні інвестори вкладають гроші не у довгострокові проекти завдяки яким розвивається економіка держави, а в короткострокові активи, які для них є менш ризикованими.

Слід зазначити, що в економічній літературі немає чіткого та однозначного визначення такої економічної категорії як “інфляційне таргетування”.

Відомий американський економіст, голова Федеральної резервної системи США Бен Шалом Бернанке у своїй знамениті роботі “Інфляційне таргетування. Уроки міжнародного досвіду” окреслює це поняття так: “Таргетування інфляції – це концепція монетарної політики, яка передбачає публічне оголошення офіційних інфляційних цілей на один чи більше часовий горизонт, а також проголошення низького та стабільного рівня інфляції першочерговою довгостроковою ціллю монетарної політики” [1, с.310].

У свою чергу, український вчений-економіст Олександр Шаров вважає, що [3, с.16]: “Таргетування інфляції – це встановлення цільових орієнтирів щодо показників допустимих рівнів інфляції та здійснення комплексу заходів для запобігання можливому фактичному відхиленню від цих показників”.

“Інфляційне таргетування – це концептуальна система монетарного устрою, яка характеризується публічним проголошенням офіційної кількісної цілі щодо інфляції (або інтервалу) на середньострокову перспективу та чітким розумінням і впевненістю в тому, що низька і стабільна інфляція є основною ціллю монетарної політики у довгостроковому періоді” – таке визначення цього поняття зроблено вітчизняним економістом Тетяною Сліпченко [2, с.30-31].

На нашу думку, цей монетарний режим можна віднести і до інструментів валютно-курсової політики держави, оскільки проміжною ціллю інфляційного таргетування є не лише грошова пропозиція, але й валютний курс.

Отже, ми можемо узагальнити ці визначення і навести власне. Ми вважаємо, що: “Інфляційне таретування – це не лише режим монетарної політики, але й інструмент реалізації валютно-курсової політики держави, що передбачає публічне проголошення офіційної інфляційної цілі, та з допомогою якого, досягнення низького і стабільного рівня інфляції у країні дозволяє перейти від фіксованого валютного курсу до використання вільного режиму валютного курсоутворення”.

Слід додати, що застосування такого інструменту валютно-курсової політики як інфляційне таргетування потребує виконання ряду передумов. Зокрема, до них можна віднести наступні:

1. Інституційна незалежність центрального банку в процесі реалізації монетарної політики, тобто відсутність політичного чи фіскального тиску на нього. Так, саме економічна і політична незалежність НБУ забезпечить не лише довіру з боку населення, але й дозволить відновити цінову і фінансову стабільність.

2. Пріоритетність інфляційної цілі до інших економічних цілей. Так, саме визначення показника або таргета, досягнення якого згідно з прийнятим теоретичним базисом і забезпечить досягнення кінцевої мети грошово-кредитної політики – стабільності цін у країні.

3. Макроекономічна та фінансова стабільність, а також розвиненість фінансового ринку. Ця умова є дуже важливою, оскільки застосування такого інструменту валютно-курсової політики як інфляційне таргетування у економічно нестабільній державі або у державі, яка щойно пережила економічну кризу є недоцільним.

4. Якісний прогноз інфляції, а саме, встановлення єдиного показника для таргетування і його досягнення. Перед країною, яка проводить інфляційне таргетування постає питання, яку саме інфляційну ціль обрати і який повинен бути часовий горизонт.

5. Високий рівень кваліфікації аналітиків і надійна статистична база для прогнозування рівня інфляції: Національний банк України у випадку інфляційного таргетування повинен володіти достовірними даними для того, щоб використовувати цей монетарний режим якісно і на належному рівні. В багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні, відсутня надійна статистична інформація, що затрудняє використання інфляційного таргетування.

6. Вимоги до структури економіки, що включають в себе не лише вільне ціноутворення, але й низький рівень доларизації вітчизняної економіки. Початок 90-х років ХХ ст. для більшості країн з перехідною економікою, в тому числі і для України, характеризувався зростанням рівня доларизації, причинами якої в той час були значна відкритість економіки, високі темпи інфляції та девальвація національних валют. Так, практика показує, що виникнення та розвиток неофіційної доларизації спричиняє нестабільна макроекономічна ситуація в країні, при якій у населення виникає недовіра до національної грошової одиниці.

7. Політичні умови переходу до інфляційного таргетування, а також високий ступінь прозорості валютного трансмісійного каналу. Так, цей інструмент валютно-курсової політики слід застосовувати лише тоді, коли центральний банк країни готовий чітко притримуватись поставленої цілі і органи державної влади повністю підтримують його в процесі реалізації грошово-кредитної політики.

Під механізмом валютної трансмісії потрібно розуміти механізм передачі імпульсів, які породжуються діями у сфері валютного регулювання або спонтанними змінами валютного курсу, в фінансовий та реальний сектори економіки, і в кінцевому результаті позначаються на темпах економічного зростання та інфляції.

У контексті вищесказаного слід зробити висновок про те що, такий інструмент реалізації валютно-курсової політики держави, як інфляційне таргетування, є досить новим інструментом, а також монетарним режимом. Проте, все більше держав використовуючи цей режим і опитування, яке було проведене експертами МВФ показало, що з кожним роком ця кількість лише зростатиме. Так, три чверті із 88 високорозвинених країн і країн з перехідними економіками вже до кінця 2010 року планують застосовувати цей інструмент в процесі реалізації своєї грошово-кредитної політики.

В Україні для використання цього інструменту валютного курсоутворення не обов’язково повинні виконуватись всі вище перелічені умови. Як свідчить досвід країн, завдяки інфляційному таргетуванню в країнах зменшувались темпи інфляції і стабілізувалась макроекономічна ситуація, що і пояснює масовість його застосування.

Список використаних джерел:

1. Питльована О. Інфляційне таргетування: практичні аспекти [Електронний ресурс] : ITeam // Режим доступу до статті: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vlnu/Mv/2008_25/43.pdf

2. Сліпченко Т. Вибір оптимального режиму монетарної політики в Україні в контексті Європейського досвіду [Електронний ресурс] : ITeam // Режим доступу до статті: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vtneu/2008_2/pdf/slipchenko.pdf

3. Шаров О. Таргетування інфляції: світовий досвід та українські перспективи / О. Шаров // Вісник Національного банку України. – 2003. - №7. – С.15-19.