WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Алейнікова О.В.

Класичний приватний університет

ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ В ПРОЦЕСІ УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВИМ СЕКТОРОМ ЕКОНОМІКИ

Держава є невід'ємною складовою частиною політичн ої структури країни . Основне призначення державних органів управління на державному і регіональному рівнях полягає в забезпеченні прийнятного для життя суспільства соціально-економічного порядку . Державне управління в цілому здійснюється в даний час переважно через законодавчо-правовий і економічний механізм, що забезпечує регулювання поведінки людей і організацію їх діяльності .

По дії на керований об'єкт виділяється галузеве і територіальне державне управління . Галузеве управління припускає наявність вертикалі від центральних органів до господарюючих суб ’ єктів на місцях . Воно реалізується через міністерства , які здійснюють технічну політику в галузі , забезпечують необхідні галузеві і міжгалузеві , пропорції.Територіальне управління направлене на раціональне розміщення виробництва , поглиблення спеціалізації і комплексний розвиток регіонів . Вирівнювання рівнів їх економічного і соціального розвитку , вирішення інших задач державної регіональної політики .

Держава в процесі управління виконує різноманітні функції . Для ряду функцій державного управління основою виступає соціальна сутність сутність держави , її цільові орієнтири . Змінюються цілі держави зм ін ю ється система і функції управління : деякі функції стають непотрібними , з'являється необхідність в інших , треті залишаються незмінними за формою, але наповнюються новим змістом .Багато функціональних обов'язків державних органів обумовлено необхідністю підтримки раціональної системи взаємин між суб'єктами агропромислового сектору, а так само наявністю державного сектора у відповідних галузях і сферах АПК і значенням його в здійсненні господарської соціально-економічної, структурно-інвестиційної політики, підвищенні ефективності зовнішньоекономічної діяльності держави. При цьому учені - економісти і фахівці - практики вважають за цілком правомірну наявність державного сектора і частки державної власності в господарських організаціях, зокрема зі стовідсотковим або контрольним пакетом акцій держави. Економічні і господарсько - організаторські функції держави у сфері агропромислового сектору грунтуються на використанні об'єктивних законів розвитку сільського господарства і є визначальним чинником розвитку всіх галузей в системі єдиного агропромислового комплексу.

В умовах становлення ринкових відносин значення господарсько - організаторської функції держави для розвитку галузей агропромислового сектору зростає у зв'язку з необхідністю врегулювання інтересів аграрних підприємців і інших структур АПК з інтересами органів державного управління, координування їх діяльності з метою задоволення інтересів і потреб всього суспільства.

Значущість державного управління зростає також в умовах ринкової економіки у зв'язку з необхідністю вирішення завдань організаційно - економічного, науково-технічного, соціально-культурного і політичного характеру. Ще більшої значущості набувають державне регулювання і особливо його складова частина – державна підтримка для агропромислового сектору з розвитком багатоукладної економіки і вступом країн, включаючи Україну, в різні міжнародні організації. В даному випадку держава стає певним гарантом для своїх товаровиробників по захисту їх інтересів в умовах глобалізації ринкової економіки і розширення міжнародних зв'язків.

Для виконання вказаних функцій, державі потрібні засоби | , зокрема для виділення в сферу АПК через бюджет і ціни. Звідси, розглядаючи сукупність інструментів і засобів державної дії на агропромисловий сектор , їх можна сгрупувати таким чином: правове регулювання, здійснюване розробкою і ухваленням федеральних і регіональних законів, інших нормативно-правових документів, формує позицію держави в рішенні ключових питань агропромислового сектору , визначає умови економічного і фінансового регулювання через механізм реалізації ухвалених законів; економічне регулювання, здійснюване шляхом державної дії через закони і інші нормативно-правові акти на порядок і умови ціноутворення, кредитування, оподаткування і інші економічні інструменти; підтримка, що реалізовується безпосереднім вливанням державних і регіональних бюджетних коштів або забезпеченням сприятливих умов для господарської діяльності; адміністративне регулювання, здійснюване методами позаекономічного примушення в доповненні до вищеперелічених форм державного регулювання ( фітосанітарний , ветеринарний, екологічний контроль; ліцензування, квотування, стандартизація виробництва ).

Як основні напрями державного регулювання , як спосіб прояву державного управління в сучасних умовах , мають бути фінансово-економічне оздоровлення товаро виробників , посилення інноваційного характеру розвитку агропромислового сектору , активізація інвестиційної діяльності , розвиток ринку аграрно-промислової продукції і підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаро виробників , забезпечення екологічної безпеки агропромислового виробництва і підвищення рівня життя населення .

Таким чином, державним управлінням агропромислового сектору є цілеспрямована дія держави на господарську діяльність товаровиробників шляхом видання нормативно-правових актів , через економічн ий вплив держави на виробництво , переробку і реалізацію сільськогосподарської продукції і продовольства , а також виробничо-технічне забезпечення агропромислового виробництва . Все вказане має бути спрямовано на поліпшення використання природних , трудових , матеріальних ресурсів , охорону прав і законних інтересів громадян .