К.е.н. Антонова В.А.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Роль самоуправління в процесі стратегічного управління розвитком підприємств ресторанного бізнесу

Управління було й залишається в умовах постіндустріального суспільства владною діяльністю. При цьому вважається, що апарат управління представлено верствою людей, які краще інших розуміють і виражають спільні інтереси, а тому й наділені владою, тобто здатністю підкоряти чужу волю. На сьогодні стратегія є достатньо актуальною проблемою сучасних підприємств ресторанного бізнесу (РБ), а тому природно, що вона розробляється і впроваджується у господарській діяльності.

Стратегічне управління розвитком на підприємстві передбачає пошук нових форм та методів суміщення принципів розвитку та саморозвитку, тобто реалізацію цілеспрямованих й спонтанних процесів. Невизначеність ситуації й складність реально означають необхідність прямого і негайного реагування. Ця ситуація перетворює час у вирішальний фактор конкурентної переваги для підприємств ресторанного бізнесу

Виділення управління в особливу сферу діяльності, привело до відділення суб’єкта управління від об’єкта. За суб’єктом залишилися тільки комунікаційні зв’язки. Причиною такого відділення є розподіл праці і як наслідок – якісний перехід від самоуправління в первинному розумінні до управління чи відчуження управління від основної маси робітників. Протиріччя такого відчуження в сучасних умовах настільки великі, що є реальною перешкодою його подальшого розвитку. І хоча в міру розвитку суспільства здійснювалися кроки щодо пом'якшення негативних сторін цього відчуження рівень продуктивних сил не дозволяв кардинально вирішити протиріччя розподілу праці, відтворити цілісність праці людини. Означене стало явним протиріччям всієї системи управління і стратегічного управління розвитком, тому, що його організаційно-технічна сторона об'єктивно вимагає обмеження свободи окремих виконавців, а соціально-економічна пов'язана з активізацією, розвитком індустріальних можливостей, самостійності, ініціативи працівників, тобто основних складових самоуправління.

Розширення самостійності суб'єкта підвищує значущість самоуправління. При цьому підприємство самостійно вирішує більш широке коло питань і обирає стратегічні напрямки розвитку своєї діяльності. В умовах трансформаційної економіки важливим фактором розвитку виступає ініціатива всіх учасників господарських відносин. Форми й методи реалізації ініціативи можуть бути різними. Та найбільш важливим напрямком є участь робітників в управлінні підприємством.

Розвиток самоуправління на підприємствах РБ відповідає тенденціям сучасного менеджменту, тому що успіх діяльності будь-якої організації визначається створенням найбільш сприятливих умов реалізації можливостей людини. Змінюється уявлення про працівника підприємства як маріонетки, яка готова бездумно виконувати накази й розпорядження керівників. Однією з головних причин орієнтації менеджменту на участь працівників в управлінні стало усвідомлення людьми своєї ролі у господарстві під впливом переходу від задоволення потреб більше низького рівня до потреб більш високого рівня. Люди не бажають більше бути придатком механізму, будь то механізм управлінський або який інший. Положення – бути в ролі лише об'єкта управління – вже не влаштовує працівників, вони бажають усе більше виступати в ролі суб'єктів управління. Фактично відбувається «переоцінка цінностей»: пріоритетне значення у функціонуванні підприємства набуває «людський капітал» й «людський потенціал», хоча ці величини і не відображуються в активах.

Самоуправління, на відміну від традиційної форми організації суспільства, припускає гнучкість, оперативне реагування на всі зміни, які відбуваються в соціальних відносинах, що забезпечується участю кожного самодіяльного члена суспільства в управлінні. Люди самі управляють собою.

Завдання самоуправління полягає в забезпеченні соціального комфорту кожному члену суспільства. Це відображає соціальний зміст і пряме призначення самоуправління в сучасних умовах.

Впровадження принципів самоуправління на підприємствах різних форм власності в ресторанному бізнесі стикається з рядом труднощів на своєму шляху. Всім цим вправно користується значна частина керівників з метою обмежити реальну участь працівників у прийнятті управлінських рішень. Механізми їхньої негативної дії pізноманітні: обмеження доступу до економічної інформації, недопущення працівників до розробки найважливіших рішень, які виносяться на загальні збори і т. ін.

Досі відсутнє розуміння більшістю владних органів економічної, соціальної та політичної вигоди, яку, як показує світовий досвід, вони можуть отримати від використання творчого потенціалу працівників у сфері управління підприємством: зростання його економічної ефективності, зниження масштабів і гостроти соціальних конфліктів на виробництві, підвищення довіри до влади й до реформ, які нею проводяться.

Разом з тим, самоуправління стратегічним розвитком підприємств РБ не передбачає повної відмови від праці фахівців-керівників. Така відмова мала б лише негативні наслідки, як соціально-економічні, так і політичні. Для самоупрaвління важливе повне підпорядкування змісту управлінської діяльності інтересам трудящих та споживачів. Це може бути досягнуто шляхом участі мас у прийнятті рішень на основі підготовлених фахівцями проектів, через моніторинг за реалізацією рішень, а також через оцінку результатів діяльності, досягнень й недоліків, заслуг і недоглядів відповідальних осіб.