WEB-ресурс научно-практических конференций

Хар В.С.

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

НЕОБХІДНІСТЬ КООРДИНАЦІЇ МОНЕТАРНОЇ ТА ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки особливо гостро постає питання про формування такої моделі економічної системи, яка б мала довгостроковий потенціал динамічного розвитку. У зв’язку з цим важливим є досягнення тісного взаємозв'язку між державними інститутами , які приймають рішення у монетарній та фіскальній сферах економіки , тобто між центральним банком (ЦБ) і урядом . Максимальний ефект від заходів , що застосовуються у цих сферах, залежить від того , як інструменти однієї політики впливатимуть на іншу . Особливої актуальності проблема координації монетарної та фіскальної політики набуває в умовах фінансової нестабільності.

Дослідженню проблем координації грошово-кредитної та фіскальної політики присвячені праці відомих вітчизняних науковців, а саме: Гейця В.М., Козюка В.В., Лагутіна В.Д., Лук'яненка І.Г. , Мороза А.М., Радіонової І.Ф. Савлука М.І., Стельмаха В.С. та ін. Однак, багато аспектів координації монетарної та фіскальної політики   залишаються поза увагою дослідників.

Метою даного дослідження є обґрунтування необхідності посилення взаємодії між органами монетарної та фіскальної влади для забезпечення стабільного економічного зростання.

Необхідність координації грошово-кредитної та фіскальної політики зумовлюється: їх взаємним впливом; співіснуванням у часі; наявністю квазіфіскальних функцій центрального банку.

Інтереси фіскальної і грошово-кредитної політики перетинаються на фінансовому ринку. Дії чи інструменти регулювання однієї можуть впливати на реалізацію іншої, тому для ефективного функціонування фінансової системи необхідно узгоджувати дію цих механізмів [1, с. 55] . Координація дій уряду та центрального банку сприяє досягненню поставлених цілей найбільш ефективним способом, а також забезпечує спільну відповідальність фіскальних і монетарних структур за кінцеві показники. Виходячи з цього, вона може набувати форми постійного контакту між урядом та ЦБ для узгодження дій щодо формування та реалізації економічної політики, або, як альтернатива, – координація може бути представлена набором правил та заходів, які зводять до мінімуму необхідність постійної взаємодії.

Відсутність узгодженості в діях уряду та центрального банку в умовах кризи може істотно загострити існуючу фінансову нестабільність, привести до підвищення процентних ставок, коливань обмінного курсу, різкого зростання інфляції. Соціально орієнтована бюджетна політика нівелює результати стримувальної монетарної політики, спрямованої на зниження рівня інфляції. Крім того, відсутність довіри в суспільстві до спільних заходів ЦБ та уряду, що зумовлена попереднім проведенням неузгоджених дій, знижує ефективність грошово-кредитної політики. Важливим моментом для уряду і ЦБ є формування довіри з боку економічних агентів. Монетарна політика може ефективно впливати на їхні очікування лише в тому випадку, коли державні фінанси не створюють умов для виникнення дестабілізуючих процесів. У той же час, чим меншою є довіра до монетарної політики, тим складнішим є проведення фіскальної, так як відсоткова ставка при залученні ресурсів для фінансування державного боргу може бути вищою, ніж за інших обставин.

Основна сфера взаємодії уряду та центрального банку – фінансування бюджетного дефіциту та грошово-кредитна політика (узгодження цільового показника інфляції, удосконалення валютно-курсового менеджменту тощо). Монетарна політика впливає на здатність уряду фінансувати бюджетний дефіцит через зміну вартості обслуговування боргу, шляхом обмеження або розширення використання можливих джерел фінансування. В той же час обрана урядом стратегія покриття державного дефіциту обмежує операційну незалежність монетарної влади. Вплив бюджетного дефіциту на рівень інфляції залежить не тільки від його розміру, але і від способу його фінансування.

Однією з найважливіших методологічних проблем, що стоять перед органами влади нашої країни, є вибір оптимальної стратегії взаємодії уряду та Національного банку України (НБУ) для забезпечення стійких темпів економічного зростання.

Варто зазначити, що механізм координації грошово-кредитної та фіскальної політики в Україні лише формується і є на даному етапі малоефективним, багато організаційно-інституційних аспектів є неврегульованими. Тому узгоджений вплив бюджетної та монетарної політики на розвиток вітчизняної економіки достатньою мірою не забезпечується. Існує також проблема часової координації фіскальної та монетарної політики. Міністерство фінансів та Міністерство економіки України разом з НБУ повинні розробляти у визначені строки узгоджені макропоказники економічного та соціального розвитку України.   При цьому розбіжності основних показників мають місце в Україні щорічно.

Тому для досягнення ефективної взаємодії фіскальної та грошово-кредитної політики повинен бути створений дієвий механізм координації діяльності НБУ, Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Комітету Верховної Ради з питань бюджету, на всіх етапах формування і реалізації економічної політики держави [2, с. 225]. Під таким механізмом розуміємо сукупність правових норм, організаційних форм та методів управління, які забезпечують досягнення взаємоузгоджених цілей фіскальної та монетарної політики. Взаємодія НБУ та уряду є сьогодні невід’ємною складовою інституційно-організаційної структури державного регулювання економіки. Для покращення їх співпраці необхідним є чітке визначення цільових показників економіки, за які відповідають уряд і центральний банк спільно, а також інструментів, за допомогою яких вони будуть досягнуті.

Список використаних джерел:

1.      Андрущак Є.М. Організаційно-економічні аспекти координації грошово-кредитної та фіскальної політики в Україні / Є.М. Андрущак , В.С. Хар // Науковий журнал “Економіка та управління” . – 2010. – № 2 . – С.55-61.

2.      Лагутін В.Д. Бюджетна та монетарна політика: координація в трансформаційній економіці: м онографія / В.Д. Лагутін . – К.: КНТЕУ, 2007. – 247 с.