WEB-ресурс научно-практических конференций

Сакало Н.І.

Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут"

СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «СТРАТЕГІЯ» КРІЗЬ ПРИЗМУ СПІВРОБІТНИЦТВА З ІНСТИТУЦІЙНИМИ ІНВЕСТОРАМИ

Кількість літератури, присвяченої розробці стратегії, значна і невпинно зростає. Незважаючи на те, що досліджень на цю тему чимало, єдиного визначення стратегії не існує. Як наслідок — наявність великої кількості концептуальних основ для визначення та впровадження стратегії .

Проблемним питанням виступає те, що є достатня кількість розбіжностей в трактуванні даного терміну, але всі концепції об'єднує одна спільна мета — оптимізація діяльності компанії по відношенню до інших в одному і тому ж конкурентному середовищі. Однак, цього досягти стає усе важче й важче з огляду на те, що рівень конкуренції у різних конкурентних середовищах продовжує зростати.

Інституційні інвестори є обов’язковим учасником сучасного фондового ринку, що професійно трансформує вільні кошти бізнесу й заощадження домогосподарств в інвестиції. З огляду на сучасні тенденції світового ринку цінних паперів, актуальним видається виявлення й аналіз причин, що лежать в основі підвищення ролі інституційних інвесторів як фінансових посередників [6].

У зв’язку із цим, актуальним, новим і перспективним напрямком подальшого дослідження інституту інвестування і його суб’єктів є вивчення чинників та умов їх розвитку з урахуванням нових тенденцій світової економіки. У роботі ми розглядаємо інституційного інвестора, що діє в умовах нового економічного та політичного порядку, визначаючи тенденції розвитку інституційних інвесторів на світових фондових ринках в умовах глобалізації, сек’юритизації та використання фінансової інженерії.

Дедалі актуальнішими стають питання дослідження діяльності міжнародних фінансових структур на інвестиційному та інших ринках нашої країни з метою визначеннями основних механізмів впливу, а також реальних економіко-соціальних вигод, які вона може отримати внаслідок такої взаємодії.

Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями дозволить прискорити процес економічних реформ завдяки отриманим ним позикам, а фінансування інвестиційних проектів сприятиме розвитку окремих галузей, секторів економіки, виробництв, які вимагають додаткового залучення капіталу на шляху до становлення ринкових відносин і досягнення соціально-економічної стабілізації.

Взаємовідносини України з міжнародними організаціями відкривають шлях до інтеграції економіки країни до світового господарства. Однак ефективність такого співробітництва насамперед залежить від узгодженості національної економіки та українських інтересів з міжнародними фінансовими організаціями. Необхідно враховувати, що використання міжнародних фінансових ресурсів призводить до зростання зовнішнього боргу країни, збільшення її політичної та економічної залежності та зменшення можливості розвитку за рахунок внутрішніх джерел фінансування.

Наприклад, можливим напрямком подальшої побудови відносин України з міжнародними фінансовими організаціями є перехід від безпосереднього одержання фінансових ресурсів до одержання консультативної і політичної підтримки від цих установ. Такий хід подій можливий за умови економічного росту й успішного здійснення ринкових реформ в країні. У свою чергу, консультативна і політична підтримка України з боку міжнародних фінансових організацій (без надання кредитів) не тільки знизить гостроту проблеми зовнішньої заборгованості, але й стане засобом залучення в Україну іноземного капіталу. Використання досвіду фахівців міжнародних фінансових організацій може здійснюватися на дорадчому рівні.

Тенденція до формування світового інвестиційного середовища та інтеграції національних ринків капіталу призвела до того, що інвесторам надана можливість інвестувати в зарубіжні активи. Особливо це стосується країн великої сімки (Великобританії, США, Німеччини, Японії, Канади, Франції, Італії), де можливі різні варіанти інвестування.

Конкуренція примушує інституційних інвесторів ефективніше надавати послуги своїм клієнтам. Конкуренція за заощадження населення здійснюється як між установами, що входять до групи інституційних інвесторів, так і між інституційними інвесторами й комерційними банками. Це особливо характерно для банківських депозитів, що витісняються фондами грошового ринку. У Європі процеси перерегулювання економічної діяльності загострили конкуренцію інституційних інвесторів різних країн, а скасування деяких обмежень щодо формування портфелів інституційних інвесторів, особливо в розрізі інтернаціональних інвестицій, створило широкі можливості диверсифікації, що, у результаті, позначилося на зниженні витрат.

Для вдосконалення діяльності вітчизняних інституційних інвесторів необхідно враховувати сучасну практику й тенденції розвитку цих фінансових посередників у розвинених країнах. Слід мати на увазі, що фінансова система України є частиною світової фінансової системи. У світлі глобалізації фінансових ринків це означає, що світові тенденції та фактори розвитку інституційних інвесторів також стосуються й України.

Список використаних джерел

1.   Води С. Принципы инвестиций: [Пер. с англ.] / С. Води, А. Кейн, А. Маркус. – М. : Издательский дом «Вильямс», 2002. – С. 982.

2.   Institutional Investors in Emerging Markets // Global Financial Stability Report, April 2004, Chapter IV, P. 128.

3.     Pension at Glance: Public Policies across OECD Countries 2005 Edition. – OECD. – 2005, P.2.