WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Іванова Т.Л.

Донецький державний університет управління, Україна

ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЮ СИСТЕМОЮ ДЕРЖАВИ

Підвищення ефективності стратегічного управління соціально-економічною системою (СЕС) держави є важливою проблемою органів державної влади, актуальність якої, враховуючи сучасний стан економіки України, постійно збільшується [1]. Характерними рисами сучасного стратегічного управління СЕС є: концептуальна невизначеність, що має об’єктивні та суб’єктивні причини; відсутність комплексної системи стратегічного управління СЕС; незадовільні координація та взаємоузгодженість компонентів системи управління СЕС; недостатня наукова обґрунтованість, насамперед, стратегічних рішень; відсутність чіткого розподілу повноважень органів державної влади щодо управління системою стратегічного управління СЕС та її компонентами; слабкий рівень керованості і зворотних зв’язків, що приводить до безсистемності процесів в цій сфері; недостатній рівень інтеграції з іншими сферами діяльності суспільства та держави, насамперед, політичною, а також із тактичним управлінням СЕС.

Необхідно проведення ретельного стратегічного аналізу на рівні національної економіки   з метою виявлення основних факторів впливу на ефективність формування та реалізації державної політики і державного управління у сфері стратегічного управління СЕС. На першому етапі потрібне комплексне визначення кола проблем, що обумовлюють недостатню ефективність державного стратегічного управління,   а також дослідження суб’єкта та інтегрованих об’єктів управління, обґрунтування їх взаємозв’язку, призначення, складу та структури. На другому етапі виникають питання саме методів стратегічного управління, формування підходів до розв’язання проблем організаційно-правового забезпечення, розроблення рекомендацій органам державної влади, що в комплексі має сприяти підвищенню рівня і якості державного стратегічного управління.

Ефективність державного стратегічного управління СЕС залежить від системи факторів, що охоплюють різні сторони життєдіяльності суспільства, а саме [2]:

·           сукупність національних цінностей, національних інтересів, національних цілей;

·           можливості СЕС і загрози інтересам суспільства, держави та особи;

·           владні повноваження кожної з гілок влади щодо забезпечення державного стратегічного управління;

·           узгодженість позицій основних агентів формування та реалізації державної політики забезпечення стратегічного управління;

·           наявність стратегічного мислення у вищого керівництва держави та політичної волі щодо його практичного втілення;

·           склад, структуру, завдання та функції системи забезпечення стратегічного управління СЕС, її окремих компонентів та їх взаємозв’язки;

·           інформаційне-аналітичне, науково-методичне, організаційно-технічне, ресурсне та нормативно-правове забезпечення системи стратегічного управління СЕС тощо.

Зазначені фактори неоднозначно впливають на ефективність стратегічного планування та державного управління СЕС, що потребує їх комплексної оцінки. При цьому однією з основних причин низької ефективності стратегічного планування та державного управління в Україні є незадовільний стан насамперед науково-методичного та інформаційно-аналітичного   забезпечення, відсутність чітких та науково обґрунтованих критеріїв та показників оцінки ефективності формування та реалізації державної політики і державного управління в цій сфері. Перш за все доцільно звернути увагу на необхідність доопрацювання понятійно-категорійного апарату   концепції державного стратегічного управління,   а також відповідних методик оцінки та комплексних моделей стратегічного планування. Особливе значення мають система моніторингу та прогнозування розвитку процесів у цій сфері, дієвих механізмів реагування на різні загрози та кризи тощо.

На ефективність нормативно-правового забезпечення державного стратегічного управління, яке займає особливе місце серед вищевказаних факторів, впливають:

·           недосконалість чинної системи стратегічних документів, що визначає розвиток сфери державного стратегічного управління (відсутність таких базових документів, як закони про основи зовнішньої та внутрішньої політики, концепція стратегічного управління СЕС держави тощо);

·           відсутність чіткої ієрархії і взаємозв’язку документів стратегічного управління, послідовності їх розробки і реалізації, суперечливість деяких з них та наявність дублювання;

·           недостатньо комплексний підхід та нечітке, неповне, а в деяких випадках і суперечливе визначення складу суб’єктів системи стратегічного управління СЕС, їх функцій та завдань з забезпечення ефективності стратегічного управління (особливо між Президентом України, Верховною Радою та Кабінетом Міністрів України, між іншими компонентами системи стратегічного управління СЕС);

·           неузгодженість стратегічних документів між собою за формою, процедурами, термінами, змістом (наприклад, Стратегії соціального і економічного розвитку, довгострокової і короткострокових програм соціально-економічного розвитку України тощо);

·           відсутність законодавчо визначеної інтегрованої системи та механізмів довгострокового стратегічного управління СЕС і окремих секторів у ній.

Однією з особливостей державного стратегічного управління є необхідність побудови складних організаційних ієрархічних систем управління із значним ступенем їх централізації і обов’язковим визначенням головного суб’єкта управління. Зазначене робить принципово важливим поєднання найпростішого (механістичного) типу управління СЕС із кібернетичним або сінергетичним типом [3]. В свою чергу,   два останні види притаманні відповідно адаптивним та креативним організаційним системам, що відрізняються один від одного насамперед характером зворотних зв’язків та масштабами впливу на зовнішнє середовище. Так, адаптивна система   стратегічного управління має негативний зворотній зв'язок, змінює насамперед свої внутрішні параметри та/або структуру, пристосовувавсь до змін, що відбуваються в зовнішньому середовищу, але діє, як правило, post factum. На відміну від адаптивних систем, креативні системи управління СЕС мають позитивні зворотні зв’язки і активно впливають як на внутрішнє, так і зовнішнє середовище, форматують його в інтересах системи. Вони спроможні оперативно змінювати як цілі своєї діяльності, так і свою структуру. Саме такою має бути система управління СЕС, ефективність якої значною мірою залежить також від виконання додаткових відносно механічного типу вимог: спроможність системи стратегічного управління формувати майбутнє, що передбачає застосування сучасних методів діагностики оточуючого середовища і стратегічного планування СЕС; актуалізація специфіки СЕС держави з одночасним врахуванням попередньої історії її розвитку; багатоваріантність потенційних сценаріїв розвитку СЕС на підставі   методів стратегічного планування та управління; відмова від ресурсного підходу до визначення ефективності управлінської діяльності на користь дослідження якісного розподілу управлінського впливу.

Список використаних джерел:

1.        Електронний ресурс. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/NT0030.html

2.        Концепція вдосконалення системи прогнозних і програмних документів з питань соціально-економічного розвитку України: схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2006 р. № 504-р // Офіційний вісник України. – 2006. –  № 40. –  С. 119-269.

3.        Государственная политика и управление. Учебник. В 2 ч. Часть 1. Концепции и проблемы государственной политики и управления / Под ред. Л.М.Сморгунова. – М.: “Российская политическая энциклопедия” (РОССПЭН), 2006. – 384с.