WEB-ресурс научно-практических конференций

К.ю.н. Биркович Т.І.

Чорноморський державний університет імені Петра Могили , м. Миколаїв, Україна

ДЕРЖАВНИЙ МОНІТОРИНГ У СФЕРІ ТРАНСПОРТУВАННЯ НАФТИ ЧЕРЕЗ ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ

З точки зору України сьогодні найбільш актуальним у сфері транспортування нафти є питання, що торкаються транспортування каспійської нафти. Найбільш економічно та політично ефективний шлях транспортування каспійської нафти до Європи вже протягом тривалого часу є предметом дебатів. По-перше, використання каспійської нафти є способом диверсифікації джерел надходження цього енергоносія до України, а, по-друге, транзит цієї нафти також передбачає значну економічну вигоду. Сьогодні існує багато варіантів транспортування каспійської нафти до європейського споживача. Одним з них є транзит через територію України. Будучи вигідним економічно цей проект так і не отримав належної підтримки іншими державами у зв’язку з політичною невизначеністю, що супроводжувала цей проект з самого початку. Слід звернути увагу на те, що США надали перевагу фінансуванню надзвичайно коштовного проекту Баку-Джейхан застрахувавшись таким чином від можливих політичних несподіванок з боку України.

Для України питання транспортування каспійської нафти пов’язано передусім з трубопроводом Одеса-Броди, який було споруджено спеціально з цією метою. Проект „Одеса-Броди” орієнтований на імпорт каспійської нафти, яку планували відвантажувати танкерами з Новоросійська, куди вона повинна була постачатися трубопровідним транспортом.

Аналізуючи можливості використання трубопроводу Одеса-Броди слід звернути увагу на проект його реверсного використання. Російські нафтові компанії зацікавлені у транспортуванні нафти до одеського терміналу через нафтопровід „Дружба” та ділянку Одеса-Броди. Найбільшу активність у даному питанні проявляла ТНК, яка запропонувала групу контрактів, у одному з яких зобов’язувалася на певних умовах надати Укртранснафті певний обсяг нафти марки „Urals”, необхідний для заповнення трубопроводу, а інший передбачав початок функціонування трубопроводу у реверсному напрямку. Загальна характеристика контрактів має наступний вигляд. Це – зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу нафти, договір про позику, договір про заклад майна. Ця документація має закритий характер і для її аналізу нам залишається лише покладатися на думку тих експертів, що мали змогу з нею ознайомитися. Так, точка зору деяких українських експертів зводиться до того, що ці договори носять дискримінаційний характер відносно української сторони. Вони фактично позбавляють її можливості вільно використовувати потужності нафтопроводу Одеса-Броди.

Розвиток подій, як відмічають міжнародні спостерігачі, свідчать про правомірність висловлених застережень. Так, аналіз даних щодо транспортування нафти системою „Придніпровських магістральних нафтопроводів” свідчить, що саме у напрямку порту „Південний” транзит нафти скоротився на 3,89 млн. тон у порівнянні з аналогічним періодом минулого року (січень-вересень). Це дає підстави очікувати, що прогнози „ТНК” щодо транзиту 9 млн. тон. нафти щороку реалізовано не буде.

Пропускна спроможність білоруської ділянки нафтопроводу не може забезпечити транспортування всього необхідного обсягу російської нафти у Броди і потім на термінал „Південний”. Білоруська труба перевантажена, а для задекларованих обсягів необхідні значні інвестиції. Ще до погодження на реверс українська сторона повинна була просити ТНК-ВР надати гарантії білоруської сторони щодо того, що Мінськ забезпечить транзит таких обсягів нафти. Також, відсутні гарантії уряду Росії відносно вказаних обсягів нафти, а також гарантії „Транснефти”. Ситуація ускладнюється тим, що у ТНК-ВР немає задекларованих обсягів нафти. Вже після реверсного рішення українського уряду виявилося, що ТНК-ВР планує транспортувати приблизно 1,5 млн. тон, решту пропонується транспортувати іншим російським компаніям. На думку деяких аналітиків [1, c.8], принцип „транспортуй або плати” вписано у контракти „Укртранснафти” з   ТНК-ВР неефективно, що підвищує ризик недопостачання російської нафти у напрямку „Одеса-Броди”. Насторожує також той факт, що незалежної експертизи цих положень, як, власне, і всієї системи кінцевих реверсних контрактів, не було.

  Ще одним актуальним напрямком міжнародної діяльності українських енергетиків є розвиток відносин з Казахстаном як альтернативним   постачальником нафти в Україну. Однак Росія має вплив і на цей потік нафти, оскільки саме її транспортні потужності використовуються Казахстаном для експорту своєї нафти в Україну. Починаючи з 1991 року питання транзиту енергоносіїв є одним з основних у відносинах України та Російської Федерації. Інакше кажучи, основні транспортні потоки енергоносіїв з Росії на Захід проходять через Україну. Відсутність альтернативних транспортних шляхів достатньої потужності для експорту російського палива на Захід є вагомим важелем впливу української сторони у ході їх співпраці з   російськими енергетиками. Представники Росії у якості контраргументу використовують своє монопольне становище на ринку імпортного палива України. Тобто, аргументами обох сторін є відсутність у   іншої альтернативних транспортних шляхів для постачання нафти і газу чи то для власних потреб, чи для експорту.  

Список використаних джерел:

1.      Хомич Т. Вибудуємо енергетичну стратегію / Т. Хомич // Урядовий кур’єр. – 2010. – 11 квітня. – С.8.